номер справи 711/1567/13-ц

Провадження № 2/711/1047/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Клочко О.В.

при секретарі -Туз Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання не відновлювальної кредитної лінії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", тертя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22.10.2007 року, посилаючись на те, що вказаний договір укладений з порушенням законодавства, оскільки відповідачем при укладені договору були порушені норми ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, позивач зазначає, що при підписанні договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22.10.2007 року та іпотечного договору № ІД 899/06-034-661 від 22.10.2007 року, що укладений в забезпечення виконання умов кредитного договору, відповідачем порушені норми Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», а саме: не було оприлюднено у письмовій формі опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки, принципи визначення плати за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання, право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання. Ні до підписання сторонами вказаних договорів, ні після їх підписання, відповідач не здійснював оприлюднення вказаної інформації.

А тому звернувся до суду та просив визнати недійсним договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22.10.2007 року, а судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі та визнати договір недійсним.

Представник відповідача за дорученням Покутній О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22.10.2007 року укладений відповідно до вимог чинного законодавства і просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні у вирішенні спору поклалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь по справі, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення за наступних підстав.

22.10.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661, згідно якого відповідач надав позивачу грошові кошти в межах максимального ліміту 600 000.00 гривень, зі сплатою 15 % річних, з кінцевим строком повернення кредиту до 21.10.2017 року.

В той же день між майновим поручителем ОСОБА_2 та відповідачем укладено іпотечний договір № ІД 899/06-034-661, згідно якого ОСОБА_2 передала відповідачу в іпотеку, з метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань за вказаним Договором, належні їй вбудовано-прибудовані приміщення аптеки, загальною площею 76.8 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пункт 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», висуває вимоги до форми та змісту договору про надання споживчого кредиту.

Вимоги щодо укладання договорів банками про надання споживчих кредитів регламентовані також Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Зокрема п.3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту передбачено, що банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг.

Обов'язок банку інформувати споживача про вартість додаткових послуг, пов'язаних з отриманням ним кредиту, кореспондується з правом споживача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про виробника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу був наданий детальний розпис сукупної вартості кредиту, зазначення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, з яким він ознайомився та підписав.

Крім того, умови договору містять положення щодо усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, визначено строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, погоджено графік погашення кредиту, передбачена можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

При укладені договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22.10.2007 року позивач ознайомився з його умовами, а підписавши вказаний договір дав згоду на його укладання.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Вказана норма при укладені договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22.10.2007 року була дотримана.

Не можуть бути прийняті судом до уваги посилання позивача на порушення відповідачем норм Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», як на підставу для недійсності правочину з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», іпотечним боргом є основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Договір про іпотечний борг, вказаним Законом визначено як цивільно-правову угоду, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу.

Згідно ст..2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог.

Статтею 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачено, що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладання договору про іпотечний борг. Така інформація повинна бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки, принципи визначення плати за договором про іпотечний борг, положення про інфляційне застереження, порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання, право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків.

Під час судового розгляду справи, відповідач не надав доказів того, що вказана інформація була письмово оприлюднена та надана відповідачу.

Іформація, яка повинна бути надана до моменту укладення однією з сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена законом (в даному випадку Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»).

Однак, не здійснення відповідачем письмового оприлюднення інформації відповідно до ст..2 Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки вказане порушення вимог закону свідчить про недотримання сторонами вимог щодо істотних умов договору, які є необхідними при укладенні договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22.10.2007 року та іпотечного договору № ІД 899/06-034-661 від 22.10.2007 року. Таким чином, договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22.10.2007 року є неукладеним.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеним правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності правочинів (ст..215-216 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ст..215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа,яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач в судовому засіданні не вказав достатніх правових підстав необхідних для визнання вказаного кредитного договору недійсним.

Обставин, визначених частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено, а отже відсутні підстави для визнання угоди недійсною.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, так як позивачем при зверненні до суду і при судовому розгляді справи не були чітко визначені підстави для визнання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22.10.2007 року недійсним і зазначені обставини не були встановлені судом.

На підставі ст.ст. 11, 60, 213-215, 267, 88 ЦПК України, керуючись ст.. ст.. 215, 216ЦК України, ст. ст. 10, 11, 19, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.. 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", ст.. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", суд, -

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні при проголошенні судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Клочко О.В.