Україна
Справа №2а-1924
2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2009 року Первомайський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Мозолєвої Т.В.,
при секретарі Шалімовій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську про визнання незаконними дій відповідача з відмови в проведенні виплати, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона належить до соціальної групи «Діти війни», оскільки народилась у ІНФОРМАЦІЯ_1 році, і на 02.09.1945р. їй було менш ніж 18 років. Згідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до цієї категорії відносяться особи, яким на час закінчення Другової Світової війни (2 вересня 1945р.) не виповнилось 18 років. Належність до вказаної соціальної групи підтверджується довідкою НОМЕР_1 виданою 03.08.2005р. Управлінням праці та соціального захисту населення в м. Первомайську.
Згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма закону набрала чинності з 01.01.2006р. Однак до теперішнього часу коштів від вказаного підвищення вона не отримала жодного разу.
09 липня 2007р. рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007р. по справі № 1-29/2007р. були визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.», зокрема п. 12 ст. 71 та ст. 111 цього Закону.
Приймаючи зазначене рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону «Про Державний бюджет України», включаючи до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином, у зв’язку з визначенням Конституційними Судом України такими, що відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.», яким була зупинена дія положення чинного законодавства України, на підставі якого їй було встановлено доплату до пенсії, то починаючи з 09 липня 2007р. відповідач був зобов’язаний здійснити їй перерахування доплат, та виплачувати щомісячно доплату до пенсії у відповідності до закону, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплат доплати до пенсії.
Згідно діючого законодавства, а саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» від 19.12.2006р. № 489-5, що набрав чинності з 01 січня 2007р., був затверджений прожитковий мінімум на 2007р. на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня – 380грн., з 01 квітня – 387грн., з 01 жовтня – 395грн.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007р. № 749-5, в зв’язку з чим прожитковий мінімум був визначений в таких розмірах: з 01 січня – 380грн., з 01 квітня – 406грн., з 01 жовтня – 411грн., при цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким встановлено, що для визначена мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 ст. 62, збільшений на 1 відсоток. Тобто з урахуванням вищевикладеного, мінімальний розмір пенсії за віком з 01 квітня 2007р. складав – 410,06грн., з 01 жовтня 2007р. – 415,11грн.
Отже з 01.01.2007 року відповідач повинен був нарахувати та доплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 1855,80грн.
Але відповідач в порушення ч. 5 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України.
18.08.2009р. вона звернулась з письмовою заявою до відповідача з проханням виплачувати їй зазначену доплату, однак в своєму листі за № 1340/К-11 від 28.08.2009р. відповідач відмовив їй у виплаті доплати мотивуючи це відсутністю законодавчого акту, який би встановив мінімальний розмір пенсії за віком, для розрахунку доплат у даному випадку.
Бездіяльність відповідача грубо порушує її конституційні права і свободі, позбавляє її законного права на отримання доплат до пенсії, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача, який повинен був негайно здійснити заходи щодо виплати їй доплати до пенсії.
Відповідно до п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007р. № 6-рп/2007р. (справа № 1-29/2007р.), рішення Конституційного Суду України має преюдиціональне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення, статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Просить суд визнати відмову відповідача в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії як дитині війни неправомірною. Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську здійснити нарахування та виплату їй доплати у вигляді підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007р. до 31.07.2009р. в сумі 2824,93грн. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2009 року № 6-рп/2007р.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, від неї надійшла заява, в якій просила суд розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення проти позову. Позов не визнає, посилаючись на те, що в УПФУ м. Первомайська знаходиться на обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. ОСОБА_1 із заявою звернулась в серпні 2009 р. до УПФУ в м. Первомайську про підвищення їй пенсії, згідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». УПФУ в м. Первомайську заявниці було дано роз’яснення з цього питання.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІУ від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 цієї ст.. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом.
Згідно ч.2 ст.5 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком , а ч.1 цієї ст.. передбачено, що дія інших нормативно – правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках передбачених цим законом, або в частині , що не суперечить цьому закону.
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про державний бюджет України» визначається будь –які видатки Держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 цього Закону).
Враховуючи, що згідно ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує КМУ, то дії УПФУ в м. Первомайську не можуть бути визнані такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки відповідали вимогам вищезазначених правових актів, тому і не було підстав для обов’язку щомісячно виплачувати доплату до пенсії.
Ст.111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489 – У від 19.12.2006 року встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст..6 З № 2195- ІУ, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на кого поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. З 01 січня 2007 року зазначена норма реалізована в автоматизованому режимі за матеріалами пенсійних справ. Розмір надбавки інвалідам дітям війни з 01.01.2007р. складав 19грн., з 01.04.2007р. – 20,30грн., з 01.10.2007р. – 20,55грн.
По тим підставам, що позивачка не являється інвалідом, то в 2007 році вона не одержувала зазначену надбавку до пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно зі ст. 41 ЗУ«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлених для учасників війни – 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тому, згідно діючого законодавства з 01.01.2008 року позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі 47 грн.; з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
З ростом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір підвищення до пенсії збільшується.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10 – рп2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положенням п.41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Разом з тим, рішення про відновлення дії вищезазначеного законодавчого акту України у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього, порядок обчислення підвищення до пенсії залишився неврегульованим. Тому, відповідно до п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
Згідно ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. А це означає, що право приймати закони, вносити зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом належить виключно Верховній раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам, у тому числі Конституційному Суду України. З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не іншим чином.
Приймаючи рішення Конституційний Суд України не має компетенції відловлювати дію положень, що діяли раніше. Ухвалою Конституційного суду України від 19.05.2009 року № 27-у/2009 було встановлено, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої ст.. 28 Закону № 1058-ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст.. 6 Закону № 2195-ІV. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, а тому вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного суду України.
У зв’язку з тим, що Верховною Радою України не приймалося рішення стосовно поновлення дії норм закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяли до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до законодавчих актів України», застосувати положення ст. 6 у редакції Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 01.01.2008 року правових підстав немає.
Згідно з положенням, управління ПФУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами КМУ.
На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої положення у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Крім того, згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка могла дізнатися про те, що її право було порушено з моменту видання відповідних нормативно-правових актів, але в період дії рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. до 31.12.2007 року позивачка не звернулась за захистом своїх порушених прав ні до УПФУ з заявою, ні до суду з позовом до УПФУ в м. Первомайську.
Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та розглянути справу буз участі представника УПФУ в м. Первомайську.
Суд ухвалив, справу розглянути у відсутність сторін.
Дослідивши надані докази, письмові заперечення, осіб які беруть участь у справі суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В суді встановлено:
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_1 , є пенсіонеркою за віком, пенсію отримує в Первомайському Управлінні Пенсійного фонду України.
Позивачка надала довідку НОМЕР_1 від 03.08.2005 року, видану Управлінням праці та соціального захисту населення м. Первомайська, яка підтверджує наявність у неї статусу «діти війни».
Цей статус позивачки відповідачем не заперечувався, крім того з пояснень представника відповідача вбачається, що статус «діти війни» визначається автоматично по тих особових рахунках, на яких дата народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 по 02.09.1945 року.
Ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» №2195\1У від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинена дія ст.6 зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410.06 грн., з 1 жовтня - 415.11 грн.
Тобто, лише за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 гри. (410,06 грн. х 30% / 31х23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% +415,11 грн. х 3 х 30 %).
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Заява про поновлення строку звернення до суду від позивачки не надходила.
У зв'язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у вимогах про підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 01.09.2008 року (позов зареєстровано в суді 01.09.2009р.).
Відмовляючи в задоволені частини позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може оцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати позивача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за період з 01.09.2008р. ( з урахуванням дня звернення до суду) по 31 грудня 2008 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивачки щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську здійснити перерахунок підвищення пенсії «дитині війни» за 2008 рік підлягають задоволенню лише з 01 вересня 2008 року.
Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.2008 року сплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.09.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачці підвищення до пенсії виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком (конкретні розрахунки підвищення повинен визначити відповідач відповідно до своїх функцій та компетенції.
Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача робити перерахунок підвищення пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком надалі, після 31 грудня 2008 року, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.
З огляду на те, що правові відносини з приводу виплати підвищення до пенсії дітям війни щороку зазнають змін у зв‘язку з прийняттям законів України про Державний бюджет на той чи інший рік, постанов КМУ, рішень КС України, суд вважає за необхідне прийняти рішення на захист порушеного права в межах бюджетного року.
Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері, публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Крім того, в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Позовні вимоги задовольняються частково виходячи також з тієї обставини, що на відповідача покладається обов‘язок відповідно до його функцій та компетенції зробити перерахунок з урахуванням раніше зроблених виплат, і не приймається рішення про стягнення конкретної суми.
На підставі викладеного і керуючись ст. 2, 8, 9, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову у виплаті підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 незаконною за період з 01.09.2008 по 31.12.2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк , встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Первомайського міського суду Т.В. Мозолєва