Україна

                                                                                             Справа №2а-1966/1220

                                                                                                                2009р.                                                                                                                                                                  

  П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 жовтня  2009 року  Первомайський міський суд Луганської області

в складі:     головуючого судді         Мозолєвої Т.В.

при секретарі             Шалімовій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області про бездіяльність органів виконавчої влади, які грубо порушують соціальні права громадян, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка  звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона належить до соціальної групи «Діти війни», оскільки народилася   ІНФОРМАЦІЯ_1  року, і на 02.09.1945р. їй було менш ніж 18 років. Згідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до цієї категорії відносяться особи, яким на час закінчення Другової світової війни (2 вересня 1945р.) не виповнилось 18 років.  Належність до вказаної соціальної групи підтверджується довідкою    виданою    Управлінням праці та соціального захисту населення в м. Первомайську.      

    Згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма закону набрала чинності з 01.01.2006р. Однак до теперішнього часу коштів від вказаного підвищення вона не отримала жодного разу.

У ст.1 Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення згідно ст. 3 є головним обов'язком держави,  згідно ст. 21 права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів відповідно до ст. 22 не може бути звужений.

Верховна Ради України  при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняє дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного відповідно до ст. ст.  46, 48 Конституції України.

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, ст.46ч.3 Конституції України, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

 Отже, відповідно до частини третьої ст.22, ст.64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст.6ч.2, ст. 19ч.2, ст. 68ч.1 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України, а саме: рішення Конституційного Суду України
від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, має систематичний характер.

У ст.8 ч.2 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України — усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні відповідно до ст. 85ч.1п3, ст. 91 Конституції України належить прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України відповідно до ст. 92ч.2п.1 Конституції України.

Державний бюджет України затверджується щорічно     Верховною Радою  України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період про що зазначено у ст.96ч.1  Конституції України, шляхом прийняття відповідного закону. Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ст.95ч.2  Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу. Встановлений ст.95ч.2 Конституції України, та ст. 38ч.2 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій ст.  27 Кодексу.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є  забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення     права кожного на достатній життєвий рівень що закріплено ст. 48 Конституції України.

Отже предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та рішенні від 22 травня 2008року  №10-рп/2008 (справа №1-28/2008)  дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Також незаконність таких змін підтверджена і у рішення Конституційного Суду України 22 травня 2008року  №10-рп/2008 (справа №1-28/2008) яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008рік”, зокрема пункт п.41 розділу другого «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» цього закону, у якій було вказано, що « Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак Пенсійний фонд,  як орган виконавчої влади, від якого залежить реалізація її прав нічого не зробив аби виплачувати їй належну за законом доплату до пенсії.  

Згідно діючого законодавства,  а саме ст.6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно ст.62 ч.1 абзацу 5 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік»  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня 2007року - 380 гривень, з 1 квітня 2007року - 406 гривень, з 1 жовтня 2007року - 411 гривень, згідно ст.62 ч.3 цього ж закону для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону  України "Про  загальнообов'язкове  державне  пенсійне страхування"  з 1 квітня та з  1  жовтня  2007  року   застосовується  прожитковий   мінімум    для  осіб,  які  втратили  працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік»,  збільшений на 1 відсоток. Тобто з урахуванням вищевикладеного розмір пенсії за віком з  1 січня 2007року складає 383,80грн, з 1 квітня 2007 року складає 410.06грн.,  з 1 жовтня 2007 року – 415.11грн.

Отже дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного  довічного  грошового  утримання чи  державної  соціальної   допомоги з 1.01.2007 року по 1.04.2007року  складають 115,14грн щомісячно, з 1.04.2007року по 1.10.2007року - 123.01грн. щомісячно, а з 1.10.2007року 124.53грн. щомісячно.

  Таким чином, починаючи з 1.01.2007року по 31.12.2007року їй не сплачено 1457,07 грн., тобто з січня по квітень 115,14 грн. х 3 = 345,42 грн., з квітня по жовтень 123,01 грн. х 6 = 738,06 грн., з жовтня по грудень 124,53 грн. х 3 = 373,59 грн. (345,42 грн. + 738,06 грн. + 373,59 грн. = 1457,07 грн.)

 Згідно ст.58 ч.1 абзацу 4 Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік»  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає:  з 1 січня 2008року - 470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 гривня, з 1 липня 2008року - 482 гривні, з 1 жовтня 2008року - 498 гривень.

