Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
Справа № 0615/1-1/2012
Стаття 286 ч.3 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-суддіЗаліщука М.С.
суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2,
з участю прокурора:ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_4 на вирок Народицького районного суду Житомирської області від 31 травня 2012 року, -
Цим вироком
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1; українця;
гр. України; освіта середньо-техічна; одруженого,
мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 Вовчанського
району Харківської області, в силу ст. 89 КК
України не судимого, -
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до 7 (семи) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
В силу ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України частково приєднано покарання за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 06.08.2010 року у виді 3-х місяців арешту та призначено остаточне покарання, з урахуванням повністю відбутого покарання за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 06.08.2010 року, у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк на 3 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4, з урахуванням попереднього ув’язнення, постановлено рахувати з 10.05.2012 року.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 49226,71 грн. та моральну шкоду в сумі 201500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати за проведення судово-автотехнічних експертиз в сумі 1955 грн. 00 коп.
Запобіжний захід ОСОБА_4 – тримання під вартою, залишено до вступу вироку в закону силу.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Згідно вироку, ОСОБА_4 14.09.2003 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в порушення п.п. 2.3 а), 2.9 а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою кабінету міністрів від 10.10.2001 року № 1306, не перевірив перед виїздом технічний стан та комплектність автомобіля марки «3IЛ-431412» (автокран) номерний знак НОМЕР_1, що належить Народицькій міжгосподарській колективній будівельній компанії, після чого поїхав даним транспортним засобом по автодорозі Київ - Овруч в напрямку м. Овруч.
Близько 05 години 30 хвилин, рухаючись по 151 км. автошляху, поблизу с. Тичків, Народицького району, Житомирської області, ОСОБА_4, в порушення п.п. 1.5, 2.3 б), 19.4, 9.9 а), 9.10 б), 9.11 б) вказаних вище Правил, під час зупинки на дорозі в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не увімкнув на транспортному засобі габаритні або стоянкові вогні, при вимушеній зупинці, додатково не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, не встановив знак аварійної зупинки або миготливий ліхтар, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, унаслідок чого водій автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_6, який рухався в попутному напрямку та був позбавлений об’єктивної можливості завчасно виявити наявність перешкоди на смузі руху його автомобіля, здійснив наїзд на задню частину вищевказаного автокрана.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди:
–водій ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми грудної клітини, голови, яка супроводжувалась множинними двосторонніми переломами ребер з пошкодженням плеври, розривом кореня правої легені; крововиливами під м’які мозкові оболонки головного мозку, мозочка; шоком, що призвело до зупинки серцевої діяльності і дихання, зникнення функції ЦНС, від яких помер на місці пригоди.
–пасажир автомобіля Рено-9 ОСОБА_7, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми органів грудної клітки, черевної порожнини, голови, кінцівок, кісток тазу; які супроводжувалася переломами ребер з пошкодженням плеври, розривами правої легені, печінки, забоєм внутрішніх органів; пошкодженням кісток тазу, кінцівок; травматичним шоком, від яких помер на місці пригоди.
–пасажир автомобіля Рено-9 ОСОБА_8, отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми органів грудної клітки, черевної порожнини, голови, кінцівок, яка супроводжувалася розривом правої легені, печінки, переломами ребер з пошкодженням плеври, переломами основи черепа, крововиливами під м’які мозкові оболонки, відкритими переломами правої плечової кістки, кісток правої і лівої гомілок, розвитком травматичного шоку, від яких померла на місці пригоди.
–пасажир автомобіля Рено-9 малолітня ОСОБА_9, отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми голови, яка супроводжувалася крововиливами в речовину і шлуночки мозку, посттравматичною енцефалопатією, в результаті чого розвинувся шок, забій серця, легенів, від яких померла на місці пригоди.
–пасажир автомобіля Рено-9 ОСОБА_5, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, забою головного мозку, скальпованої рани лобно-тім'яної області голови, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 19.4, 9.9 а), 9.10 б) та 9.11 б) Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та її наслідками.
В апеляціях:
- прокурор, просить вирок суду змінити, виключивши з резолютивної частини вироку посилання на застосування ч.4 ст.70, ст.72 КК України. Вважає, що суд безпідставно застосував правила ч.4 ст.70, ст.72 КК України оскільки, ОСОБА_4 повністю відбув покарання за попереднім вироком Вовчанського районного суду Харківської області у виді 3-х місяців арешту.
- засуджений ОСОБА_4 не погоджується з вироком суду внаслідок його суворості. Вказує на те, що судом не було взято до уваги пом’якшуючи його вину обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що він не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності. За результатами апеляційного розгляду просить застосувати до нього положення ст.75 КК України та пом’якшити йому призначене покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляцію та заперечив щодо задоволення апеляції засудженого, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню а апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин викладених у вироку, авторами апеляцій не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій.
Що стосується покарання, яке суд обрав ОСОБА_4 то воно призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ч.4 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, даних про його особу, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, в тому числі й тих, на які є посилання в апеляції засудженого.
Обставиною, яка пом’якшує ОСОБА_4 покарання суд визнав його щире каяття, обставиною, яка обтяжує – вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння. Крім того, судом обгрунтовано було взято до уваги, що за наслідками вчиненого засудженим злочину загинуло чотири людини.
За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність обрання ОСОБА_4 саме покарання, яке пов’язане з ізоляцією його від суспільства у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованого йому злочину, з даним висновком погоджується і апеляційний суд.
За результатами вивчення справи апеляційний суд не знайшов підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_4 в частині пом'якшення йому покарання з застосуванням положень ст. 75 КК України.
Щодо апеляційних доводів прокурора про помилкове застосування судом ч.4 ст.70, ст.72 КК України при постановленні вироку, то вони є обгрунтованими.
Постановляючи вирок суд не взяв до уваги, що ОСОБА_4 має погашену судимість за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 06 серпня 2010 року.
Так, згідно даного вироку ОСОБА_4 було засуджено за ч.1 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту, які він відбув 22 вересня 2010року.
У відповідності до п.5 ст.89 КК України такими, що не мають судимості є особи, засуджені до арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні дані про вчинення ОСОБА_4 на протязі року з дня відбуття покарання нового злочину, а тому, дана судимість є погашеною і її врахування судом при постановленні вироку 31 травня 2012 року є незаконним.
За вказаних обставин апеляція прокурора підлягає задоволенню а вирок суду зміні.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити.
Вирок Народицького районного суду Житомирської області від 31 травня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_4 змінити.
Виключити з вступної частини вироку вказівку про судимість ОСОБА_4, а також з мотивувальної та резолютивної його частини посилання та вказівку суду про застосування положень ч.4 ст. 70 КК України.
В решті вирок суду залишити без змін.
Судді :