Справа № 2-а-988/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2009 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Чижиченко Д.В., при секретарі Бухтіяровій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ДАІ м. Харкова старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови № АХ 059486 від 13.02.2009 року по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування постанови АХ 059486 від 13.02.2009 р., винесену інспектором ДПС БДПС ДАІ м. Харкова старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що на нього було безпідставно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 255 гривень 00 копійок за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 просить скасувати вказану постанову та закрити справу, посилаючись на незаконні дії, порушення вимог чинного законодавства України та Кодексу України про адміністративні правопорушення з боку інспектора ДПС БДПС ДАІ м. Харкова старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 При цьому зазначив, що 24.03.2009 р. на його адресу було надіслано постанову серії АХ № 059486 по справі про адміністративне правопорушення, складену 13.02.2009 р. Разом із постановою йому надіслано копію фото, яке нібито є доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Відповідно до зазначеної постанови його визнано виним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та застосовано відносно нього штрафні санкції у вигляді накладення штрафу у розмірі 255, 00 грн. Як пояснює ОСОБА_1, із висновками органу адміністративного стягнення він не погоджується, виходячи з наступного. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 13.02.2009 р. о 08-25 годині ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1, та рухався по вул. Котлова зі швидкістю 86 км/год. при обмеженні руху швидкості у населеному пункті до 60 км/год., чим порушив вимоги п. 12. 4 ПДР України. В якості єдиного доказу протиправних дій ОСОБА_1 відповідачем поряд із оскаржуваною постановою надано ксерокопію фото задньої частини автомобіля ОСОБА_1, зроблене приладом «Візир». Аналіз фотознімку свідчить про те, що на ньому дійсно зображено його авто, але при цьому взагалі неможливо встановити водія, який керував авто. В зазначений у постанові час, як вказує ОСОБА_1, він знаходився в іншому місці – вдома за адресою реєстрації, і об»єктивно не міг скоїти вказане адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючим в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами фото- кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото – і кінозйомки, відеозапису дійсно притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Але поряд із цим, ч. 2 цієї статті встановлює: за наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого ч. 1 цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з»ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення. Як свідчать фактичні обставини, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності складена 13.02.2009 р., а надіслана на його адресу 24.03.2009 р., і як слідство, отримав він постанову у відділенні пошти у термін, відмінний від десятиденного. Як пояснює ОСОБА_1, його вина у скоєнні адміністративного правопорушення не доведена ніяким доказом і відсутня, оскаржувана постанова надіслана йому з явним порушенням термінів, передбачених чинним законодавством.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову та необхідність скасування вищевказаної постанови з наступних підстав.
Постановою АХ 059486 від 13.02.2009 р., яка винесена інспектором ДПС БДПС ДАІ м. Харкова старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 255, 00 гривень.
Згідно п. 12. 4 ПДР України, затверждених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більш 60 км/ч.
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 13.02.2009 р. о 08-25 годині в м. Харкові керував автомобілем НОМЕР_2, по вул. Котлова - ОСОБА_3 у м. Харкові зі швидкістю 86 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 26 км/год. і порушив п. 12. 4 ПДР України.
Відповідно до зазначеної постанови його визнано виним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та застосовано відносно нього штрафні санкції у вигляді накладення штрафу у розмірі 255, 00 грн.
Відповідачем поряд із оскаржуваною постановою надано ксерокопію фото задньої частини автомобіля ОСОБА_1, зроблене приладом «Візир». Аналіз фотознімку свідчить про те, що на ньому дійсно зображено авто ОСОБА_1, але при цьому взагалі неможливо встановити водія, який керував авто.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючим в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами фото- кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото – і кінозйомки, відеозапису дійсно притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Але поряд із цим, ч. 2 цієї статті встановлює: за наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого ч. 1 цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з»ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.
Як свідчать фактичні обставини, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності складена 13.02.2009 р., а надіслана на його адресу 24.03.2009 р., і як слідство, отримав він постанову у відділенні пошти у термін, відмінний від десятиденного. Оскаржувана постанова надіслана ОСОБА_1 з явним порушенням термінів, передбачених чинним законодавством.
Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото – та відеофіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст. 14- 1 КУпАП. Проте, така постанова не відповідає вимогам закону з наступних підстав.
