у Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючої-судді Ткачук Н.В.,
суддів: Хруняка Є.В.,Кривобокової Н.М.,
з участю: прокурора Салиги О.В.,
засудженого ОСОБА_1,ОСОБА_2,
розглянувши 15 жовтня 2009 року у відкритому судовому засіданні справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Долинського районного суду від 17 червня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Орськ Оренбургської області РФ, житель АДРЕСА_1, освіта початкова, не працює, не одружений, останній раз судимий 17.03.2004 року Долинським районним судом за ст.ст.185ч.3,189 ч.2, 309ч.1 КК України 4р.6 м. позбавлення волі, звільнений 17.09.2008 р., циган, без громадянства,-
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі.
________________________________________________________________________________
Справа 11-502/2009 р. Головуючий 1 інстанції Андрусів І.М.
Категорія: ст. 186 ч.2 КК України Доповідач: Ткачук Н.В.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель АДРЕСА_2, освіта середня, тимчасово не працює, останній раз судимий 16.12.2004 р. Долинським районним судом за ст.309ч. 1 КК України на 2 р. 6 м. позбавлення волі звільнений постановою Миколаївського районного суду від 29.11.2006 р. умовно-достроково на невідбутий термін 4міс.23 дні, неодружений, українець, громадянин України,-
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено попередній – тримання під вартою, а строк покарання рахується з 13.01.2009 року, з часу затримання.
За вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за те, що 13.01.2009 року близько 14 години в м. Долині вони за попередньою змовою відкрито викрали у ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа 6233» вартістю 2348 грн., повторно.
В апеляціях :
- засуджений ОСОБА_2 вважає вирок суду побудований на припущеннях. Просить кримінальну справу відносно нього направити на додаткове розслідування або перекваліфікувати його дії на ст.396 КК України.
- засуджений ОСОБА_1 вважає вирок суду не законним та необґрунтованим. Просить справу направити на новий судовий розгляд, вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 190 ч.2 КК України.
При апеляційному розгляді справи прокурор відкликав свою апеляцію на м’якість призначеного покарання.
Заслухавши доповідь судді Ткачук Н.В., думку прокурора, яка заперечувала проти апеляцій, пояснення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які просили вирок скасувати та задовольнити їх апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за обставин, зазначених у вироку, обґрунтований належно дослідженими доказами, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних досудовим слідством, належно досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Посилання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони не вчиняли грабежу відносно ОСОБА_4, спростовується матеріалами кримінальної справи.
Суд правильно оцінив наявні у справі докази та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили відкрите викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Цей висновок суду підтверджується частково показаннями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, показаннями потерпілого, свідків та іншими матеріалами справи.
Зокрема, з показань засудженого ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що він викрав мобільний телефон у потерпілого раптово. Телефон віддав ОСОБА_2 Писав явку з повинною.
Засуджений ОСОБА_2 пояснив, що був присутній, коли ОСОБА_1 забрав телефон у потерпілого. ОСОБА_1 віддав йому телефон потерпілого, який він хотів продати. Явку з повинною писав, але потім відмовився, оскільки не був знайомий з кримінальним кодексом.
Під час досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в своїх явках з повинною /а.с. 8,9/, та будучи допитані в якості підозрюваних 13 січня 2009 року /а.с. 22-24, 28-30 \ зазначали, що вони попередньо домовилися, що коли побачать «підходящу людину» то можна у неї забрати мобільний телефон і утекти з ним. Визнавали, що відкрито заволоділи телефоном потерпілого.
Показаннями потерпілого ОСОБА_4 підтверджено, що 13.01.2009 року близько 14 години 30 хвилин до нього підійшли двоє незнайомих, як потім йому стало відомо це були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 декілька разів просив у нього телефон передзвонити. На вимогу повернути йому телефон ОСОБА_1 почав тікати. Коли він наздогнав його і просив повернути телефон, то ОСОБА_1 сказав, що у нього не має телефону, він знаходиться у ОСОБА_2 і взагалі, щоб він йшов геть, бо вони у нього все заберуть і встромлять в ногу ніж.
Свідок ОСОБА_5- мати потерпілого підтвердила, що 13 січня 2009 року син поїхав в м. Долину на додаткові заняття по математиці. Коли повернувся розповів, що його пограбували двоє незнайомих.
Ці показання суд правильно визнав такими, що зібрані законним шляхом, є переконливими і підтверджуються іншими доказами по справі.
За таких доказів суд прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кваліфікуючи їх дії за ст. 186 ч.2 КК України, тобто що вони вчинили відкрите викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Судом вірно оцінено всі докази по справі. Зміну показань засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та невизнання ними вини розцінено як намір уникнути відповідальності.
При призначенні покарання засудженим суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх особи та інші обставини, передбачені ст.65 КК України та обрав їм мінімальне покарання передбачене відповідною статтею.
Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про недоведеність їх вини суд визнає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку доказами, визнати які недостовірними немає підстав.
Не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи і доводи засуджених, що їх дії кваліфіковано неправильно, а справа підлягає направленню на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду від 17 червня 2009 року відносно них, - без зміни.
Судді: Н.В.Ткачук
Є.В.Хруняк
Н.М.Кривобокова
Згідно з оригіналом:
Суддя: Н.В.Ткачук