КОПІЯ

Справа № 2-2341/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року                                                                                м. Полтава

 Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді     Жилки О.М.,

при секретарі Погребній Л.Є., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Мацко Т.С., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  Відкритого акціонерного товариства „Тепловозоремонтний завод” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, вихідної допомоги, та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки заробітної плати,  вихідну допомогу та моральну шкоду.

 В своїй заяві та в судовому засіданні позивач вказав, що працював на підприємстві ВАТ „Тепловозоремонтний завод”, наказом №849 від 28.04.2009 року був звільнений з роботи відповідно до ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. Посилаючись на те, що на день звільнення його з роботи, а також по даний час, відповідачем йому не було виплачено заробітну плату,  вихідну допомогу, позивач уточнивши свої позовні вимоги,  просив суд стягнути з останнього на його користь заборгованість по заробітній платі та вихідній допомозі в розмірі 2056 грн. 63 коп., середній  заробіток за весь час затримки у розмірі 4352 грн. 46 коп. та 1000 грн. моральної шкоди а всього, 7409 грн. 09 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, проти стягнення з відповідача середнього заробітку та  моральної шкоди  заперечувала,  посилаючись на те, що підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає до часткового задоволення.

    Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві ВАТ „Тепловозоремонтний завод”, наказом №849 від 28.04.2009 року був звільнений з роботи відповідно до ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

    Як вбачається із оголошених в судовому засіданні довідок, виданих адміністрацією підприємства, відповідач має заборгованість перед позивачем по заробітній платі та вихідній допомозі у  розмірі 2056 грн. 67 коп., а його середній заробіток складає 1062 грн. 72 коп.

-2-

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

    Відповідно до ст. 117 цього ж кодексу, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до ст. ст. 116, 117 Кодексу України про працю, визначаючи належні до виплати позивачу суми, суд приходить до висновку, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є обґрунтованим та вважає, що відповідач повинен виплатити позивачу – 2056  грн. 63 коп. заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі та 4352 грн. 46 коп. – середнього заробітку за весь час затримки, а всього, 6409 грн. 09 коп.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди є безпідставними, оскільки позивачем в підтвердження цього, не надано суду будь-яких доказів, а останній не зазначив, які моральні страждання чи переживання він зазнав в зв’язку з неправомірними діями відповідача.  

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.

Керуючись ст. ст. 55 Конституції України, ст. ст. 47, 116, 117 Кодексу Законів про Працю України,  ст.ст. 10, 11, 60, 212 – 215 ЦПК України,  суд,

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1  – задовольнити частково.

    Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Тепловозоремонтний завод” на користь   ОСОБА_1  - 2056 (дві тисячі п’ятдесят шість) грн. 63 коп. заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі та – 4352 (чотири тисячі триста п’ятдесят дві) грн. 46 коп. середнього заробітку за час затримки, а всього, 6409 (шість тисяч чотириста дев’ять) грн. 09 коп.

    В іншій частині позову ОСОБА_1  – відмовити за безпідставністю.

Крім того, стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Тепловозоремонтний завод” на користь держави 64 грн. 09 коп. державного мита та  120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення по розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

    Головуючий по справі         /підпис/             О.М. Жилка

ВІРНО: СУДДЯ                                 О.М. ЖИЛКА