У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Вакарук В.М., Меленко О.Є.
секретаря Довжинської Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Князівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно та зустрічними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 31 липня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рожнятівського районного суду від 31 липня 2009 року визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 та належало ОСОБА_4.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначила що при ухваленні рішення судом першої інстанції не дано належної оцінки, що спірний будинок належав її покійним батькам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не оформили право власності на нього та не зробили відповідного розпорядження на випадок своєї смерті.
____________________________________________________________________________
Справа № 1383/2009 р. Головуючий у 1 інстанції Калиній Г.В.
Категорія 37 Доповідач Пнівчук О.В.
Після смерті батька в 1979 році, спадщину прийняла її мати, яка померла в 1986 році і спадщину після смерті матері прийняла вона, однак не оформила свідоцтво про право на спадщину із-за відсутності правовстановлюючих документів.
Визнаючи за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на спадкове майно – спірний житловий будинок, суд першої інстанції виходив із того, що їхній батько ОСОБА_4, який помер у 2008 році, проживав у даному будинку, однак суд не дав належної оцінки її доводам, що після смерті матері вона прийняла спадщину, користувалась спірним будинковолодінням, обробляла земельну ділянку.
Судом також не взято до уваги, що вона разом із своїми батьками будувала спірний будинок та фактично являється його співвласником, а її племінник ОСОБА_4 проживав у даному будинку з її згоди та згоди її батьків.
Оскільки ОСОБА_4 побудував літню кухню, то на думку апелянтки, його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають право на спадкування літньої кухні, а не житлового будинку.
Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнити її позов частково та визнати за нею право власності на спадкове майно – житловий будинок, пошреб стайню.
Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково та визнати за ними право власності на спадкове майно, що складається з літньої кухні, підвалу, вбиральні, криниці.
В судовому засіданні апеляційного суду представники апелянтки – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. та представник Князівської сільської ради – сільський голова – Василишин О. вимоги апеляційної скарги підтримали, ОСОБА_2, представник ОСОБА_9- ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заперечили доводи апеляційної скарги.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачкою не представлено суду належних доказів того, що вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті її матері ОСОБА_6 в 1986 році.
Судом встановлено, що спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 побудовано подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в 1954 році. Правовстановлюючі документи на даний будинок відсутні. В зазначеному будинку разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживав їхній онук ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_5 в 1979 році в зазначеному будинку залишились проживати його дружина ОСОБА_6, яка фактично вступила в управління спадковим майном, тобто прийняла спадщину.
Після смерті ОСОБА_6 в 1986 році в спірному будинковолодінні проживав ОСОБА_4 з сім»єю. Ним у 1984 році біля будинку побудовано літню кухню, чого не заперечила позивачка ОСОБА_1 Після розлучення з дружиною ОСОБА_10 в 1997 році ОСОБА_4 проживав один у даному будинку до смерті в травні 2008 року.
Згідно виписок з погосподарських книг Князівської сільської ради ОСОБА_4 з 1983 року по день смерті проживав у спірному будинковолодінні як член сім»ї ОСОБА_6, а з часу смерті останньої як голова господарства.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_2 , після смерті матері ОСОБА_6 не вступила в управління спадковим майном та не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тобто відповідно до вимог ст.553 ЦК України ( в ред. 1963 року) вважається такою, що відмовилась від спадщини.
Доводи представників апелянтки про те, що ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_4 обробляти земельну ділянку не можуть бути свідченням того, що вона вступила в управління спадковим майном. Крім того, згідно копії державного акту про право приватної власності на землю, виданого 05.12.1995 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку на якій розташоване спірне будинковолодіння для його обслуговування, про що також було відомо ОСОБА_1
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірне будинковолодіння в порядку спадкування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 проживаючи в спірному будинковолодінні та володіючи ним більше 22 років з відповідною реєстрацією набув права власності на даний будинок, а тому після його смерті відкрилася спадщина на дане будинковолодіння. ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги, у встановленому законом порядку звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Оскільки правовстановлюючі документи на дане будинковолодіння відсутні, то суд обґрунтовано визнав за ними право власності на спадкове майно.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рожнятівського районного суду від 31 липня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: В.М. Вакарук
О.Є. Меленко