Отже дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного  довічного  грошового  утримання чи  державної  соціальної   допомоги складають з 1 січня 2008року – 141грн., з 1 квітня 2008 року - 144.3грн. щомісячно,  з 1 липня 2008року – 144.6грн. щомісячно, а з 1 жовтня 2008року – 149.40грн. щомісячно. Тобто з урахуванням того, що їй сплачувалось з  1 січня 2008року – 47грн., щомісячно, з 1 квітня 2008року – 48,1грн. щомісячно,  з 1 липня 2008року – 48,2грн. щомісячно, а з 1 жовтня 2008року – 49.80грн., за період з 1 січня 2008року по 31 грудня 2008року їй не сплачено 1158,60 грн.,  тобто з січня по квітень (141,00 грн. х 3) – (47,00 грн. х 3) = 423,00 грн. – 141,00 грн. = 282,00 грн.; з квітня по липень (144,30 грн. х3) – 48,10 грн. х 3) = 432,90 грн. – 144,30 грн. = 288,60 грн.;  з липня по жовтень (144,60 грн. х 3) – (48,20 грн. х3) = 433,80 грн. – 144,60 грн. = 289,20 грн.; з жовтня по грудень (149,40 грн. х 3) – (49,80 грн. х 3) = 448,20 грн. – 149,40 грн. = 298,80 грн., загалом: 282,00 грн. + 288,60 грн. + 289,20 грн. + 298,80 грн. =1158,60 грн.

Згідно ст..54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає з 01 січня 2009 року – 498,00 грн. Отже дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання державної соціальної допомоги складають з 01 січня 2009 року – 149,40 грн., але вона отримує 49,80 грн., отже з 01.01.2009р. по 01.09.2009р. їй не доплачено (149,40 грн. х 8) – (49,80 грн. х 8) =  796,80 грн.

Але відповідач в порушення частини п’ятої статті 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, ігнорують зазначене рішення Конституційного Суду України.  

Вона зверталась  з письмовою заявою до Пенсійного фонду у м. Первомайську з проханням  виплачувати їй зазначену доплату, однак у своєму листі №1419/Д-11  від 20.10.2008  року  Пенсійний фонд відмовив їй у виплаті доплати мотивуючи це відсутністю визначення мінімального розміру пенсії за віком та посиланням на Закон України «Про державний бюджет України на 2007рік» та Закон України «Про Державний Бюджет України на 2008рік».

Бездіяльність відповідача грубо порушує її конституційні права і свободи, позбавляє її законного права на отримання доплат до пенсії, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача, який повинен був негайно здійснити заходи щодо виплати їй доплати до пенсії. Тому вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Оскільки  коли їй стало відомо про порушення її права на матеріальну допомогу, вона звернулась до відповідача з метою досудового вирішення спору, але відповідач відмовився його вирішувати, то вважає, що у відповідності до ст. 99 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України, строк на звернення до суду обчислюється саме з дня отримання нею рішення відповідача щодо її звернення, тобто з 31.08 .2009 року.

Відповідно до п.5 резолютивної частини рішення Конституційного  Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та п.6 рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 (справа №1-28/2008) від 22 травня 2008року,  рішення  Конституційного Суду України  має преюдиціональне значення для судів загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визначені неконституційними.

Просить суд  поновити їй строк для звернення до адміністративного суду за період з 01.01.2007р.. Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду м. Первомайська щодо відмови у виплаті їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як «Дитині війни», зобов’язати Пенсійний фонд у м. Первомайську здійснити перерахунок та виплату їй доплати у вигляді підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, або прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 січня 2007 р. по 31 грудня 2007 р.-1457,07 грн.,   з 1 січня 2008року по 31 грудня  2008року у сумі 1158,60 грн., з 01 січня 2009 р. по 01  вересня 2009р. –796,80 грн., та в подальшому виплачувати їй це підвищення відповідно ст.6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни ”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В судове засідання позивачка   ОСОБА_1   не з’явилася, просила суд розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення проти позову. Позов не визнає, посилаючись на те, що в УПФУ  м. Первомайська знаходиться на обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження.

ОСОБА_1   із заявою  звернулась в  жовтні 2008 р. до УПФУ в м. Первомайську про підвищення їй пенсії, згідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». УПФУ в м. Первомайську заявниці було дано роз’яснення з цього питання.

    Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІУ від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 цієї ст.. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом.

    Згідно ч.2 ст.5 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком , а ч.1 цієї ст.. передбачено, що дія інших нормативно – правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках передбачених цим законом, або в частині , що не суперечить цьому закону.

    Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про державний бюджет України» визначається будь –які видатки Держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 цього Закону).

    Враховуючи, що згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує КМУ, то дії УПФУ в м. Первомайську не можуть бути визнані такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки відповідали вимогам вищезазначених правових актів, тому і не було підстав для обов’язку щомісячно виплачувати доплату до пенсії.

    Статтею 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006р. установлено, що у 2007р. підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст..6 Закону №2195-1У, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. З  01 січня 2007 року зазначена норма реалізована в автоматичному режимі за матеріалами пенсійних справ. Розмір надбавки інвалідам  дітям війни з 01.01.2007р. склав – 19 грн.; з 01.04.2007р. – 20,30 грн.; з 01.10.2007р. – 20,55 грн.

    По тим підставам, що  позивальниця не являється інвалідом, то в 2007р. вона не одержувала зазначену надбавку до пенсії.