Відповідно до ст. 258 КУпАП копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото – і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Зважаючи знов таки на те, що постанова була винесена 13.02.2009 р., її слід було відправити не пізніше 16.02.2009 р. Проте, як зазначено на відправній поштовій печаті конверту, постанова була відправлена лише 24.03.2009 року.
Згідно зі ст. 2.12. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, якщо копія постанови висилається правопорушнику, потерпілому чи іншим зацікавленим особам поштою, то про це в постанові робиться відповідна відмітка і вказується дата направлення копії постанови. В постанові, яка була відправлена на ім»я ОСОБА_1, є відмітка про відправлення поштою від 13.02.2009 р., але відправний штамп на конверті засвідчує іншу дату відправлення – 24.03.2009 року. Таким чином, постанова була відправлена з порушенням закону.
У постанові не вказано, який саме інспектор ДАІ проводив фотофіксацію, проте, згадується лише прізвище інспектора ДАІ, котрий «розглянув матеріали адміністративного правопорушення», скоєного, нібито, ОСОБА_1 Отже, неможливо бути переконаним, що інспектор ДАІ, який проводив фотофіксацію, був кваліфікованим для користування зазначеним у постанові пристроєм фотофіксації, як цього вимагає п. 13. 2. Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України, та склав відповідні заліки по користуванню пристроєм.
На ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 255, 00 грн., але не вказано чому саме ця сума була вибрана як штраф. Згідно із ст. 252 КУпАП, яка зобов»язує інспектора ДАІ, що проводив фотофіксацію, «оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунутється на всебічному, повному і об»єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю», проте, інспектор ДАІ не провів ніякого дослідження обставин нібито ОСОБА_1 правопорушення, так як йому не було надано права пояснити свої дії.
Також, ст. 280 КУпАП передбачає необхідність при розгляді справи про адміністративне правопорушення з»ясувати, «чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи», що не було зроблено у випадку ОСОБА_1 для прийняття рішення про розмір штрафу. Тому оцінка правопорушення, яке скоїв нібито ОСОБА_1, була проведена не повністю, і розмір штрафу не є об»єктивним.
Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото -, кіно – або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень, так як ОСОБА_1 міг бути, але не був безпосередньо зупинений під час нібито порушення швидкісного режиму.
Крім того, для того, щоб постанова була законною, вказаний в ній серійний № пристрою, яким фіксувалося порушення, повинен свівпадати з серійним №, який має бути відображений на фотографічних зображеннях. Але на цих фотографічних зображеннях, які додавалися до постанови, серійний № пристрою, яким фіксувалося порушення, не вказаний взагалі. Тому неможливо встановити, яким насправді пристроєм зроблені ці фотографічні зображення та вимірювалась швидкість.
Якщо це засіб вимірювальної техніки, якою без сумніву є пристрій «Візир», то мають бути відомі реквізити документів про допуск типа засобу вимірювальної техніки до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляра пристрою. Це – прямі вимоги ЗУ «Про метрологію і метрологічну діяльність» «до вимірів, результати яких використовуються як доказ або проводяться за замовленням суду, правоохоронних органів».
Також, абзац 2 п. 13. 2 Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України передбачає недопустимість використання засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув. Але ніяких документів, підтверджуючих допуск конкретного пристрою до використання, до постанови додано не було, що є порушенням Закону.
Більш того, по цим фотографічним зображенням неможливо встановити, що вимірювання швидкості здійснювалось саме тим «Візиром», серійний номер якого вказаний у постанові.
Складена постанова не відповідає формі, затвердженої Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (затв. Наказом МВС № 185 від 22.02.2001 р.), що є грубим порушенням.
На підставі п. 3 ст. 288 КУпАП постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.
Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищезазначених доказів досліджених у судовому засіданні, суд вважає за необхідне скасувати постанову АХ 059486 від 13.02.2009 р., що винесена інспектором ДПС БДПС ДАІ м. Харкова старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 288, 289 КУпАП, ст.ст. 158-160, 161-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії АХ № 059486 від 13.02.2009 р., винесену інспектором ДПС БДПС ДАІ м. Харкова старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.
Суддя Чижиченко Д.В.