Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

№ 0604/1-143/2012

Ухвала

Іменем України

07 серпня 2012 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді: Заліщука М.С.

суддів: Єрещенка А.М., Андрушкевича С.З.

з участю прокурора: Селюченко І.І.

засудженого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

перекладача: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 квітня 2012 року.

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, раніше судимого 26 квітня 2010 року Білозерським районним судом Херсонської області за ч.І ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі, -

засуджено за ч.3 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2010 року і за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на трок 13 (тринадцять) років.

Запобіжний захід засудженому залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому постановлено рахувати, з 03 серпня 2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_5 2.477 грн. 90 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати, пов’язані з проведенням судової дактилоскопічної експертизи в сумі 337 грн. 68 коп..

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Згідно вироку, 26 квітня 2010 року ОСОБА_1, будучи засуджених Білозерським районним судом Херсонської області за ст. 115 ч. 1 КК України на 7 років позбавлення волі, відбуваючи покарання в Житомирській виправній колонії № 4, що розташована по вул. Ватутіна, 127 в м. Житомирі, на шлях виправлення не став та знову вчинив особливо тяжкий злочин за наступних обставин.

Так, 19 квітня 2011 року, близько 18 години ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, перебуваючи в кімнат 1 довгострокових побачень № 35, що розташована у Житомирській виправній | колонії № 4 по вул. Ватутіна, 172 в м. Житомирі, на ґрунті особистих ] неприязних відносин вирішив умисно вбити ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 клинком та лезом ножа, який мав при собі, умисно завдав ОСОБА_5 чисельні удари в місце розташування життєво-важливих органів, а саме у грудну клітку, шию, е область обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, але не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки працівника Житомирської виправної колонії № 4 відкрили двері кімнати та потерпілій і ОСОБА_5 було надано своєчасну медичну допомогу. Таким чином. ОСОБА_1 не вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, тобто таким чином будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, вчинив незакінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_5

Під час незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_5М ОСОБА_1 умисно заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді колото-різаної рани в третьому міжребір’ї біля грудної лінії, що перетинає хрящову частину третього ребра, проникаючи в ліву плевральну порожнину з розвитком гемопневмотораксу; колото-різаної рани в п’ятому міжребір’ї, що проникає в ліву плевральну порожнину з наскрізним ушкодженням лівої легені, серцевої сорочки та ушкодженням серця та розвитком лівобічного гемо пневмотораксу та гемоперикарду; колото-різаної рани поперекової ділянки по лопатковій ліні ї з ушкодженням лівої нирки. Крім того, в ході незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_5, ОСОБА_1 умисно заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді колото-різаної рани лівої щоки, колото-різаної рани шиї, колото-різаної рани лівої гомілки, множинні різані рани обох кистей.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 не погоджується з вироком суду першої інстанції. Просить пом’якшити йому покарання застосувавши правила ст.69 КК України. Посилається не те, що свою вину у вчиненому злочині визнав повністю та відшкодував потерпілій завдану ним моральну шкоду.

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження тішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію, міркування прокурора про відсутність підстав для її задоволення, обговоривши доводи апеляції та перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, колегія суддів вважає, що подана апеляція не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироку, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів і автором апеляцій не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій. Докази його вини, які наведені у вироку, давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення по справі. З даними висновками суду і його оцінкою доказів погоджується й колегія суддів.

Призначаючи покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та наявність обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання. Досліджуючи дані про особу, суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин під час відбуття ним покарання за вчинення іншого, умисного особливо тяжкого злочину, по місцю відбуття покарання характеризується посередньо. Пом’якшувальних або обтяжуючих обставин по справі встановлено не було.

При цьому, апеляційні твердження засудженого про відшкодування ним потерпілій моральної шкоди є безпідставними, так як спростовуються матеріалами справи та заявою щодо цього питання потерпілої.

Що ж стосується посилань апелянта на повне визнання ним своєї вини у скоєному злочині, то судом, при постановленні вироку, дані обставини були враховані. З урахуванням наведеного суд і призначив ОСОБА_1 покарання в мінімальних межах санкції інкримінованого йому закону, за яким його засуджено, з чим і погоджується апеляційний суд.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженому остаточне покарання, в застосування правил ст. 71 КК України, є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст.69 КК України не встановлено.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 квітня 2012 року щодо нього - без зміни.

Ухвалу оголосити засудженому ОСОБА_1 через перекладача.

Судді: