У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

           Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новоазовського районного суду Донецької області від 24 лютого  2005 року, яким його,

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2,

несудимого,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки.

З засудженого стягнуто судові витрати, вирішене питання про стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він приблизно о 16.00 год. 18 грудня 2003 року вчинив крадіжку майна ОСОБА_2 з проникненням у будинок АДРЕСА_1 на загальну суму 2575 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилається на те, що справу сфабриковано працівниками міліції, які застосовували до нього недозволені методи ведення слідства, на те, що на досудовому слідстві було порушено його право на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи і право на захист, йому не були надані послуги перекладача. Зазначає, що доказів його винності у вчиненні крадіжки немає, за змістом скарги просить скасувати вирок  та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення  скарги немає.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у справі та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, ОСОБА_1 на досудовому слідстві дав докладні показання про обставини вчинення ним цього злочину. При цьому під час допиту у якості підозрюваного йому роз'яснювались його права, він добровільно пояснював про деталі вчиненої крадіжки, бажаючи давати показання на російській мові, якою з його ж слів володіє вільно, про необхідність надання послуг перекладача не заявляв, а від послуг захисника відмовився (а.с.21, 22).

Винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину підтверджена також даними протоколу відтворення обстановки і обставин події з застосуванням фотозйомки, під час якого засуджений у присутності захисника ОСОБА_3 розповів і показав, як проник до будинку і викрав майно потерпілого (а. с. 29-31). Під час допиту у якості обвинуваченого ОСОБА_1 підтвердив свої попередні показання про вчинення крадіжки також у присутності захисника ОСОБА_3

Крім того, винність ОСОБА_1 підтверджується показаннями   в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який пояснив, що був присутнім під час відтворення обстановки і обставин події у помешканні ОСОБА_2, де засуджений без будь-якого тиску добровільно  показав, як проник у будинок і як було викрадене майно потерпілого.

З висновку дактилоскопічної експертизи вбачається, що на внутрішній поверхні рами кватирки вікна у кухні помешкання потерпілого виявлено три  відбитки пальців правої руки ОСОБА_1

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині, вірно кваліфікувавши його дії за ч.3 ст. 185 КК України.

Зазначеним спростовуються наведені у скарзі засудженого доводи про необґрунтованість його засудження і фальсифікацію матеріалів справи працівниками міліції.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, чи що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі ОСОБА_1 немає підстав.

У справі не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, на які посилається засуджений. З матеріалів справи вбачається, що по закінченні досудового слідства відповідно до вимог ст.ст.218-220 КПК України йому була надана можливість ознайомитись з матеріалами справи, якою він скористався разом із захисником (а.с.62).

Також перевірялись судом і огрунтовано визнані безпідставними посилання у скарзі на застосування до ОСОБА_1 недозволених методів ведення слідства.

Отже, передбачених ст.398 КПК України підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст.384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,

                                              У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

                                                   С  У  Д  Д  І :

Федченко О.С.                       Філатов В.М.                       Нікітін Ю.І.