РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2009 року м. Ужгород.
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого : Власова С.0.,
суддів : Кондора Р.Ю., Фазикош Г.В.,
при секретарі : Рогач І.І.,
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідача ТзОВ ’’Український промисловий банк ’’ Жироша Володимира Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ’’ Український промисловий банк’’ на рішення Хустського районного суду від 26 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ’’Український промисловий банк’’в особі Хустського відділення № 5 Закарпатської філії ТОВ ’’Український промисловий банк’’ про повернення грошового вкладу та зобов’язання нарахування відсотків, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТзОВ ’’ Український промисловий банк’’ про повернення вкладу. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що між ТЗоВ ’’Український промисловий банк’’ в особі Хустського відділення № 5 і ним було укладено договір № 1005\0305302001928001 від 2 грудня 2008 року строкового банківського вкладу (депозиту), за яким вкладник передав банку грошові кошти в сумі 7500 дол.США строком по 2 березня 2009 року з процентною ставкою 14,2 % річних. Заявою від 25 лютого 2009 року позивач просив банк про повернення депозитного вкладу. Проте банк в добровільному порядку ухиляється виконувати умови договору депозитного вкладу та повернути його власні кошти, що знаходяться на депозитному рахунку.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача суму вкладу згідно умов договору банківського вкладу в розмірі 7500 дол.США та
судові витрати.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 22- 1694\09 Категорія-27
Головуючий у І інстанції : Джуга С.Д.
Доповідач : Власов С.О.
У травні 2009 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог мотивуючи її тим, що 31 березня 2009 року банк повернув йому з депозитного рахунку 260 дол. США, тому просив стягнути з відповідача 7240 дол.США (7500- 260 = 7240 дол. США).
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ТзОВ ’’ Український промисловий банк’’ про повернення вкладу. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що між ТЗоВ ’’Український промисловий банк’’ в особі Хустського відділення № 5 і нею було укладено договір № 1005\0305328000617002 від 2 грудня 2008 року строкового банківського вкладу (депозиту), за яким вкладник передав банку грошові кошти в сумі 40000 грн. строком по 2 березня 2009 року з процентною ставкою 22 % річних. Заявою від 25 лютого 2009 року позивачка просила банк про повернення депозитного вкладу. Проте банк в добровільному порядку ухиляється виконувати умови договору депозитного вкладу та повернути її власні кошти, що знаходяться на депозитному рахунку.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила стягнути з відповідача суму вкладу згідно умов договору банківського вкладу в розмірі 40000 грн. та судові витрати.
У травні 2009 року позивачка подала заяву про зменшення позовних вимог мотивуючи її тим, що 31 березня 2009 року банк повернув їй з депозитного рахунку 2000 грн., тому просила стягнути з відповідача 38000 грн. (40000- 2000 = 38000 грн.).
Ухвалою судді Хустського районного суду від 6 травня 2009 року цивільну справу № 2-839\09 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ ’’Український промисловий банк’’ про повернення вкладу об’єднано в одне провадження з цивільною справою № 2-840\09
за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ ’’Український промисловий банк’’ про повернення вкладу.
У червні 2009 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, просив зобов’язати відповідача нарахувати відсотки за користування його грошовими коштами, які залишилися у відповідача після спливу терміну дії договору депозитного вкладу, на умовах, що існували за попереднім вкладом, починаючи з
3 березня 2009 року аж до часу фактичного повернення грошових коштів.
У червні 2009 року ОСОБА_2. подала заяву про збільшення своїх позовних вимог, просила зобов’язати відповідача нарахувати відсотки за користування її грошовими коштами, які залишилися у відповідача після спливу дії договору депозитного вкладу, на умовах, що існували за попереднім вкладом, починаючи з
3 березня 2009 року до часу фактичного повернення грошових коштів.
Рішенням Хустського районного суду від 26 червня 2009 року уточнений позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ’’Український промисловий банк’’ на користь ОСОБА_1 7240 дол. США повернення вкладу, 577,50 грн. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю ’’Український промисловий банк’’ нарахувати ОСОБА_1 відсотки за користування його коштами за фактичний строк користування вкладом: з 03 березня 2009 року-на суму вкладу 7500 дол. США; з 01 квітня 2009 року до фактичного повернення коштів - на суму 7240 дол. США відповідно до умов договору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ’’Український промисловий банк ’’ на користь ОСОБА_2 38000 грн. повернення вкладу,400 грн. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю ’’Український промисловий банк’’ нарахувати ОСОБА_2 відсотки за користування її коштами за фактичний строк користування вкладом: з 03 березня 2009 року- на суму вкладу 40000 грн.; з 01 квітня 2009 року до фактичного повернення коштів - на суму 38000 грн. відповідно до умов договору.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права, і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що при ухваленні рішення суд не надав оцінки рішенню правління Національного банку України від 20 січня 2009 року про введення тимчасової адміністрації ТОВ ’’Український промисловий банк’’ та мараторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, а саме з 21 січня по 21 липня 2009 року. Введення мараторію є відстроченням виконання зобов’язання кредитора перед боржником, непереборною силою, що звільняє від відповідальності.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ТзОВ ’’Український промисловий банк ’’, який частково підтримував доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивачів, їх представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Згідно ч. 2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Судом встановлено, що 2 грудня 2008 року між сторонами укладено договір банківського вкладу, за умовами якого банк прийняв від позивача (вкладника)
ОСОБА_1 грошові кошти 7500 дол. США строком по 02 березня 2009 року з нарахуванням 14,2 % річних та зобов’язувався нараховувати і сплачувати проценти по вкладу, повністю повернути вклад у дату повернення, тобто 2 березня 2009 року ( справа № 2-839\ 09 а.с.6).
Судом встановлено, що 2 грудня 2008 року між сторонами укладено договір банківського вкладу, за умовами якого банк прийняв від позивачки (вкладника) ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 40000 грн. строком по 02 березня 2009 року з нарахуванням 22% річних та зобов’язувався нараховувати і сплачувати проценти по вкладу, повністю повернути вклад у дату повернення, тобто 2 березня 2009 року
( справа № 2-840\09 а.с.7).
У зв’язку з життєвою необхідністю та закінченням терміну дії договору ОСОБА_1. та ОСОБА_2 зверталися із заявами про повернення вкладу та не погодились на пропозицію банку переоформити свої депозитні вклади на новий термін з виплатою відсотків з метою принесення заощадженнями доходу.
Заяви банком залишені без задоволення у зв’язку з введенням тимчасової адміністрації та мараторію на задоволення вимог кредиторів, що відстрочує виконання банком зобов’язання.
Виплату ОСОБА_1 процентів по депозитному вкладу за договором банківського вкладу № 1005\0305302001928001 від 02.12.2008 р. в сумі 259,47 дол. США здійснено 02 березня 2009 року ( справа № 2-839\09 а.с.9).
Виплату ОСОБА_2 процентів по депозитному вкладу за договором банківського вкладу № 1005\0305328000617002 від 02.12.2008 р. здійснено 02 березня 2009 року в сумі 2143,85 грн.(справа № 2-840\09 а.с.10).
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем умов договору, вимог
ст.ст. 526, 610, ч.2 ст.1060 ЦК України, а тому обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши на користь ОСОБА_1 7240 дол. США, тобто за мінусом 260 дол. США 7500- 260 = 7240\, внесених ним на депозитний рахунок за договором банківського вкладу, та обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_2 38000 грн., тобто за мінусом 2000 грн. \40000 -2000 = 38000\, внесених нею на депозитний рахунок за договором банківського вкладу.
Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що введення мараторію та тимчасової адміністрації відстрочує виконання зобов’язання, є непереборною силою, а тому відповідно зі ст.617 ЦК України банк звільняється від відповідальності, про що зазначено у п.5.2 договору, оскільки вони не ґрунтуються на законі та доказах.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 85 Закону України ’’Про банки і банківську діяльність ’’ протягом дії мараторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства України.
Колегія суддів вважає, що дані положення закону не позбавляють права вкладника, у разі порушення банком умов договору, звернутися до суду за захистом порушеного права.
Обставини, зазначені у п.5.2 договору банківського вкладу від 2 грудня
2008 року, за їх наявності або доведеності, можуть бути підставою для звільнення сторін від відповідальності за невиконання умов договору, але вони не є підставою для звільнення від виконання його умов.
Отже, суд обгрунтовано задовольнив позов в частині стягнення на користь позивачів грошових сум банківського вкладу, які банк в дійсності заборгував позивачам.
Разом із тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині, що зобов’язує відповідача продовжувати нараховувати відсотки позивачам на умовах договору банківського вкладу строк дії якого закінчився 02.03.2009 року, оскільки позивачі (вкладники) по закінченню терміну дії договору не обрали іншу форму отримання грошових коштів та відсотків. Отже банк забезпечує збереження суми вкладу на рахунку зазначеному в п.2.1.1 договору до моменту повернення.
Тому апеляційний суд рішення суду першої інстанції в цій частині скасовує і відмовляє позивачам у задоволенні цієї вимоги.
В решті рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 7240 дол. США в повернення вкладу, 577,50 грн. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, а також в частині стягнення на користь ОСОБА_2- 38000 грн. в повернення вкладу, 400 грн. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи колегія суддів залишає без змін.
Керуючись ст.ст.301,303,304,307,пп. 3 і 4 ст.309,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ’’ Український
промисловий банк ’’ задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду від 26 червня 2009 року в частині зобов’язання
Товариства з обмеженою відповідальністю ’’Український промисловий банк ’’ нарахувати
ОСОБА_1 відсотки за користування його коштами за фактичний
строк користування вкладом: з 03.03. по 31.03. 2009 р. -на суму вкладу 7500 дол. США;
з 01.04.2009 р. до фактичного повернення коштів - на суму 7240 дол. США відповідно до
умов договору ’’, та ’’ зобов’язання нарахувати ОСОБА_2 відсотки
за користування її коштами за фактичний строк користування вкладом:з 03.03.по 31.03.2009 р.
-на суму 40000 грн.; з 01.04 2009 р. до фактичного повернення коштів - на суму 38000 грн.
відповідно до умов договору ’’ скасувати і у задоволенні цих вимог відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,
однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців
з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді :