Україна
Справа № 2а- 886/1220/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2009 року Первомайський міський суд Луганської області
в складі: судді Мазки Н.Б.
при секретарі Шмельовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайське цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання незаконним дій органу виконавчої влади та покладання обов’язку виконати певні дії,
В с т а н о в и в :
Позивачка звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що є матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
З засобів масової інформації їй стало відомо, про те, що розмір виплачуваної допомоги не відповідає тому розміру який встановлено законодавством України, а саме ст. ст.15 ч.1 закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», де вказано що розмір цієї допомоги повинен виплачуватись у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.
З питання виплати матеріальної допомоги у повному розмірі вона звернулась до відповідача, але у своєму листі № 03-80 від 12 січня 2009 року відповідач фактично відмовив у виплаті допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років мотивуючи це тим, що відповідно до Порядку призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1751 та ст.. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною віком до 3-х років виплачується у розмірі між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім‘ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 90 грн з чим категорично не згодна з наступних підстав:
У ст.1 Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення згідно ст. 3 є головним обов'язком держави, згідно ст. 21 права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів відповідно до ст. 22 не може бути звужений.
Верховна Ради України при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняє дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного відповідно до ст. ст. 46, 48 Конституції України.
Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, ст.46ч.3 Конституції України, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Отже, відповідно до частини третьої ст.22, ст.64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава
окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст.6 ч.2, ст. 19 ч.2, ст. 68 ч.1 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціально забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями
суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України, а саме: рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, має систематичний характер.
У ст.8 ч.2 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України — усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу
законодавчої влади в Україні відповідно до ст. 85ч.1п3, ст. 91 Конституції України належить прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України відповідно до ст. 92ч.2п.1 Конституції України. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період про що зазначено у ст.96ч.1 Конституції України, шляхом прийняття відповідного закону. Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ст.95ч.2 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу. Встановлений ст.95ч.2 Конституції України, та ст. 38ч.2 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій ст. 27 Кодексу.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є
забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів
України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед
громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень що закріплено ст. 48 Конституції України.
Отже предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та рішенні від 22 травня 2008року №10-рп/2008 (справа №1-28/2008) дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій, статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Тобто з урахуванням викладеного вона вважає таким, що не відповідає Конституції України, виплату їй допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років у розмірі вказаному відповідачем, та виплату матеріальної допомоги по народженню дитини у розмірі 8500 гривень, оскільки відповідно до ст.15ч.1 Закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» особам незастрахованим у системі загальнообов‘язкового державного страхування допомога виплачується у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, допомога при народженні дитини надається в сумі, що кратна 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, а якщо особа застрахована в системі загальнообов’язкового державного страхування допомога виплачується на підставі ст.. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.
Згідно ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років складав: з 01 січня 2006 р. – 400 гр, з 01 квітня 2007 р. – 410 гр, з 01 жовтня 2007 р. – 418 гр. Отже розмір доплати по догляду за дитиною віком до 3 років для осіб незастрахованих в системі загальнообов’язкового державного страхування повинен був скласти 01 січня 2006 р. – 400 гр, з 01 квітня 2007 р. – 410 гр, з 01 жовтня 2007 р. – 418 гр, оскільки вона не застрахована в системі загальнообов’язкового державного страхування розмір доплати для неї з часу призначення, тобто з 30 червня 2ц006 р. по 31 грудня 2006 р. повинен був скласти: липень – вересень – 410 х 3 = 1 230 гр, жовтень – грудень – 418 х 3 = 1 254 гр, загалом за 2006 р. – 1 230 + 1 254 = 2 482 гр, але вона у 2006 р. отримуючи 90 гр щомісячно отримала лише 90 х= 540 гр, з урахуванням чого за 2006 р. їй не доплачено 2 484 – 540 = 1 944 гр.
Згідно ст.. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років складає з 01.01.2007 р. – 434 гр, з 01.04.2007 р. – 463 гр, з 01.10.2007 року – 470 грн.
Тобто розмір доплати по догляду за дитиною віком до 3-х років для осіб незастрахованих в системі загальнообов’язкового державного страхування повинен був скласти з 01.01.2007 року – 434 грн., з 01.04.2007 року – 463 грн., з 01.10.2007 року – 470 грн., оскільки вона не застрахована в системі загальнообов’язкового державного страхування розмір доплати для неї з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року повинен був складати – 5490 грн., але у 2007 році отримала за рік лише 1080 гр 00 к, з урахуванням чого за 2007 рік не доплачено 4 410 гр 00 к.
Згідно ст. 58 закону «Про державний бюджет України на 2008рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років складає: з 1 січня 2008року - 526грн, з 1 квітня 2008року – 538грн., з 1 липня 2008року – 540грн., з 1 жовтня 2008року – 557грн., ; розмір прожиткового мінімуму на одну особу з 1 жовтня 2008року – 557 грн., з 01 січня 2008 року – 592 гр, з 01 квітня - 605 гр, з 01 липня – 607 гр, з 01 жовтня 2008 року – 626 гр,
Отже і розмір доплат по догляду за дитиною віком до 3 років для осіб незастрахованих в системі загальнообов’язкового державного страхування повинен був складати з 01 січня 2008 р. – 526 гр, з 01 квітня – 538 гр, з 01 липня – 540 гр, з 01 жовтня 2008 р. – 557 гр,; для не застрахованих осіб з 01 січня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. сплачено 1560 гр, з урахуванням чого не доплачено 4923 гр.
Оскільки коли їй стало відомо про порушення її права на матеріальну допомогу, вона звернулась до відповідача з метою досудового вирішення спору, але відповідач відмовився його вирішувати, то вважає, що у відповідності до ст. 99 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України, строк на звернення до суду обчислюється саме з дня отримання нею рішення відповідача щодо її звернення, тобто з 16.12.2008 року.
Відповідно до п.5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та п.6 рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 (справа №1-28/2008) від 22 травня 2008року, рішення Конституційного Суду України має преюдиціональне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визначені неконституційними.
Позивачка просить суд визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення у м. Первомайську щодо відмови у виплаті матеріальної допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, зобов‘язати Управління праці та соціального захисту населення у м. Первомайську виплатити матеріальну допомогу по догляду за дитиною віком до 3-х років за 2006рік у розмірі 1 944 гр 00 к , за 2007 р. у розмірі 4 410 гр 00 к, за 2008 р. у розмірі 4 923 гр 00 к, з 01 січня 2009 р. по 01 квітня 2009 р. у розмірі 1 281 гр 00 к. в подальшому виплачувати допомогу по догляду за дитиною віком до 3 років до досягнення нею 3річного віку у розмірі, встановленому законом прожиткового мінімуму, стягнути на користь позивачки сплачений нею судовий збір у розмірі 3 гр 40 к.
Позивачка позов підтримала, просить його задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просить відмовити в їх задоволенні.
Дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження та перебуває на обліку в УП та СЗН Первомайської міської Ради Луганської області.
Відповідно до листа відповідача позивачці було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30 червня 2006 р. по 24 квітня 2009 р. розмір якої складає: з 30 червня 2006 по 31 грудня 2007 – 90 гр 00 к, з 01 січня 2008 р. по 24 квітня 2009 р. – 130 гр 00 к.
Статтею 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-У зупинена на 2007 рік дія статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-У.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Таким чином, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року при здійсненні виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідач повинен був керуватись зазначеними сумами. В межах заявлених позовних вимог суд вважає необхідним зобов‘язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці допомогу по догляду за дитиною віком до 3-х років в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років на кожну дитину за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року (з урахування раніше виплачених сум).
Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Що стосується вимог позивача про стягнення допомоги по догляду за дитиною за 2008 рік, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до Розділу 2 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» (№ 107), пункт 23, у Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у статті 13 слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування" виключені та частина перша статті 15 викладена в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень";
Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" викладений у такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".
Таким чином з 01.01.2008 р. існує норма закону, відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", функції по виплаті допомоги до догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.
Питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" зі змінами внесеними, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року №57.
Відповідно до цієї постанови з 01.01.2008 р. і застрахованим, і незастрахованим особам допомогу сплачує УПСЗН.
За Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Перерахування коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунки населення здійснюють територіальні управління праці та соціального захисту населення з реєстраційних рахунків за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 "Допомога на догляд за дитиною віком до 3 років".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема пунктів 24-34 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік». При цьому пункт 23 неконституційним визнаний не був.
Таким чином, порушень норм ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з боку відповідача у 2008 року судом не встановлено, а тому в частині визнання дій УПСЗН щодо виплати щомісячно допомоги по догляду за дитиною у розмірі меншому за прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років протягом 2008 року та стягнення недоотриманих сум, вимоги позивача є безпідставними.
Частина позовних вимог про зобов'язання відповідача робити щомісячні виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в подальшому в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом, також задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (який до теперішнього часу не визнаний неконституційним) допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку , визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом , свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів, особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким, чином позивачкою пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами за 2006 р.
Керуючись вимогами ст.159-163 ,99,94 КАС України, ст.ст. 8,22,46,55,56 Конституції України ст. 12,15,23 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, суд
П о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому, ніж встановлений законом прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року в розмірі, передбаченому ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання заяви на апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з для її проголошення в Донецькому апеляційному адміністративному суді через Первомайський міський суд.
Суддя