Справа № 2а-514/09/1203
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2009р. Артемівський районний суд м. Луганська
в складі: судді Сторожук Т.А.
при секретарі Шепетко І.О.
розглянувши в судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ПСЗН Артемівської районної в м. Луганську ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання виконати певні дії, стягнення суми,
встановив :
Позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача УПСЗН, який в 2003-2005, 2007, 2008 роках виплатив йому у зменшеному розмірі щорічну компенсацію на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, інваліду 3-ї групи, і стягнути з відповідача 8630,50грн. – недоплачену компенсацію, виходячи з встановленого ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміру – п’яти мінімальних заробітних плат; позовні вимоги мотивував тим, що вказана компенсація безпідставно зменшена і виплачена їй в меншому розмірі.
Представник відповідача УПСЗН в Артемівському районі позов не визнав, вважає, що виплати проведені у відповідності до Законів Про державний бюджет на відповідний рік, у розмірі, вказаному в даних законах, і підстав для виплати у вказаному позивачем розмірі – 5 мінімальних заробітних плат - в даному випадку нема.
Сторони у судове засідання не з’явилися просили суд розглядати справу у їх відсутність: представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію на оздоровлення за 2007-2008р. за інші роки просив залишити без розгляду.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС першої категорії, інвалідом третьої групи захворювання, яке пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і знаходиться на обліку в УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську ради. Позивачу нараховано і виплачено відповідачем грошову компенсацію на оздоровлення в 2007 та в 2008 році – по 100,00 грн.
Як вбачається з письмової відповіді відповідача, виплати проведені в розмірі, встановленому у 2007, 2008 році - підпунктом "є" пункту 1 Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пунктом 30 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік», яким дію абзацу другого частини четвертої статті 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсації і допомог, а також у відповідності до ст. 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-ІV, яким Кабінету Міністрів України надано право у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:
У відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ передбачена щорічна компенсація на оздоровлення особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії , інвалідам 3 групи – у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а не в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, як вказано позивачем. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Розмір мінімальної заробітної плати складає: з 1-го квітня 2007 року - 420 грн., в 2008 р. - 525 грн., такий розмір мінімальної заробітної плати відповідач не оспорює, він встановлений відповідними законами про державний бюджет на вказані роки.
Доводи відповідача про те, що позивачу законно визначено розмір допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру, встановленого Постановами КМУ № 836, 562 є необґрунтованими.
Ст..8 Конституції передбачає, що вона має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ч.1ст..8, ч.2,3,4 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом Верховенства Права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно - правові акти, у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу. Законом України "Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії" передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм ст. 48 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору слід застосовувати ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ та Закони України про встановлення мінімальної заробітної плати, а не постанови № 836,562. КМУ.
Посилання відповідача на необхідність застосування Законів Про держбюджет та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, на який посилається позивач, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, оскільки ст.22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2007рік та 2008 рік і відповідними законами за інші, вказані позивачкою роки, є також безпідставним, оскільки ст. 77 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення ЗУ " Про статус і соціальні гарантії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і аналогічні норми законів про державний бюджет на інші вказані позивачкою роки визнано неконституційними за Рішеннями Конституційного Суду України.
Позивачу в 2007 та 2008 році виплачено по 100,00 грн., при тому, що розмір такої допомоги повинен скласти в 2007 році: 420 грн. х 4= 1680,00 грн., а в 2008 році: 525 х 4 = 2100грн.
Вказані дії відповідача слід визнати такими, що порушують право позивача, надане йому законом «Про статус…» і гарантоване їй Конституцією України, а тому протиправними. Тому суму недонарахованої і невиплаченої позивачеві щорічної компенсації на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії інваліду 3-ї групи в 2007 році у розмірі 1580,00 грн., в 2008 році – 2000,00 грн. слід стягнути за рішенням суду.
На підставі ст.22, 8 Конституції України, ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
Керуючись ст.8, 9, 161-163, 167 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління ПСЗН Артемівської районної в м. Луганську ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання виконати певні дії, стягнення суми - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії УПСЗН Артемівської районної у місті Луганську ради про відмову в виконанні перерахунку ОСОБА_1 недоотриманої суми грошових коштів на оздоровлення за 2007, 2008 роках як інваліду 3-ї групи, особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Зобов'язати УПСЗН Артемівської районної в місті Луганську ради здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації на оздоровлення, виходячи з встановленого ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміру – чотирьох мінімальних заробітних плат за 2007 рік у розмірі 1580,00 грн., за 2008 рік – 2000,00 грн., всього стягнути 3580,00 гривень
Заява про оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів, апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.А. Сторожук