Справа № 2-а-88/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 року
Чигиринський районний суд Черкаської області
в складі : головуючої – судді Ткаченко С.Є.
при секретарі – Пахомовій Н.І.
з участю позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Чигиринського району про скасування постанови про адміністративне правопорушення
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, зазначивши, що 26.06.2009 року за місцем свого проживання він отримав постанову інспектора дорожньо-патрульної служби відділу ДАІ Чигиринського РВ УМВС № 045847 про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.1ст.122 КУпАП, якою на нього накладено штраф в розмірі 340грн. за те, що він не надав перевагу в русі пішоходу, який знаходився на пішохідній доріжці.
З даною постановою він не згідний, так як вона є незаконною і підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, 21.06.2009 року близько 11год.48хв. він керував автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак СА 3024АТ, по вул. Б.Хмельницького м.Чигирина і не порушував правила дорожнього руху, так як, переконавшись у відсутності пішохода на смузі його руху в районі пішохідної доріжки, впевнено розпочав переїзд.
В даному випадку пішохід раптово вибіг на смугу зустрічного руху, хоча, на його думку, мав зачекати на роздільній смузі, оскільки своїми діями створив перешкоду у русі транспорту.
Згідно п/п.а, б п.4.14 Правил дорожнього руху України пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі і на пішохідний перехід.
Однак інспектор даний факт не врахував.
Також він вбачає в діях інспектора порушення норм законодавства в тому, що, зупинивши автомобіль, він запросив в якості свідка особу, яка була відсутня на момент переїзду ним пішохідного переходу.
У зв`язку з цим просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 045847 від 21.06.2009 року.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та прохав їх задовольнити, пояснивши, що рухаючись по вул.Б.Хмельницького та проїхавши перехрестя, він став наближатися до пішохідного переходу та побачив, що із зустрічної смуги по пішохідному переходу почала рух жінка, але зупинитися не зміг, оскільки зупинка була б здійснена на пішохідному переході.
Вважаючи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, просить скасувати її.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши суду, що, позивач, проїхавши перехрестя вулиць ОСОБА_3 і Гетьманської, доїзжав до пішохідного переходу, коли пішохід знаходилась майже посередині пішохідного переходу.
А свідок в протоколі вказаний в підтвердження не факту порушення, а того, що позивач відмовився ставити свій підпис в даному протоколі.
Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що, доїзжаючи до пішохідного переходу,вони побачили, що з протилежного боку почала рух по пішохідному переходу жінка.
Вислухавши позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Як вбачається з постанови № 045847 від 21.06.2009 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн. Порушення вказаної норми законодавства зводилось до того, що позивач не надав переваги в русі пішоходу, який знаходився на пішохідній доріжці, про що було складено відповідний протокол.
В даному протоколі № 045847 від 21.06.2009 року про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач 21.06.2009 року об 11год.48хв. керував автомобілем по вул.Б.Хмельницького м.Чигирина та не надав переваги в русі пішоходу, який знаходився на пішохідній доріжці, чим порушив п.18.1 Правил дорожнього руху України.
А відповідно до п.18.1 Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Як встановлено судом з показів представника відповідача ОСОБА_2, позивач доїзжав до пішохідного переходу, коли пішохід був на середині переходу.
Позивач пояснив в судовому засіданні, що він не міг зупинитися і пропустити пішохода, так як зупинка була б виконана на самому пішохідному переході, що свідчить про те, що позивач, побачивши пішохода, який рухався по пішохідному переходу, не вжив заходів до зменшення швидкості, як це передбачено п.18.1 Правил дорожнього руху України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на п/п. «а» та п/п.»б» п.4.14 Правил дорожнього руху України.
Однак в п/п.»а» п.4.14 даних Правил зазначено, що пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, а в даному випадку мова йде про пішохідний перехід, а не проїзну частину дороги.
Також п/п.»б» п.4.14 Правил дорожнього руху України забороняється пішоходам раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.
В судовому ж засіданні встановлено з показів позивача, представника відповідача та свідка ОСОБА_4, що позивач заздалегідь побачив, як пішохід почав рух по пішохідному переходу, а не раптово вибіг на смугу зустрічного руху, як це вказано в позовній заяві.
Вважаючи постанову про накладення на нього адміністративного стягнення незаконною, позивач разом з тим не зміг спростувати факт ненадання ним переваги в русі пішоходу, який знаходився на нерегульованому пішохідному переході, відмовившись, крім того, дати первісні пояснення під час складання протоколу.
Крім того позивач в судовому засіданні давав суперечливі покази, то стверджуючи, що він побачив рух пішохода, коли наближався до пішохідного переходу, то, коли вже був на пішохідному переході, то, що пішохід взагалі стояв на тротуарі і він не знав, чи той буде переходити пішохідний перехід, що викликає сумнів в правдивості його показів.
Щодо показів свідка ОСОБА_4, то суд, враховуючи, що вона є дружиною позивача, відноситься до них критично.
Таким чином, суд, оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що факт порушення позивачем п.18.1 Правил дорожнього руху України знайшов своє підтвердження і в його діях вбачаються ознаки правопорушення, а саме: ненадання ним переваги у русі пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
А тому підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення № 045847 від 21.06.2009 року суд не вбачає, а невизнання своєї вини у вчиненні вище вказаного правопорушення розцінюється як бажання уникнути адміністративної відповідальності та сплати штрафу.
На підставі викладеного та, керуючись ч.1 ст.122, ст., ст.283, 288 КУпАП України, п.18.1 Правил дорожнього руху України, ст., ст.18 ч.1 п.2, 71, 104, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Чигиринського району про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуюча