Справа № 2-1226/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                                         22 вересня 2009 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий – суддя Чинчин О.В., при секретарі Шевченко О.О., за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення аліментів, -                                                        

В с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів на її утримання .

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1974 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають двох повнолітніх дітей. З 2003 року позивачка почала важко хворіти. У період з 2004-2007 роки ОСОБА_1  перенесла три важкі операції, після яких стан її здоров’я погіршився. Позивачка оформлює документи для встановлення 2 групи інвалідності. Останній рік сторони жили погано, відповідач не надавав дружині ні моральної, ні фізичної допомоги. Так, відповідач залишив позивачку, та пішов мешкати до іншої жінки. Позивачка отримує пенсію, розмір якої є нижчим прожиткового мінімуму, при цьому, вона потребує лікарняних препаратів, необхідного медичного обстеження, належного харчування. Її пенсії в розмірі 567 грн. на все це не вистачає. Відповідач їй матеріальної допомоги не надає, хоча має можливість таку допомогу надавати, оскільки працює, та отримує пенсію. Повнолітні діти сторін допомагати матері можливості не мають, оскільки заробітна плата сина невелика, а донька перебуває у відпустці по догляду за дитиною. На підставі цього ОСОБА_1  і звернулася до суду, та просить стягнути з відповідача на її утримання аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку до її видужування.

В судовому засіданні позивачка підтвердила свої позовні вимоги та їх обґрунтування, наполягає на задоволенні позову. Також пояснила, що під час слухання справи, шлюб між нею, та відповідачем було розірвано. Рішенням МСЕК від 18 червня 2009 року, їй встановлено 2 групу інвалідності безстроково, за загальним захворюванням. Крім того додала, що дійсно на протязі 2-х років вона за згодою колишнього чоловіка ОСОБА_2  отримувала щомісячно його пенсію.

Відповідач в судовому засіданні з позовом не погодився, суду пояснив, що дійсно з 1974 року він перебував у зареєстрованому шлюбу з позивачкою. Від спільного життя мають двох повнолітніх дітей. Шлюбні стосунки між сторонами припинилися з 1998 року. На протязі останніх 10 років  вони мешкали у різних кімнатах, користувалися окремим посудом, харчувався відповідач у столовій на шахті, де працює. Свої речі, та постільну білизну, відповідач прав сам. Таким  чином,

на протязі 10 років йому не приділялося уваги з боку позивачки, як дружини. Проте, не дивлячись на припинення шлюбних стосунків, відповідач, як і раніше, оплачував усі комунальні платежі, оплачував навчання доньки у вищому навчальному закладі, оплатив усі витрати, пов’язані з її весіллям. Дружина не працювала з 90-х років, у зв’язку з реорганізацією підприємства, де вона трудилася. Надалі вона і не намагалася працевлаштуватися, хоча перебувала на обліку у Центрі зайнятості, та їй неодноразово пропонували роботу, проте, її не влаштовували поїздки. Увесь цей час, відповідач утримував всю родину, та постійно віддавав позивачці свою пенсію, та полову заробітної плати. У 2003 році він зустрів іншу жінку, до якої згодом перейшов мешкати. Проте, пенсію продовжував віддавати позивачці, вона отримувала її за довіреністю. Позивачка постійно вимагала, щоб він виписався з квартири, та просила дати їй нотаріальну довіреність по переоформленню квартири, власником якої був відповідач. Рік тому він виписався зі своєї квартири, прописала до себе його цивільна дружина. Лише тоді він перестав віддавати позивачці свою пенсію, оскільки почав мешкати однією родиною, та вести спільне господарство з іншою жінкою. Відповідача було важко травмовано в шахті, довгий час перебуває на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. До нього в лікарню прийшла донька з проханням оформити документи на його квартиру на неї, він нотаріально все оформив. З того часу вони не спілкуються. 13 липня 2009 року відповідач зі своєю цивільної дружиною офіційно оформили стосунки. Не дивлячись на те, що після перенесеної травми його стан здоров’я значно похитнувся, та здоров’я його теперішньої дружини після перенесеної операції, він мусить працювати, оскільки їх пенсій не вистачає на придбання дорогих ліків. На підставі викладеного, позивач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1   у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 75 Сімейного Кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 76 Сімейного Кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

В судовому засіданні встановлено, що 25 травня 1974 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2  уклали шлюб у Палаці урочистих подій м. Донецька, запис за № НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, НОМЕР_2  (а.с. 14).

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу, НОМЕР_3 , шлюб між ОСОБА_1 , і ОСОБА_2  було розірвано, актовий запис за № 119 від 16 червня 2009 року (а.с. 39).

З 2003 року ОСОБА_1  почала хворіти, у період з 2004-2007 роки перенесла три операції, що підтверджується виписками з історії хвороби (а.с. 6-8, 35-38), консультативними висновками (а.с. 34).

У відповідності з довідкою МСЕК від 18 червня 2009 року, НОМЕР_4 , ОСОБА_1  встановлено 2 групу інвалідності безстроково, причина інвалідності загальне захворювання, строк 2 групи враховано з 26.05.2009 р. (а.с. 33).

Однак, відповідно до довідки, наданої Управлінням Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька, ОСОБА_1  знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька, і отримує пенсію за віком, розмір якої складає 567 грн. 09 коп. (а.с. 54), та досягла пенсійного віку ще до розірвання шлюбу з відповідачем.

Таким чином, як встановлено в судовому засіданні, та не заперечується сторонами, непрацездатною позивачка відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України стала до розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” у 2009 році установлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Відповідно до ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум у грудні 2008 року на одну особу в розрахунку на місяць був затверджений у розмірі – 626 грн. та для осіб, які втратили працездатність – 498 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Враховуючи те, що пенсія позивачки у розмірі 567 грн. 09 коп. забезпечує їй прожитковий мінімуму, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність (498 грн.), позивачка відповідно до ч. 4 ст. 75 СК України не є такою, що потребує матеріальної допомоги, а тому підстави для стягнення з відповідача  на  користь  позивачки  аліментів,  як  на  непрацездатну

дружину, відповідно до ст. 75 СК України відсутні, що і є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати судового збору позивачка звільнена.

У відповідності з ч. 3 ст. 81 ЦПК України у справах про стягнення аліментів витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покладаються на сторони після розгляду справи.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено, з неї підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп., що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів».

На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76 СК України, Законом України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 212-215 ЦПК України суд, -

В и р і ш и в :

У задоволені позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення аліментів – відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7 грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                            О.В. Чинчин