РІШЕННЯ
Справа №2-186/09/09
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2009 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Ніколаєнко І.В.
при секретарі Конюшенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Національного фармацевтичного університету, 3-ті особи: ректор Національного фармацевтичного університету, Міністерство охорони здоров’я України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання реорганізаційних заходів по об’єднанню фармацевтичного факультету №1 та факультету №2 в об’єднаний фармацевтичний факультет незаконними та скасування наказів,–
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного фармацевтичного університету, 3-ті особи: ректор Національного фармацевтичного університету ОСОБА_2, Міністерство охорони здоров’я України про визнання звільнення з посади декана фармацевтичного факультету №1 незаконним та поновлення його на роботі на посаді декана фармацевтичного факультету №1 Національного фармацевтичного університету, стягнення з Національного фармацевтичного університету заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання звільнення з посади доцента кафедри медичної хімії (0,5 ставки) незаконними та стягнення з Національного фармацевтичного університету на його користь заробітної плати доцента кафедри медичної хімії (0,5 ставки) за час вимушеного прогулу. Посилається на те, що він працював на посаді доцента кафедри медичної хімії Національного фармацевтичного університету (далі по тексту –Університет з 1.09.2004 р. З 2.08.2004 р.. виконував обов’язки декана фармацевтичного факультету №1 університету. З 1.09.2005 р. відповідно до трудового контракту призначений на посаду декана фармацевтичного факультету №1 на строк до 31.08.20012 р.
11.12.2007 р. ректором університету було винесено наказ №842-к «Про реорганізаційні заходи щодо удосконалення структури університету». 21.12.2007 р. позивача було повідомлено про звільнення з 25.12.2007 р. з посади декана фармацевтичного факультету №1 університету у зв’язку зі скороченням посади. Відповідно до наказу №886 к від 25.12.2007 р. на підставі п.1 ст.40 КЗпП України його звільнено у зв’язку із скороченням посади декана фармацевтичного факультету №1. Отримавши трудову книжку, йому стало відомо, що його звільнено не лише з посади декана, а і з посади доцента кафедри медичної хімії. Звільнення з посади декана на підставі п.1 ст.40 КЗпП України вважає незаконним, оскільки при звільненні з вказаної посади не дотримано процедури звільнення, оскільки порушено двомісячний термін попередження про звільнення. Про звільнення він був повідомлений 21.12.2007 р., а фактично звільнений з 25.12.2007 р. Крім того, лист повідомлення від 21.12.2007 р. містив пропозицію щодо продовження виконання обов’язків доцента кафедри медичної хімії (0,5 ставки) та виконання обов’язків доцента кафедри аналітичної хімії (0,5 ставки). Звільнення відбулося без отримання відповіді стосовно прийняття чи відмови відносно вказаної пропозиції.
Також позивач посилається на те, що при звільненні з посади декана порушене його переважне право на залишення на роботі, оскільки при проведенні реорганізації шляхом об’єднання фармацевтичного факультету №1 (декан ОСОБА_1О.) та фармацевтичного факультету №2 (декан ОСОБА_3І.), незважаючи на те, що він має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, на посаду декана об’єднаного фармацевтичного факультету призначена ОСОБА_3
Звільнення з посади доцента кафедри медичної хімії (0,5 ставки) вважає незаконним, посилаючись на те, що відповідно до наказу №886к від 25.12.2007 р. обумовлювалось лише звільнення з посади декана. Протягом 26, 27, 28. грудня 2007 року він продовжував виконувати обов’язки доцента кафедри медичної хімії, приймав заліки. 27.12.2007 р. йому направлено листа з проханням отримати на руки трудову книжку та отримати розрахунок при звільненні з 25.12.2007 р. як з посади декана так із посади доцента. Звільнення вважає незаконними та безпідставними, обумовленими особистою неприязню з боку ректора університету.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, доповнивши їх, крім зазначених, просять суд також визнати реорганізаційні заходи з об’єднанню фармацевтичного факультету №1 та фармацевтичного факультету №2 в об’єднаний фармацевтичний факультет незаконними та скасувати накази №842 к від 11.12.2007 р. та наказ №886 від 25.12.2007 р. відповідно до яких було проведено реорганізацію та його подальше звільнення. Посилаються на те, що питання про зміни в структурно-організаційній діяльності університету мають бути погоджені з Міністерством освіти та науки України та Міністерством здоров’я. Крім того, на засіданні Вченої ради від 10.12.2007 р. не приймалось рішення щодо здійснення реорганізації університету протягом 2007-2008 р., про що свідчить відсутність в порядку денному засідання питання щодо реорганізації фармфакультетів №1 та №2. На проведення реорганізації факультетів не отримано погодження Кабінету Міністрів України та не дотримано положення колективного договору та правил внутрішнього розпорядку університету.
