Категорія 2.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2009 року Справа № 2а-26108/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Островської О.П.,
при секретарі Кір’ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про оскарження дій державного виконавця, -
ВСТАНОВИВ:
23.09.2009 року позивач УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому послався, що при виконанні судового рішення державним виконавцем відповідача було винесено постанову про арешт грошових коштів позивача на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35212004000901, код ЄДРПОУ 03196742, МФО 804013 у ГУДКУ у Луганській області, що належить позивачеві та з якого проводиться виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, на загальну суму 8550,91 грн. Посилаючись на те, що звернення стягнення на кошти на вказаному рахунку призведе до нецільового використання спеціальних бюджетних коштів та зробить неможливим виплати поточних платежів за 2009 рік відповідній категорії пенсіонерів, позивач просить скасувати постанову державного виконавця.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись, що державний виконавець діяв у межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», ним були вжиті заходи по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадежння. Просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності зі ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавчий лист № 2а-226, виданий 16.03.2009 року Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення з позивача грошових коштів на користь ОСОБА_1, на виконання якого державним виконавцем відповідача відкрито виконавче провадження, та у рамках якого у зв’язку з відмовою добровільного виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову від 07.09.2009 року ВП № 12089201 про накладення арешту на виконання вищевказаного виконавчого листа, у межах суми 8550,91 грн., з яких: 7756,00 грн. – за рішенням суду, 775,60 грн. – виконавчий збір, 19,31 грн. – витрати на проведення виконавчих дій. Грошові кошти знаходяться на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35212004000901, код ЄДРПОУ 03196742, МФО 804013 у ГУДКУ у Луганській області.
Вказані обставини підтверджуються копіями виконавчого листа, постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про накладення арешту.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606-XIV) передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду.
Крім того, частиною шостою статті 59 зазначеного Закону було передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.
Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а постанову відповідача про накладення арешту в частині включення до постанови суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій такою, що підлягає скасуванню.
Ураховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій не ґрунтуються на законі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради задовольнити частково.
Постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 07.09.2009 року ВП № 12089201 у частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 775,60 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 19,31 грн. – скасувати.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 22 жовтня 2009 року.
Суддя О.П.Островська