Судове рішення #63934
Справа № 11-439\2006 р

Справа № 11-439\2006 р.                                        Головуючий у 1 інстанції - Хоменко Л.В.

Категорія - ст. 122 ч.1 КК України.                        Доповідач - Сердюк О.Г.

 

УХВАЛА       ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

06 липня 2006 року колегія судців судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого судді -                    Навозенко Л.С.

суддів -                                        Сердюка О.Г., Щербакова О.С.

з участю :

прокурора -                                 Надточій О.О.

засудженого -                               ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2006 року,

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з професійно - технічною освітою, розлучений, має неповнолітнього сина, не працюючий, раніше судимий:

20.06.1988 року вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова за ст. 140 ч.3 КК УРСР до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання на 2 роки, 30.11.1989 року вирок переглянуто народним судом Новозаводського району м. Чернігова - відстрочка відмінена, підсудний направлений до реального відбування покарання, покарання відбув повністю;

01.02.1995 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. 140 ч.2 КК України (1960 р.) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений по відбуттю покарання 22.07.1997 року;

10.06.1998 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. 140 ч.3 КК України до 3 років   позбавлення   волі,   звільнений   за   амністією 10.09.1999 року на не відбутий строк 1 р. 4 м. 2 дні.;

27.09.2000 року Ріпкинський районним судом за ст. 81 ч. 2, 140 ч. 2, 40 ч.3, 42, 14 КК України до 4 років   позбавлення    волі    з   конфіскацією    майна,

            26.10.2000       року ухвалою Чернігівського апеляційного

суду вирок змінено, дії перекваліфіковано зі ст. 140

ч.2 на ст. 212 КК України на підставі ст. 42 - до 4

років позбавлення волі з конфіскацією майна,

звільнений 23.09.2003 року умовно - достроково на

не відбутий строк 7 м. 29 д.;

08.02.2006 року Куликівський районним судом Чернігівської області за ст. 185 ч.3 КК України до З років 6 місяців позбавлення волі, -

- засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупність злочинів шляхом часткового  складання  даного  покарання  та  покарання  призначеного  за вироком Куликівського районного суду від 08.02.2006 року у вигляді 3 років

6  місяців позбавлення волі остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 років 10 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України у строк покарання ОСОБА_1 зараховано відбуте покарання за вироком Куликівського районного суду від 08.02.2006 року у вигляді 4 місяців 4 днів.  За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 07 січня 2006 року в вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поАДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, наніс один удар рукою в область обличчя та удар ногою в область ноги громадянину ОСОБА_2, спричинивши йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в якій зазначає, що в ході досудового слідства були допущені порушення норм кримінально-процесуального законодавства і крім цього посилається на те, що він вину свою не визнає та не погоджується з визначеною йому мірою покарання. Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, вважавшого вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

Незважаючи на не визнання своєї вини, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчинені зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, який відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

Так, будучи допитаний в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_1 підтвердив, що він із ревнощів 7 січня 2006 року у вечірній час ударив ОСОБА_2 рукою по обличчю, а коли потерпілий упав, та наніс останньому удар ногою по нозі.

Такі показання ОСОБА_1 об'єктивно підтверджуються і послідовними показаннями свідка ОСОБА_3, яка також стверджувала, що вона бачила як ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 удар кулаком по обличчю, а коли потерпілий упав на дорогу, то ОСОБА_1 ще ногою вдарив по нозі.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 даними в судовому засіданні, також підтверджується, що його вдарив рукою в обличчя ОСОБА_1, від чого він упав на дорогу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 18.01.2006 року (а.с. 12-13), у громадянина ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя, травматичної екстракції 13-х зубів справа, перелому вертлюжної впадини справа, які могли утворитися 07.01.2006 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Вищевказані тілесні ушкодження малоймовірно могли утворитися при падінні з висоти власного зросту.

За таких обставин, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у заподіянні потерпілому ОСОБА_2 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження і правильно кваліфікував його дії за ст. 122 ч.1 КК України.

Що стосується обраної ОСОБА_1 міри покарання, то вона є необхідною для виправлення засудженого, визначена відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу засудженого та усіх обставин справи.

Остаточне покарання ОСОБА_1, обґрунтовано визначено на підставі ст. 70 ч.4 КК України, оскільки даний злочин скоєно ОСОБА_1м до постановлення відносно нього вироку Куликівського районного суду від 8 лютого 2006 року. Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, що б потягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.

 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України,

колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація