Справа № 2-а-984/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2009 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Чижиченко Д.В., при секретарі Бухтіяровій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС м. Харкова старшого сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови АХ № 086595 від 13.03.2009 року по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування постанови АХ № 086595 від 13.03.2009 р., винесену інспектором ДПС БДПС м. Харкова старшим сержантом міліції ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що на нього було безпідставно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 300 гривень 00 копійок за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 просить скасувати вказану постанову та закрити справу, посилаючись на незаконні дії, порушення вимог чинного законодавства України та Кодексу України про адміністративні правопорушення з боку інспектора ДПС БДПС м. Харкова старшого сержанта міліції ОСОБА_2 При цьому зазначив, що постановою інспектора ДПС БДПС м. Харкова старшого сержанта міліції ОСОБА_2 від 13.03.2009 р. серії АХ 086595 по справі про адміністративне правопорушення на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300, 00 грн., постанову ОСОБА_1 отримав поштою 05.05.2009 р. Вказаною постановою встановлено, що 13.03.2009 р. о 09-40 годині по вул. Полтавський шлях, 189 у м. Харкові, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Мерседес Бенц 110», д.н. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 84 км/год., чим перевищив встановлену швидкість на 24 км/год., чим допустив порушення п. 12. 4 ПДР України. Як пояснив ОСОБА_1, час події не відповідає дійсності, так як він не керував в цей час належним йому автомобілем на вказаній в постанові інспектором ділянці проізної частини, оскільки його автомобіль з 20.02.2009 р. по 22.04.2009 р. знаходився в несправному стані у нього у дворі і ОСОБА_1 його ремонтував. Ці обставини можуть підтвердити його дружина та сусіди. ОСОБА_1 вважає, що під час винесення вказаної постанови працівником ДАІ були порушені вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 245, 252, 278, 280 КУпАП, тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного. Висновок працівника ДАІ про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, грунтується виключно на даних, які містяться в постанові про накладення на нього адміністративного стягнення, викладених у ній згідно показника приладу «Візир 0711183», і зробленому зображенні начебто скоєного правопорушення. Проте, вважає ОСОБА_1, що дана постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, а саме: не дотримано вимог даної норми в частині того, що працівником ДАІ при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненного правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом»якшують відповідальність. Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право, зокрема: знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватись юридичною допомогою. Справа розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності. Окрім вказаної вище норми закону на це ще й звертає увагу Верховний суд України у Постанові Пленуму № 14 від 23.12.2005 р. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Окрім того, пояснює ОСОБА_1, жодного доказу у посадової особи, яка склала постанову, що транспортним засобом керував саме він і, що саме він вчинив адміністративне порушення немає. У разі виявлення правопорушення працівником міліції, у відповідності до закону, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушенням окрім постанови про накладення стягнення має бути складений протокол у порядку ст. 256 КУпАП із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, додані пояснення цієї особи, та роз»ясненні їй відповідних прав, у тому числі на захист і на оскарження рішення, вказаний протокол у відповідності до ст. 258 КУпАП має бути доданий до постанови. У дійсності ж, ніякого протоколу складено не було, чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, 256 КУпАП. Ч. 6 ст. 258 КУпАП передбачає випадок, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки, дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису. Крім того, ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те, що така фіксація та «заочне» винесення постанови у відношенні власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючим у автоматичному режимі. Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото – чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп»ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема швидкість, абощо, об»єкт зйомки, її режим, кут огляду, тощо). Між тим, вказані вище норми закону, а саме: ст. 14-1, ч. 6 ст. 258 КУпАП, передбачають, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася засобами, які працюють не інакше як у автоматичному режимі. У підтвердження того факту, що вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації є інструкція до цього приладу, де в розділі 2 «Основні технічні характеристики» чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як «Стаціонарний» або «Патрульний», але ніяк не автоматичний. Законодавство України не дає визначення автоматичного режиму, однак, відповідно до визначення великої Радянської енциклопедії, автоматичний режим (управління у техніці) – це сукупність дій, направлена на підтримання чи покращення функціонування керуємого об»єкта без участі людини у відповідальності із заданою метою. Крім того, із доданного зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, оскільки зображення не дає підстав вважати, що фіксація була зроблена у межах, де встановлений спеціальний швидкісний режим, передбачений п. 12. 4 ПДР України. Вказану роздруківку фотознимку зроблено невідомо яким пристроєм та невідомо ким. Вказана роздруківка фото не може бути належним доказом, оскільки може з легкістю піддаватись корегуванню. Тоді постає питання про достовірність, неспростовність та допустимість данного виду доказу. У постанові відсутні відомості про те, хто саме проводив фотофіксацію, ким вона проводилась. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п. 13. 2 Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України (затверджено Наказом МВС від 13.11.2006 р.) до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому, при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР України необхідно мати відомості про цих співробітників. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Виходячи із вищезазначених норм КУпАП, працівник ДАІ повинен був з»ясувати і розглянути в сукупності всі докази у справі, скласти протокол та відібрати пояснення. Якщо ж працівник ДАІ під час розгляду справи був би не згоден з поясненнями, він повинен надати їм відповідну оцінку або спростувати, керуючись ст.ст. 245, 252 КУпАП, оскільки закон, встановлюючи межі відповідальності, наділяє його функціями суб»єкта влади, що фактично здійснює правосуддя. Розгляд справ має грунтуватися на всебічному, повному і об»єктивному дослідженні всіх обставин справи і їх сукупності. За таких обставин, вважає ОСОБА_1, постанова підлягає скасуванню як незаконна і необгрунтована, а справа підлягає закриттю у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову та необхідність скасування вищевказаної постанови з наступних підстав.
Постановою АХ 086595 від 13.03.2009 р., яка винесена інспектором ДПС БДПС м. Харкова старшим сержантом міліції ОСОБА_2, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 300, 00 гривень.
Згідно п. 12. 4 ПДР України, затверждених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більш 60 км/ч.
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 13.03.2009 р. о 09-40 годині в м. Харкові керував автомобілем «Мерседес Бенц», д.н. НОМЕР_1, по вул. Полтавський шлях, 189 зі швидкістю 84 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 24 км/год. і порушив п. 12. 4 ПДР України.
Висновок працівника ДАІ про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, грунтується виключно на даних, які містяться в постанові про накладення на нього адміністративного стягнення, викладених у ній згідно показника приладу «Візир 0711183», і зробленому зображенні скоєного правопорушення. Проте, дана постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, а саме: не дотримано вимог даної норми в частині того, що працівником ДАІ при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом»якшують відповідальність.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право, зокрема: знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватись юридичною допомогою. Справа розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Окрім того, жодного доказу у посадової особи, яка склала постанову, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 і, що саме він вчинив адміністративне порушення немає.
У разі виявлення правопорушення працівником міліції, у відповідності до закону, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушенням окрім постанови про накладення стягнення має бути складений протокол у порядку ст. 256 КУпАП із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, додані пояснення цієї особи, та роз»ясненні їй відповідних прав, у тому числі на захист і на оскарження рішення, вказаний протокол у відповідності до ст. 258 КУпАП має бути доданий до постанови.
У дійсності ж, ніякого протоколу складено не було, чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, 256 КУпАП.
Ч. 6 ст. 258 КУпАП передбачає випадок, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки, дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те, що така фіксація та «заочне» винесення постанови у відношенні власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючим у автоматичному режимі. Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото – чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп»ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема швидкість, абощо, об»єкт зйомки, її режим, кут огляду, тощо).
Вказані вище норми закону, а саме: ст. 14-1, ч. 6 ст. 258 КУпАП, передбачають, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася засобами, які працюють не інакше як у автоматичному режимі.
У підтвердження того факту, що вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації є інструкція до цього приладу, де в розділі 2 «Основні технічні характеристики» чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як «Стаціонарний» або «Патрульний», яле ніяк не автоматичний.
Законодавство України не дає визначення автоматичного режиму, однак, відповідно до визначення великої Радянської енциклопедії, автоматичний режим (управління у техніці) – це сукупність дій, направлена на підтримання чи покращення функціонування керуємого об»єкта без участі людини у відповідальності із заданою метою.
Крім того, із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, оскільки зображення не дає підстав вважати, що фіксація була зроблена у межах, де встановлений спеціальний швидкісний режим, передбачений п. 12. 4 ПДР України. Вказану роздруківку фотознимку зроблено невідомо яким пристроєм та невідомо ким. Вказана роздруківка фото не може бути належним доказом, оскільки може з легкістю піддаватись корегуванню. Тоді постає питання про достовірність, неспростовність та допустимість данного виду доказу.
У постанові відсутні відомості про те, хто саме проводив фотофіксацію, ким вона проводилась. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п. 13. 2 Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України (затверджено Наказом МВС від 13.11.2006 р.) до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому, при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР України необхідно мати відомості про цих співробітників.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Виходячи із вищезазначених норм КУпАП, працівник ДАІ повинен був з»ясувати і розглянути в сукупності всі докази у справі, скласти протокол та відібрати пояснення. Якщо ж працівник ДАІ під час розгляду справи був би не згоден з поясненнями, він повинен надати їм відповідну оцінку або спростувати, керуючись ст.ст. 245, 252 КУпАП, оскільки закон, встановлюючи межі відповідальності, наділяє його функціями суб»єкта влади, що фактично здійснює правосуддя.
Відповідно до ст. 258 КУпАП копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото – і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови. Зважаючи на те, що постанова була винесена 13.03.2009 р., її слід було відправити не пізніше 16.03.2009 р. Проте, як вказує ОСОБА_1, постанову він отримав поштою тільки 05.05.2009 р.
Згідно зі ст. 2.12. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, якщо копія постанови висилається правопорушнику, потерпілому чи іншим зацікавленим особам поштою, то про це в постанові робиться відповідна відмітка і вказується дата направлення копії постанови. В постанові, яка була відправлена на ім»я ОСОБА_1, є відмітка про відправлення поштою від 13.03.2009 р., але постанову він отримав поштою тільки 05.05.2009 р. Таким чином, постанова була відправлена з порушенням закону.
На ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 300, 00 грн., але не вказано чому саме ця сума була вибрана як штраф. Згідно із ст. 252 КУпАП, яка зобов»язує інспектора ДАІ, що проводив фотофіксацію, «оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунутється на всебічному, повному і об»єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю», проте, інспектор ДАІ не провів ніякого дослідження обставин нібито ОСОБА_1 правопорушення, так як йому не було надано права пояснити свої дії.
Також, ст. 280 КУпАП передбачає необхідність при розгляді справи про адміністративне правопорушення з»ясувати, «чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи», що не було зроблено у випадку ОСОБА_1 для прийняття рішення про розмір штрафу. Тому оцінка правопорушення, яке скоїв нібито ОСОБА_1, була проведена не повністю, і розмір штрафу не є об»єктивним.
Крім того, для того, щоб постанова була законною, вказаний в ній серійний № пристрою, яким фіксувалося порушення, повинен свівпадати з серійним №, який має бути відображений на фотографічних зображеннях. Але на цих фотографічних зображеннях, які додавалися до постанови, серійний № пристрою, яким фіксувалося порушення, не вказаний взагалі. Тому неможливо встановити, яким насправді пристроєм зроблені ці фотографічні зображення та вимірювалась швидкість.
Якщо це засіб вимірювальної техніки, якою без сумніву є пристрій «Візир», то мають бути відомі реквізити документів про допуск типа засобу вимірювальної техніки до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляра пристрою. Це – прямі вимоги ЗУ «Про метрологію і метрологічну діяльність» «до вимірів, результати яких використовуються як доказ або проводяться за замовленням суду, правоохоронних органів».
Також, абзац 2 п. 13. 2 Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України передбачає недопустимість використання засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув. Але ніяких документів, підтверджуючих допуск конкретного пристрою до використання, до постанови додано не було, що є порушенням Закону.
Більш того, по цим фотографічним зображенням неможливо встановити, що вимірювання швидкості здійснювалось саме тим «Візиром», серійний номер якого вказаний у постанові.
Про наявність додатку аркушу з двома фотографіями не вказано у тексті постанови; також, на цьому аркуші не вказано відношення двох фотографій безпосередньо до постанови. Це є грубим порушенням п. 2. 13 Інструкції «З організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху».
Складена постанова не відповідає формі, затвердженої Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (затв. Наказом МВС № 185 від 22.02.2001 р.), що є грубим порушенням.
На підставі п. 3 ст. 288 КУпАП постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.
Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, розмір адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 гривень не відповідає санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою передбачено накладення штрафу від 15 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто від 255 до 340 гривень. Таким чином, з визначеного у такому розмірі адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 гривень, покладеного на ОСОБА_1, неможливо з»ясувати, з якої кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян виходив інспектор ДПС БДПС м. Харкова старший сержант міліції ОСОБА_2
На підставі вищезазначених доказів досліджених у судовому засіданні, суд вважає за необхідне скасувати постанову АХ 086595 від 13.03.2009 р., що винесена інспектором ДПС БДПС м. Харкова старшим сержантом міліції ОСОБА_2, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 288, 289 КУпАП, ст.ст. 158-160, 161-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії АХ № 086595 від 13.03.2009 р., винесену інспектором ДПС БДПС м. Харкова старшим сержантом міліції ОСОБА_2, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.
Суддя Чижиченко Д.В.