Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
Справа № 0613/1-156/11
Стаття 307 ч.2 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді:ОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю прокурора:ОСОБА_4,
засудженого:ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,
українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого,
не працюючого, тимчасово проживаючого
за адресою: Житомирська область Любарський район
с. Старий Любар вул. Котовського, 14, не судимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.
Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 враховано з 01 серпня 2011року.
Стягнуто на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області за проведення експертиз - 731 (сімсот тридцять одну) грн. 40 коп.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Як визнав суд, підсудний ОСОБА_5 в с. Ст. Любар по вул. Котовського,14 Любарського району, в домогосподарстві, де він тимчасово проживає, зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс з метою подальшого збуту. Даний наркотичний засіб ОСОБА_5 знайшов в смт. Любар неподалік Любарського професійно технічного ліцею, біля річки Случ, який висушив та відділив листя від стебел і подрібнив з метою подальшого збуту.
24 липня 2011 року, біля 21-ї год. 30 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в домогосподарстві, що розташоване в с. Ст. Любар по вул. Котовського, 14 Любарського району, збув ОСОБА_6, особливо небезпечний наркотичний засіб Канабіс, загальною масою 2,67 грам (у висушеному стані), отримавши за це готівку в сумі 100 гривень.
28 липня 2011 року, біля 21-ї год. 30 хв. ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на збут наркотичних засобів, перебуваючи в вищезгаданому домогосподарстві, за вище вказаною адресою, збув ОСОБА_6, особливо небезпечний наркотичний засіб Канабіс, загальною масою 2,403 грам (у висушеному стані), отримавши за це готівку в сумі 150 гривень.
29 липня 2011 року о 9 год. 15 хв. під час огляду домогосподарства, де проживає ОСОБА_5 було виявлено та вилучено три поліетиленових пляшки деформовані з нашаруванням тетрагідроканабінолу - екстракту Канабісу загальною масою 0,153 грам (у висушеному стані) та 1,575 грам особливо небезпечного наркотичного засобу Канабіс, які ОСОБА_5, зберігав з метою подальшого збуту.
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції щодо нього скасувати, справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що вирок винесено з істотними порушеннями та неправильним застосуванням кримінально-процесуального законодавства. Вказує на неповноту та однобічність як досудового, так і судового слідства. Посилається на те, що судом було проігноровано його клопотання про виклик свідків, які могли підтвердити його невинуватість, відсутність належної перевірки його заяв про примус до дачі показань працівниками міліції. Наголошує, що протокол судового засідання щодо нього сфабриковано.
Від прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на апеляцію засудженого надійшли письмові заперечення, в яких він вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляцію – без задоволення, наводячи відповідні доводи на обґрунтування своєї позиції.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого, який підтримав подану апеляцію, міркування прокурора про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та необхідність залишення його без зміни, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Аналіз матеріалів зазначеної справи вказує на те, що при проведені судового слідства залишились недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного її вирішення. Відповідно до положень, передбачених ст. 367 КПК України, таких недолік є підставою для скасування судового рішення.
Не визнаючи себе винним у вчинені інкримінованого йому злочину, засуджений, на підтвердження цих своїх показань та спростування обвинувачення, заявив клопотання про виклик та допит у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Мельника, а також ОСОБА_6, який придбав у нього наркотичні засоби(т.2 а.с. 21).
Як вбачається з протоколу судового засідання суд відмовив ОСОБА_5 у задоволенні його клопотання з тих підстав, що той не зміг вказати адреси зазначених ним осіб, та інших можливостей їх виклику(т.2 а.с. 59).
У своїх доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_5 вказав на існуючі у протоколі неточності та його фальсифікацію. Зокрема зазначив, що дійсно, не знаючи точні адреси деяких заявлених ним свідків, мав номера їхніх мобільних телефонів, про що і повідомив суду. Щодо свідка ОСОБА_6, то його дані є в матеріалах справи, а ОСОБА_9 є його співмешканкою і виклик їх до суду не передбачає будь-яких складнощів. Проте, у протоколі ця інформація свого відображення не знайшла. Тобто в даному випадку має місце зауваження на протокол судового засідання, які і повинні були бути вирішені судом першої інстанції у порядку ст.88-1 КПК України, про що і зазначалося апеляційним судом у його ухвалі від 26 січня 2012року(т.2 а.с. 107). Проте, ці зауваження були залишені судом без розгляду, з підстав пропуску засудженим строку на подачу зауважень на протокол(т.2 а.с. 114).
Разом з тим, з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні дані про повідомлення судом засудженого про виготовлення протоколу, за обставин, що він неодноразово подавав заяви про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи, які з невідомих причин судом першої інстанції тривалий термін часу не задовольнялися, та це ознайомлення відбулося лише за ініціативою апеляційного суду, колегія суддів вважає що таке рішення суду про залишення без розгляду зауважень на протокол, суперечить вимогам ст. 232 КПК України про всебічний, повний і об’єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності.
Також, враховуючи апеляційні доводи засудженого про його не винуватість, відсутність за вказаних обставин належного розгляду його зауважень на протокол судового засідання, не надає можливості при апеляційному розгляд справи зробити відповідний висновок щодо законності прийнятого судом рішення про відмову в задоволенні його клопотання про виклик свідків та про доведеність його вини по справі в цілому.
Крім того, ОСОБА_5, під час судового розгляду справи, на запитання головуючого про причини зміни ним показань, якими він визнавав свою вину, пояснив, що в ході досудового розгляду справи був змушений себе оговорити в наслідок застосування щодо нього працівниками міліції недозволених методів ведення досудового слідства.
Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина” від 30 травня 1997 року судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчинені злочину, одержані відповідно до норм КПК України.
Проте суд, ці показання ОСОБА_5 належним чином не дослідив, відповідне доручення прокурору для перевірки цих обставин, які мають істотне значення для оцінки зібраних доказів у справі, не дав.
Посилання суду на те, що заява ОСОБА_5 про незаконні дії працівників міліції безпідставна та не підлягає перевірці з урахуванням того, що він скарг та заяв до прокурора стосовно неправомірних дій працівників міліції не подавав, за результатами допиту слідчої та оперативного працівника міліції в судовому засіданні ці його доводи свого підтвердження не знайшли, не повністю відповідає матеріалам справи.
Згідно показань у судовому засіданні допитаного в якості свідка оперативного працівника міліції ОСОБА_10 він, працюючи по справі з ОСОБА_5, будь який тиск на нього не здійснював, в слідчий ізолятор до нього не їздив. Разом з тим, слідча ОСОБА_11 підтвердила показання ОСОБА_5 в тій частині, що в слідчий ізолятор до нього разом з нею приходив також оперативний працівник міліції, який з ним спілкувався. Про що вони розмовляли їй не відомо. При цьому зазначила, що не давала доручень оперативним працівникам для проведення будь-яких заходів з ОСОБА_5О.(т.2 а.с. 59). В той же час, заслуговує на увагу те, що ОСОБА_5 наголошував, що психологічний тиск працівники міліції на нього здійснювали у тому числі і в слідчому ізоляторі(т.2 а.с.57).
Крім того, відсутність таких заяв на досудовому слідстві не могла бути підставою для відмови підсудному щодо перевірки його доводів про недозволені методи слідства, що, по своїй суті, є повідомленням про вчинений щодо нього злочин і підлягає перевірці у будь-якому разі.
Колегія суддів визнає обґрунтованими інші доводи апеляції засудженого про неправильне застосування судом кримінального закону при постановлені щодо нього вироку.
Так, згідно ст. 335 КПК України у резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені вид і розмір не тільки основного, а й додаткового покарання, призначеного засудженому.
У п. 19 Постанови ПВС України від 24 жовтня 2003 року за № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання зазначено, що вирішуючи питання про застосування конфіскації майна суд у вироку повинен зазначити, конфіскується все майно чи його частина ( в останньому випадку треба уточнити, яка саме частина, або перелічити відповідні предмети). Крім того, в п. 29 цієї ж постанови акцентується увага на тому, що покарання має бути визначене у вироку таким чином, щоб під час його виконання не виникло жодних сумніві стосовно його виду і розміру.
В даному випадку суд, постановляючи вирок, вирішуючи при цьому питання щодо покарання, не взяв до уваги зазначені вимоги закону та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України. При призначені додаткового покарання у виді конфіскації майна не вказав у вироку конфіскується все майно засудженого чи його частина.
Це своє рішення щодо конфіскації майна суд у вироку взагалі не мотивував, в наслідок чого воно є неконкретним та незрозумілим, що, за таких обставин, при апеляційному розгляді справи, не надає можливим зробити відповідний висновок щодо законності його прийняття.
За вказаних обставин, у зв'язку з допущеними судом порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства, вирок стосовно ОСОБА_5 не може залишатися в силі, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду суду необхідно усунути вищезазначені недоліки, ретельно перевірити доводи, які викладені в апеляції засудженого, надати йому можливість належним чином реалізувати його права на захист, належно з’ясувати дані щодо особи засудженого в частині наявності чи відсутності у нього непогашених судимостей, що може впливати на ступінь і характер відповідальності, і залежно від цього прийняти відповідне рішення, яке відповідало б вимогам кримінально-процесуального законодавства та об'єктивним доказам у справі.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Любарського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Судді