ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.07                                                                                 Справа № 7/75.

Суддя  Калашник Т.Л., розглянув матеріали справи за позовом

Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ

до    Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч  Луганської області

про стягнення  13175 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Драга М.В., довіреність № 536-НЮ від 21.02.07;

від відповідача –Відякін А.С., довіреність № 1-1/49 від 12.01.07;

          Суть спору: про стягнення  13175 грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначену у накладній адресу одержувача вантажу.

           Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зданому до суду 12.03.07, посилаючись зокрема на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення з позовом до суду, який передбачено ст. 137 Статуту залізниць України.

 

            Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

           На станцію Чернігів, яка входить до складу Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" зі станції Красний Луч Донецької залізниці надійшов вагон № 67920561 з вантажем "антрацит".

           В перевізних документах було зазначено адресу одержувача КЕП Чернігівська ТЕЦ –м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, а дійсна адреса одержувача вантажу –м. Чернігів, вул. Ушинського, 23, що підтверджено Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036127 від 29.12.04 (а.с.13).          

           Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі –Статут) накладна, є основним перевізним документом встановленої форми оформленій відповідно до Статуту залізниць України і наданій залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

           Відповідно до п. 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Мінтрансу України  від 21.11.00 № 644 (далі –Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну.

           Згідно п. 1.3. Правил, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документу, відправник зобов’язаний заповнити новий перевізний документ.

           До того ж, відповідно до п.2.1 Правил, вантажовідправник повинен заповнити графи комплекту перевізних документів зокрема “Одержувач” і “Його поштова адреса”, де зазначається поштова адреса одержувача з назвою міста або населеного пункту, району, вулиці і номера будинку. Замість повної адреси може бути вказано номер абонементної поштової скриньки.

           Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній (ч. 1 ст. 24 Статуту). Частиною 2 ст. 24 Статуту передбачено, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

           Згідно статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

           На підставі вищевикладеного позивачем було складено Акт загальної форми № 12 від 08.03.06 (а.с.12).

          Відповідальність вантажовідправника за вказані дії передбачена  ст.122 Статуту залізниць України у вигляді штрафу у розмірі п'ятикратної  провізної плати за всю відстань перевезення згідно ст. 118 Статуту залізниць, який за даним позовом складає 13175 грн. 00 коп.

           Відповідно до п. 3.15. роз’яснень Президії Вищого господарського Суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) при застосуванні статті 118 Статуту залізниць штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитки.

                  За таких обставин вина відповідача у неправильному зазначенні відомостей у накладній є такою, що підтверджена матеріалами справи, однак у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного суду України від 16.05.06 у справі № 22/197.

Частиною 1 ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають з Статуту залізниць, статтею 137 цього Статуту та передбачено, що шестимісячний термін обчислюється зокрема з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, Залізниця цей строк пропустила.  Позивачем не надано доказів наявності поважних причин пропущення строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У зв’язку з тим, що позивачем порушено встановлений ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України строк позовної давності та за наявністю клопотання про застосування позовної давності у задоволені позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

          На підставі викладеного, Статуту залізниць України, ст.ст. 9, 267 ЦК України, ст.ст. 223, 315 ГК України та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

          

                     в и р і ш и в:

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.  Судові витрати покласти на позивача.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –14.03.07.

Суддя                                                                            Т. Л. Калашник