У судовому засіданні представник Національного фармацевтичного університету та 3-ї особи – ректора Національного фармацевтичного університету ОСОБА_2 проти позову заперечував, пояснив суду, що ОСОБА_1 з 2004 р. працював в університеті на посаді доцента кафедри медичної хімії, з 2005 року виконував обов'язки декана фармацевтичного факультету № 1 на підставі контракту. Одночасно з виконанням обов'язків декана за сумісництвом працював на 0,5 ставки на посаді доцента кафедри медичної хімії.
10.12.2007 р. відбулося засідання Вченої ради університету, де на порядку денному у якості поточної справи першим проректором було винесено питання про об’єднання фармацевтичних факультетів № 1 і № 2. Відповідне рішення було зумовлено зменшенням протягом останніх років набору студентів на 500 осіб, необхідністю забезпечення єдності навчального процесу, поліпшення якості здавання тестових екзаменів Крок 1 і Крок 2.
Своїм рішенням Вчена рада університету ухвалила об’єднати фармацевтичні факультети №1 і 2 в новий фармацевтичний факультет, скориставшись правом, передбаченим ст. 30 Закону України «Про вищу освіту», яка встановлює, що факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу (крім відокремлених структурних підрозділів).
На підставі зазначеного рішення 11.12.2007 р. ректором було видано наказ № 842 к, пунктом 3 якого було встановлено необхідність попередити позивача про наступне звільнення з посади декана згідно чинного законодавства. З цим наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку 19.12.2007 р.
20.12.2007 р. відповідач повідомив Київський районний центр зайнятості про наступне вивільнення позивача з посади.
21.12.2007 р. позивач був попереджений про вивільнення з посади декана фармацевтичного факультету № 1 за п. 1 ст. 40 КЗпП листом № 3232/11. Одночасно позивачу було запропоновано продовжувати виконання обов'язків доцента кафедри медичної хімії на 0,5 ставки та додатково працювати на 0,5 ставки доцента кафедри аналітичної хімії. Інших вакансій науково-організаційних посад (проректора, деканів, заступників деканів тощо) на момент попередження про звільнення не було.
25.12.2007 р. ОСОБА_1 в присутності ректора, першого проректора та заступника ректора з питань кадрової роботи університету було запропоновано переведення на посаду доцента кафедри аналітичної хімії та продовжувати виконання обов’язків відповідно до займаної посади доцента кафедри медичної хімії (0,5 ставки), шляхом ознайомлення з наказами № 885к і № 886 к від 25.12.2007 р.
ОСОБА_1 відмовився від запропонованої роботи і погодився на звільнення з посади декана, про що складено відповідний акт. У цей же день наказ № 885к було скасовано .
При звільненні з посади декана позивача і призначенні на посаду декана об’єднаного фармацевтичного факультету ОСОБА_3 дотримано вимоги ст.42 КЗпП України. Обидві особи, що займали посади деканів (ОСОБА_1 і ОСОБА_3І.) є кандидатами наук і доцентами, мають однаковий рівень продуктивності праці і кваліфікації. Стаж роботи ОСОБА_1 в університеті складає 10 років, стаж роботи ОСОБА_3 складає 18 років. Відповідач посилається на те, що перевага у залишенні на роботі надана ОСОБА_3 з урахуванням більш тривалого безперервного стажу роботи та з урахуванням наявності на утриманні неповнолітньої дитини за відсутності інших членів сім’ї із самостійним заробітком.
Представник 3-ї особи Міністерство охорони здоров’я України у судове засідання не з’явився, надав до суду письмові заперечення, у яких зазначив свою незгоду з позовом та просив слухати справу у його відсутність.
Суд, вислухав сторони, свідків ОСОБА_4 І С. (першого проректора НФАУ), ОСОБА_5 (заст. ректора з питань кадрової роботи), дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:
Позивач ОСОБА_1 згідно наказу №385 к з 1.09.2004 р. працював на посаді доцента кафедри медичної хімії.
З 2.08.2004 р. позивач виконував обов’язки декана фармацевтичного факультету №1 університету. З 1.09.2005 р. відповідно до трудового контракту призначений деканом фармацевтичного факультету №1, строк дії контракту – до 31.08.20012 р. З 1.09.2005 р. працював за сумісництвом на посаді доцента кафедри медичної хімії (0,5 ставки).
10.12.2007 р. на засіданні вченої ради Національного фармацевтичного університету до порядку денного у якості поточної справи за пропозицією першого проректора було включено питання про об’єднання фармацевтичних факультетів № 1 і № 2. Відповідне рішення було зумовлено зменшенням протягом останніх років набору студентів та необхідністю поліпшення якості складання тестових іспитів.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про вищу освіту», Вчена рада проголосувала за об’єднання фармацевтичних факультетів № 1 і 2 в новий фармацевтичний факультет.
На підставі зазначеного рішення Вченої ради університету 11.12.2007 р. ректором було видано наказ № 842 к. Пунктом 3 цього наказу було передбачено попередити позивача про наступне звільнення з посади декана згідно чинного законодавства.
21.12.2007 р. позивач був персонально попереджений про наступне вивільнення з посади декана фармацевтичного факультету № 1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. При цьому позивачу було запропоновано продовжувати виконання обов'язків доцента кафедри медичної хімії на 0,5 ставки та додатково працювати на 0,5 ставки доцента кафедри аналітичної хімії. Інших вакансій науково-організаційних посад на момент попередження в штаті університету не було.
25.12.2007 р. ОСОБА_1 в присутності ректора університету, першого проректора та заступника ректора з питань кадрової роботи було запропоновано переведення на посаду доцента кафедри аналітичної хімії на повну ставку та продовжувати виконання обов’язків відповідно до займаної посади доцента кафедри медичної хімії на 0,5 ставки - шляхом ознайомлення з наказами № 885к і № 886 к від 25.12 2007 р.
Позивач відмовився від запропонованої роботи і погодився на звільнення з посади декана, що підтверджено відповідним актом. Вказані обставини були підтверджені у судовому засіданні свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 які складали вказаний акт, що спростовує твердження позивача про те, що його звільнення з посади декана відбулося без отримання від нього відповіді на запропоноване переведення на іншу роботу.
25.12.2007 року наказ №885 к було скасовано.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про вищу освіту», керівник факультету може бути звільнений з посади на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу.
ОСОБА_1 був звільнений з посади декана, тобто керівника факультету на підставах, визначених трудовим законодавством, а саме на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, в зв`язку зі скороченням штату працівників.
Відповідно до ст. 43 КЗпП, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП, може бути здійснено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Профспілковий комітет університету 20.12.2007 р. дав згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади декана, що підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету.
Посилання позивача на недотримання вимог п. 1 ст. 42 КЗпП в частині порушення його переважного права на залишення на роботі є безпідставними.
Частина 1 ст. 42 КЗпП України передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
У судовому засіданні встановлено, що декан фармфакультету №1 ОСОБА_1 і декан фармфакультету №2 ОСОБА_3 є кандидатами наук і доцентами, мають однаковий рівень кваліфікації та продуктивності праці. Згідно наданих до суду копій особистих справ , ОСОБА_1 протягом трудової діяльності в Університеті отримав 2 почесні грамоти у 2003 і 2005 році від університету та Фармацевтичної асоціації України
ОСОБА_3 протягом трудової діяльності в університеті отримала 3 почесні грамоти (обласного фармацевтичного управління 2002 р.; обласного комітету профспілок – 2003 р., МОЗ України – 2005 р.), а також подяку міського голови – 2004 р.
Безперервний стаж роботи ОСОБА_1 у відповідача складає 10 років, ОСОБА_3 – 18 років.
Твердження позивача про його більш тривалий науково-організаційний стаж роботи порівняно з ОСОБА_3, спростовується тим, що вказані особи одночасно призначалися заступниками деканів відповідно до наказу № 71к від 13.03.2001 р. Зазначені особи одночасно були призначені на посади деканів згідно наказу № 501к від 08.09.2005 р.. Крім того, ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину, ОСОБА_1 є одиноким. Вказані обставини підтверджені копіями матеріалів особистих справ, долучених до матеріалів справи.
Таким чином, суд вважає, що відповідач обґрунтовано дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3 мала переважне право на заміщення вакантної посади серед інших кандидатів.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при звільненні ОСОБА_1 з посади декана факультету та призначенні ОСОБА_3 на посаду виконуючої обов`язки декана факультету, вимоги ст. 42 Кодексу законів про працю України ректором були дотримані в повному обсязі.
Освітня діяльність є безперервним процесом, тому ректор відповідно до частини 4 статті 40 Закону України «Про вищу освіту» призначає на умовах контракту виконуючого обов'язки керівника новостворюваного факультету на термін до проведення виборів керівника факультету, але не більше ніж на один рік. В даному випадку в результаті об’єднання двох факультетів створено новий факультет, а тому термінове призначення ОСОБА_3 на посаду декана факультету суд вважає правомірним.
Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивача про неправомірність його звільнення до закінчення навчального року з посади декана, оскільки воно не підтверджується вимогами чинного законодавства. Зокрема, Закон України «Про вищу освіту» не встановлює заборони на дострокове звільнення керівника факультету на підставах, передбачених чинним законодавством про працю. Позивач відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про вищу освіту» належить до числа науково-педагогічних працівників, а тому на нього не поширюються положення пункту 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників навчально-виховних закладів системи Міністерства освіти України, затверджених наказом Міністерства освіти України від 20.12.1993 р. № 455, де передбачено, що звільнення педагогічних працівників у зв'язку із скороченням обсягу роботи може мати місце тільки в кінці навчального року.
Згідно з пунктом 1.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 р. № 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. ОСОБА_1 було звільнено з основного місця роботи, тобто з посади декана факультету Національного фармацевтичного університету, про що у трудовій книжці було зроблено відповідний напис. 25.12.2007 року ОСОБА_1 подав до університету заяву про те, що він не заперечує проти видачі йому трудової книжки, 9.01.2008 року позивачу видана трудова книжка.
Щодо позовних вимог в частині недодержання строку попередження про наступне звільнення, суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині є обгрунтованими.
Так, відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», у разі недодержання строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.
Позивач був попереджений про наступне звільнення згідно наказу №842 к від 11.12.2007 р., з яким він ознайомлений 19.12.2007 р. та згідно листа –повідомлення, яке він отримав 21.12.2007 р. Позивач був звільнений з роботи з посади декана. 25.12 2007 р. на підставі.п.1 ст. п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, в зв`язку зі скороченням штату працівників.
Таким чином, позивач був звільнений з недодержанням строку попередження працівника про звільнення, у зв’язку з чим суд вважає необхідним змінити дату звільнення, тобто необхідно вважати звільненим позивача на підставі п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, в зв`язку зі скороченням штату працівників – 21.02.2008 року, стягнувши з відповідача суму середнього заробітку згідно довідки про середньомісячну заробітну плату з 26.12 2007 р. по 21.02.2008 р. у сумі 8517,90 грн.
На підставі вищезазначеного, суд вважає звільнення ОСОБА_1 з посади декана факультету законним та обґрунтованим.
Наказ № 886-к від 25.12.2007 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади декана факультету не містить відомостей про одночасне його звільнення з посади доцента кафедри медичної хімії.
Судом достовірно встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивача з посади доцента кафедри медичної хімії звільнено не було, у зв’язку з чим не було підстав для здійснення відповідного запису у трудовій книжці про таке звільнення .
Що стосується позовних вимог в частині визнання реорганізаційних заходів шляхом об'єднання фармацевтичного факультету №1 і фармацевтичного факультету №2 в об'єднаний фармацевтичний факультет незаконними та скасування п.1 наказу №842 к від 11.12.2007 р. відповідно до якого і було проведено реорганізацію, суд приходить до висновку щодо їх незаконності та необґрунтованості виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про вищу освіту» факультет є основним організаційним і навчально-науковим структурним підрозділом вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії, та створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання. Вказаним Законом передбачено, що рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.
Фармацевтичний факультет університету існує за місцем розташування відповідача у м. Харкові і не є відокремленим структурним підрозділом, тому його створення без погодження з Міністерством охорони здоров’я України відповідає приписам ст. 30 Закону України “Про вищу освіту”.
Крім того, відповідач має статус національного вищого навчального закладу. Цей статус було надано Українській фармацевтичній академії Указом Президента України від 6.09.1999 р. № 1121/99. Указом Президента України від 18.09.2002 р. № 832/2002 «Про Національний фармацевтичний університет» статус національного було збережено за університетом.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про вищу освіту” національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу.
З урахуванням відповідних положень чинного законодавства, а також п. 3.2 Статуту університету, затвердженого наказом МОЗ України, відповідач наділений правом самостійно створювати структурні підрозділи у встановленому законом порядку. Посилання позивача щодо необхідності погодження рішення про створення факультету з Міністерством охорони здоров’я України та міністерством освіти і науки України суд не приймає до уваги, оскільки це не передбачено Законом України «Про вищу освіту». Крім того, зазначені міністерства не наділені подібними повноваженнями згідно Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 р. № 918/2000, Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2.11.2006 р. № 1542, Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 7.06.2000 р. № 773/2000, а також Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2006 р. № 1757.
Крім того, ствердження позивача про відсутність дійсного прийнятого рішення Вченої ради університету від 10.12.2007 р. про необхідність здійснення реорганізаційних заходів шляхом об’єднання фармацевтичних факультетів є безпідставними виходячи з наступного:
Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту» факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.
10.12.2007 р. відбулося засідання Вченої ради Національного фармацевтичного університету, де на порядку денному у якості поточної справи першим проректором Університету було винесено питання про об’єднання фармацевтичних факультетів № 1 і № 2. Відповідне рішення було зумовлено зменшенням протягом останніх років набору студентів на 500 осіб.
Вчена рада Університету проголосувала за об’єднання фармацевтичних факультетів № 1 і 2 в новий фармацевтичний факультет про що було винесене відповідне рішення, що підтверджується протоколом №5 засідання Вченої ради від 10.11.2007 р., залученим до матеріалів справи. На підставі рішення Вченої ради університету 11.12.2007 р. ректором було видано наказ № 842к, яким рішення Вченої ради було реалізоване .Право ректора щодо видання зазначеного наказу підтверджується ст. 32, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту», пунктами 4.3, 4.5 Статуту НФаУ Ректор має повноваження видавати накази, обов’язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами ВНЗ, вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис.
Також суд не вважає доведеним обумовленість рішення про об’єднання факультетів та звільнення позивача з посади декана фармацевтичного факультету №1 особистою неприязню ректора університету. В обґрунтування зазначених обставин позивач посилається на аудіо записи розмов, що мали місце між ним і ректором університету, засідань Вченої ради університету.
Відповідно до статті 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Позивач не надав під час попереднього судового засідання аудіо записи, на які він посилається, не підтвердив поважність причин несвоєчасності, у зв’язку з чим суд не мав підстав для їх прийняття на проведення оцінки під час розгляду справи. Крім того, відсутність вказаних обставин підтверджується як показаннями свідків, так і змістом протоколів засідання Вченої ради № 5 від 10.12.2007 р. та профспілкового комітету університету від 20.12.2007 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порушень закону при прийнятті рішення від 10.12.2007 р. Вченою радою університету, допущено не було.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 209, 212, 214-215. 218 ЦПК України, п.1ст.40, 42, 43 КЗпП України, Законом України «Про вищу освіту» , Статутом Національного фармацевтичного університету , Положенням про Вчену раду Національного фармацевтичного університету, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного фармацевтичного університету, 3-ті особи – ректор Національного фармацевтичного університету ОСОБА_2, Міністерство охорони здоров’я про визнання звільнення з посади декана фармацевтичного факультету №1 незаконним та поновлення його на роботі на посаді декана фармацевтичного факультету №1 Національного фармацевтичного університету, стягнення з Національного фармацевтичного університету заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання звільнення з посади доцента кафедри медичної хімії (0,5 ставки) незаконними та стягнення з Національного фармацевтичного університету на його користь заробітної плати доцента кафедри медичної хімії (0,5 ставки) за час вимушеного прогулу, визнання реорганізаційних заходів по об’єднанню фармацевтичного факультету №1 та фармацевтичного факультету №2 в об’єднаний фармацевтичний факультет незаконними та скасування наказу №842 к від 11.12.2007 р. та наказу №886 від 25.12.2007 р., задовольнити частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади декана фармацевтичного факультету №1 за п.1 ст.40 КЗпП України згідно наказу №886к від 25.12.2007р. Вважати звільненим ОСОБА_1 з посади декана фармацевтичного факультету №1 Національного фармацевтичного університету за п.1 ст.40 КЗпП України з 21.02.2008 р.
Стягнути з Національного фармацевтичного університету на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 8517,90 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення.
СУДДЯ