    Згідно зі ст. 41 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлених для учасників війни – 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Тому, згідно діючого законодавства з 01.01.2008 року позивачка отримувала підвищення до пенсії у розмірі 47 грн.; з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн. З ростом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір підвищення до пенсії збільшується.

    Ст. 152 Конституції України передбачено, що правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

     Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10 – рп2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положенням  п.41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, рішення про відновлення дії вищезазначеного законодавчого акту України у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього, порядок обчислення підвищення до пенсії залишився неврегульованим. Тому, відповідно до п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни  (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких  розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн.

Згідно ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. А це означає, що право приймати закони, вносити зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом належить виключно Верховній раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам, у тому числі Конституційному Суду України. З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не іншим чином.

    Приймаючи  рішення Конституційний Суд України не має компетенції  відловлювати дію положень, що діяли раніше. Ухвалою Конституційного суду України від 19.05.2009 року № 27-у/2009 було встановлено, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої ст.. 28 Закону № 1058-ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст.. 6 Закону № 2195-ІV. Ця прогалина полягає  у відсутності  механізму  вирахування  мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, а тому вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного суду України.

    У зв’язку з тим, що Верховною Радою України не приймалося рішення стосовно поновлення дії норм закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяли до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до законодавчих актів України», застосувати положення ст. 6 у редакції Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 01.01.2008 року  правових підстав немає.

    Згідно з положенням, управління ПФУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами КМУ.

    На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади  здійснюють свої положення у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

    Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок  в Україні  ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

    Крім того, згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка могла  дізнатися про те, що її право було порушено з моменту видання відповідних нормативно-правових актів, але в період дії рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. до 31.12.2007 року позивачка  не звернулась  за захистом своїх порушених прав ні до УПФУ з заявою, ні до суду з позовом до УПФУ в м. Первомайську, тому просить суд відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

    Суд ухвалив, справу розглянути у відсутність сторін.

Дослідивши надані докази, письмові заперечення, осіб які беруть участь у справі суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В суді встановлено:

ОСОБА_1   народилась ІНФОРМАЦІЯ_1   ІНФОРМАЦІЯ_1  року в АДРЕСА_1 ,  є пенсіонеркою за віком, пенсію отримує в Первомайському Управлінні Пенсійного фонду України.

Позивачка надала довідку НОМЕР_1  від 08.04.2008 року, видану Управлінням праці та соціального захисту населення м. Первомайська, яка підтверджує наявність у неї статусу «діти війни». (а.с.11)

Ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» №2195\1У від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинена дія ст.6 зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими,   що не відповідають Конституції.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410.06 грн., з 1 жовтня - 415.11 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 гри. (410,06 грн. х 30% / 31х23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% +415,11 грн. х 3 х  30 %).

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому  наполягає одна із сторін.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважає, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

У зв'язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату  підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні  вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення до  пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 10.09.2008 року (позов зареєстровано в суді  10.09.2009р.).

     Відмовляючи в задоволені частини позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

    Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального  захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг  і державної соціальної підтримки.

      Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може оцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

    Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за період з 10.09.2008р. ( з урахуванням дня звернення до суду) по 31 грудня 2008 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про   внесення   змін деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання,  державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, вимоги позивачки щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську  здійснити перерахунок підвищення пенсії «дитині війни»  за 2008 рік підлягають задоволенню лише з  10 вересня 2008 року.

Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.2008 року сплачувалось  підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 10.09.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачці підвищення до пенсії виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком (конкретні розрахунки підвищення повинен визначити відповідач відповідно до своїх функцій та компетенції.

Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача робити перерахунок підвищення пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком надалі, після 31 грудня 2008 року, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.

З огляду на те, що правові відносини з приводу виплати підвищення до пенсії дітям війни щороку зазнають змін у зв‘язку з прийняттям законів України  про Державний бюджет на той чи інший рік, постанов КМУ, рішень КС України, суд вважає за необхідне прийняти рішення на захист порушеного права в межах бюджетного року.

 Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод  та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері, публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних  управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання  делегованих повноважень.

Крім того, в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

Позовні вимоги задовольняються  частково виходячи також з тієї обставини, що на відповідача покладається обов‘язок відповідно до його функцій та компетенції зробити перерахунок  з урахуванням раніше зроблених виплат, і не приймається рішення про стягнення конкретної суми.

На підставі викладеного і керуючись ст. 2, 8, 9, 11, 17, 18, 87, 94, 99,100, 158-163 КАС  України, -

ПОСТАНОВИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

    Визнати відмову у виплаті  підвищення до  пенсії як дитині війни ОСОБА_1  незаконною за період з 10 вересня 2008 по 31 грудня 2008 року.

    Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську  Луганської області здійснити перерахунок та виплатити  підвищення до пенсії ОСОБА_1  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 10 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше здійснених виплат.      

    В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

    Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

     Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк , встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Суддя Первомайського міського суду                                       Т.В. Мозолєва