1

                                                                                                                        Справа № 2-1218/2009 р.        

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                                  15 вересня 2009 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий – суддя Чинчин О.В., при секретарі Шевченко О.О., за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою

ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4  про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 . Позивач там постійно проживає, та зареєстрований. За зазначеною адресою також зареєстровані: ОСОБА_2  – його син, ОСОБА_4  – його донька, та ОСОБА_3  – його зять. Проте, відповідачі у спірному житловому приміщенні не мешкають з 1990 року. Однак, знятися з реєстрації за вказаною адресою вони відмовляються. Таким чином, ОСОБА_1  вимушений оплачувати всі комунальні платежі, у тому числі і за відповідача, які фактично там не мешкають вже понад 20 років. На підставі викладеного позивач і звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4  такими, що втратили право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач підтвердив свої позовні вимоги та їх обґрунтування в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2  з позовом погодився, не заперечує проти його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3  в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність. З позовом погодився, не заперечує проти його задоволення.

Відповідачка ОСОБА_4  в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність. З позовом погодилася, не заперечує проти його задоволення.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з Технічним паспортом, житловий будинок АДРЕСА_1  на підставі Договору купівлі-продажу від 27.03.1986 року, зареєстровано в реєстрі за № НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1  (а.с. 7).

2

За адресою: АДРЕСА_1  зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується Домовою книгою (а.с. 11-12), та відповідною довідкою житлової організації (а.с. 13).

Проте, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4  з 1990 року по теперішній час за зазначеною адресою не проживають, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 27).

У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Наведені вище докази свідчать про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4  за адресою: АДРЕСА_1  не проживають понад один рік, ніяких доказів про поважність причин відсутності, відповідачами суду надано не було, що у відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України, є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та задоволення позовних вимог.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

                                                    В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4  такими, що втратили право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                               О.В. Чинчин