1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2009 року м. Полтава Справа № 2-а-14138/09
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Л.О. Єресько,
при секретарі – В.А. Магді ,
за участю:
позивача: ОСОБА_2 ,
представника позивача: ОСОБА_3
представника відповідача Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції: Сухорукова О.В.
представника відповідача Державної податкової адміністрації в Полтавській області: Москаленка І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
27 січня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2008 року № 0002092301.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем при проведенні перевірки було допущено порушення ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та ст.ст. 4, 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Перевірка була проведена представниками відповідача без відповідного повідомлення про проведення планової перевірки та за відсутності підприємця. Крім того, згідно з умовами укладеного договору оренди частина приміщення магазину була передана в оренду Приватному підприємцю ОСОБА_6, який є платником єдного подакатку, а тому грошові кошти, які були виявлені під час перевірки в приміщенні магазину належали в якості виторгу саме ОСОБА_6, а не позивачу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну податкову адміністрацію в Полтавській області.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідачів Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації в Полтавській області в судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів, викладених у письмових запереченнях та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
У своїх запереченнях посилались на те, що перевірку магазину позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій проведено в межах повноважень органів державної податкової служби, визначених ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, із врахуванням Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355 згідно плану проведення перевірок на підставі направлень на перевірку та службових посвідчень, які були пред'явлені уповноваженій особі позивача. У ході перевірки встановлено порушення п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за яке відповідно до ст. 22 цього Закону до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 5333 грн. 50 коп. Зазначали, що приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" має єдину торгівельну площу та єдине місце проведення розрахунків, які одноособово на момент перевірки проводила продавець ОСОБА_7 через реєстратор розрахункових операцій.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 грудня 2008 року інспекторами Державної податкової адміністрації у Полтавській області Яресько О.В. та Чілібйовою І.В. проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_1, що належить суб'єкту господарської діяльності ОСОБА_2
Перевірку здійснено відповідно до плану перевірок за здійсненням СГД розрахункових операцій у сфері готівкового обігу на грудень 2008 року, на підставі направлень на перевірку від 04.12.2008 року № № 8149, 8150, примірники яких надано продавцю позивача ОСОБА_7, що підтверджується відповідною відміткою за підписом ОСОБА_7 на примірниках направлень.
За результатами перевірки складено акт № 00006330 від 04.12.2008 року, в якому зафіксовано наступне порушення: незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в Х-звіті, сума невідповідності скаладє 1066 грн. 70 коп.
11 грудня 2008 року Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією винесено рішення № 0002092301 про застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій згідно із ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 5333 грн. 50 коп. (1066 грн. 70 коп. х 5), яке було отримано позивачем.
Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Частиною 2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що у разі, коли державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.
Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Таким чином, функція щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) безпосередньо здійснюється також державними податковими адміністраціями в областях.
Статтею 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі –Закон “Про застосування РРО”) передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 355 від 27.05.2008 року, працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку. Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.
Згідно ч. 1 ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку, зокрема, направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.
Як встановлено судом, перевірку магазину позивача проведено групою інспекторів Державної податкової адміністрації у Полтавській області у складі 2 осіб за наявності направлень, відповідно до вищевказаних вимог законодавства.
Доводи позивача про незаконність перевірки у зв’язку з тим, що органом державної податкової служби не було надіслано повідомлення про проведення перевірки за 10 днів до її початку, суд не бере до уваги, оскільки зазначена вимога, яка міститься у ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, стосується лише планових виїзних перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), а не перевірок за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.
Копії направлень було надано особі, що проводила розрахунки в магазині позивача ОСОБА_7, під розписку 04.12.2008 року, що підтверджується її підписом на примірниках направлень.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Судом встановлено, що 04 грудня 2008 року згідно з денним Х - звітом від 04.12.2008 року на момент проведення перевірки сума продаж становила 65 грн. 92 коп.
Опис грошових коштів від 04.12.2008 року (додаток до акту перевірки, копія якого наявна у матеріалах справи) складений та підписаний особою, що проводила розрахунки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 Згідно із вищевказаним описом у ході проведення перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій ОСОБА_7 власноручно перераховано на місці проведення розрахунків із споживачами кошти із зазначенням їх номіналу, кількості купюр та відповідно суми коштів, а також загальна сума коштів - 1132 грн. 62 коп.
Таким чином, сума невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків встановлена у сумі 1066 грн. 70 коп. (1132 грн. 62 коп. –65 грн. 92 коп.).
Суд критично оцінює твердження позивача про те, що кошти в сумі 1066 грн. 70 коп. належали ОСОБА_6, який орендував приміщення у позивача та в 2008 році був платником єдиного податку, а тому розрахунки проводив без застосування РРО, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1.1 договору оренди без номера від 17 жовтня 2007 року, укладеного у простій письмовій формі між ОСОБА_2 (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_6 (Орендар) предметом договору є наступне: Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння та користування частину приміщення площею 15,9 кв. м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 2.1 даного Договору приміщення надається в оренду на строк три роки з моменту прийняття його за актом здачі-приймання, який є невід'ємною частиною цього Договору. Цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. (пункт 8.1 Договору).
Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно із ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Наданий суду договір оренди укладено у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчено, відповідно до ст. 794 ЦК України не зареєстровано. Акт здачі-приймання суду позивачем не надано.
Крім того, згідно із записом у книзі № 5515 обліку доходів та витрат від заняття торгівельно-закупівельною діяльністю ОСОБА_6 (АДРЕСА_2), зробленим за 04 грудня 2008 року сума валового доходу ОСОБА_6 становила лише 186 грн.
Місце здійснення діяльності ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 від 01.01.2007 року визначено Полтавський район, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва наданого представником відповідача, яка була зроблена під час проведення перевірки.
Надана позивачем аналогічна копія свідоцтва із допискою у графі 4 "Місце здійснення діяльності" - "АДРЕСА_1" не приймається судом до уваги, оскільки вказана дописка не засвідчена печаткою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, якою видавалось свідоцтво та, як було встановлено в судовому засіданні, була зроблена після проведення перевірки.
Твердження позивача про те, що торгівля у приміщенні магазину здійснювалась товарами, що належали ОСОБА_6 спростовується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи, згідно яких одержувачем товарів зазначено позивача - ОСОБА_2
Таким чином позивачем не доведено належність виявлених під час перевірки коштів на місці проведення розрахунків ОСОБА_6 та не спростовано висновки перевірки.
Із пояснень свідків у судовому засіданні встановлено, що у приміщенні магазину знаходився один реєстратор розрахункових операцій, який належав позивачу та через який проводились всі розрахунки.
У статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" місце проведення розрахунків визначено, як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Місцем проведення розрахунків у даному випадку був магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до підпункту 4 пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" Полтавською міжрайонною податковою інспекцією Полтавської області була вірно визначена штрафна (фінансова) санкція згідно із ст. 22 Закону у розмірі 5333 грн. 50 коп. (1066 грн. 70 коп. х 5).
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 3 15, 16, 17, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст.ст. 9, 11, 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", вимогами Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовити.
Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2009 року.
Суддя Л.О. Єресько