Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 травня 2009 р.                                                                                 № 2-а- 20322/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тацій Л.В. при секретарі судового засідання Когут Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківськоїобласті Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про про перерахунок соціальної допомоги (Дітям Війни) ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 по 31.12.2007, зобов’язати управління Пенсійного фонду в Чугуївському районі Харківської області нарахувати на користь позивача недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовував наступним. Позивач є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2007 років не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 року, до участі в справі в якості другого відповідача, було залучено Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (а.с. 22).

В судове засідання позивач не прибув, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 19).

          Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області, до суду свого представника не направив, надав заяву з проханням слухати справу про слухання справи без участі його представника, до суду надав заперечення, відповідно до яких проти позову заперечував, посилаючись на наступне (а.с. 13-16). Частина 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «Дитина війни» величина мінімальної пенсії за віком, на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії, а також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Листом від 31.08.2007 року № 21-46-561 Міністерства юстиції України встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов’язані з виплатою державної соціальної допомоги, слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».Відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 100 КАС України.

Відповідач, Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, до суду свого представника не направив, надав заяву з проханням слухати справу про слухання справи без участі його представника, до суду надав заперечення, відповідно до яких проти позову заперечував з тих самих підстав, що і перший відповідач (а.с. 25).

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення серія П № 290049 (а.с. 6), має статус «Дитина війни» (а.с. 6).

Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

В позовній заяві позивач просить суд зобов’язати відповідача провести нарахування невиплаченої позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Другий розділ Закону України «Про соціальний захист дітей війни» містить в собі дві статті: стаття 5. Пільги дітям війни; стаття 6. Державна соціальна підтримка дітей війни.

Таким чином, із аналізу вказаних норми вбачається, що державна соціальна підтримка осіб, яким надано статус «Дитина війни», включає надання державної соціальної допомоги та пільг.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Аналізуючи норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (надалі Закон), суд зазначає, що поняття «державна соціальна допомога», зазначене в ст. 1 Закону, є узагальнюючим поняттям, яке включає у себе «підвищення державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії» та «підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».

Таким чином, враховуючи статус позивача – пенсіонер за віком, заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що в позові «державна соціальне допомога» слід розуміти як синонім «підвищення пенсії».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним ОСОБА_2 України рішення про їх неконституційність.

          Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.

          Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Харківській області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним ОСОБА_2 України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Суд зазначає, що з моменту прийняття Конституційним судом України рішення щодо неконституційності положень п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ці норми втратили чинність, а тому з цього часу виплаті підлягало підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни».

В судовому засіданні судом встановлено, що в 2007 році позивачу підвищення до пенсії не виплачувалося.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання представника відповідача на неможливість застосування до вказаних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

За змістом абзацу третього ст. 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд приходить до висновку, що визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок доплати до пенсії, призначеної по Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становлено в розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. ОСОБА_1 є військовим пенсіонером та отримує пенсію в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважений визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо на не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено на Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за місцем проживання позивача.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування доплати до пенсії. Крім того, оскільки з суті самого позову вбачається, що порушення прав позивача сталося внаслідок невиплати йому належних доплат до пенсії, то суд вважає за необхідне в цій частині також вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача крім проведення необхідних нарахувань здійснити виплати нарахованої доплати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача щодо не виплати позивачу доплати до пенсії як «Дитині війни» в розмірах, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

ОСОБА_2 витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V, Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 3, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 по 31.12.2007.

3. Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 63503, ідентифікаційний код НОМЕР_1) підвищенням до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

          4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 63503, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі

1,70 (одна грн. 70 коп.) грн.

6. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 07 травня 2009 року.

Суддя                                                                       Тацій Л.В.