Справа №1-159/09 12.01.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-06-2010

Категорія: ст.185 ч.3 КК України

Головуючий у 1-й інстанції: Копейка Т.О.

Доповідач у 2-й інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

У складі:

головуючого : Ржепецького О.П.,

суддів : Пісного І.М., Пустовара M.Л.

при секретарі Красюк A.M.,

за участю прокурора Кириленка Є.В.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

12 січня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Баштанського району Миколаївської суду Миколаївської області на вирок Баштанського районного суду від 29 жовтня 2009 року, яким:

- ОСОБА_2 уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, засуджений:

-за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі,

-за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Згідно із ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.3 ч.1 ст.76 КК України.

За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 26 вересня 2008 року у с. Лоцкіне Баштанського р-ну Миколаївської області вступив у злочину змову з ОСОБА_4 з метою заволодіння кредитною карткою «Приватбанку», належною ОСОБА_5 Після чого, ОСОБА_4, зайшовши до будинку № 15 по вул. Бідащука у с. Лоцкіно, таємно викрав вказану кредитну картку.

У той же день ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у банкоматі на вул. Садовій у м. Миколаєві отримали по кредитній картці 1800 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_2 28 квітня 2009 року, біля 1-ї години ночі, знаходячись у с. Лоцкіне, через незамкнені двері проник до будинку № 15 по вул. Бідащука, звідки таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 5300», вартістю 1200 грн, з картою «МТС», вартістю 10 грн., та флеш-картою, вартістю 70 грн., належними потерпілому ОСОБА_6

В апеляції старший помічник прокурора просить вирок скасувати, постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі. За ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначити 5 років позбавлення волі і остаточно за ч.4 ст.70 КК України призначити до відбуття - 5 років позбавлення волі.

Посилається на те, що застосовуючи положення ст.75 КК України, суд не врахував, що ОСОБА_2 вину визнав частково, перешкоджав встановленню істини по справі, намагався уникнути відповідальності за скоєне, приховував свою попередню судимість, а також, що збитки потерпілим відшкодовані незалежно від волі засудженого.

Крім того, на думку апелянта, вирок має бути скасовано за невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та з метою попередження вчинення більш тяжких злочинів.

У запереченнях на апеляцію захисник ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_6 та його законний представник ОСОБА_7 просять у її задоволенні відмовити за безпідставністю наведених доводів.

Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.

Заслухавши доповідача пояснення прокурора на підтримку апеляції, думку засудженого та йоге захисника про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки чужого майна за обставин, викладених у вироку, підтверджена сукупністю досліджених у судовому розгляді справи доказів, наданих стороною обвинувачення, яким суд дав належну оцінку, правильно кваліфікувавши дії засудженого за ч.ч.2,3 ст.185 КК України.

У цій частині вирок апелянтом не оспорюється.

Що стосується покарання засудженого, то воно призначене судом у межах санкції ч.ч. 2 і 3 ст.185 КК України, з урахуванням вимог ст.ст. 65-67 КК України, пом'якшуючих покарання обставин, особи винного (виховання у сім’ї без батьків, неповнолітній вік при вчиненні одного із злочин, позитивну характеристику за місцем проживання), ступеню тяжкості скоєних злочинів.

Обставини, які б обтяжували покарання, по справі відсутні.

За наявності декількох викладе них обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та з урахуванням особи винного, суд 1-ї інстанції належно визнав, що виправлення ОСОБА_2 може бути досягнуте в умовах звільнення його від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень ст.75 КК України.

Суд також, згідно із п.3 ч.1 ст.76 КК України поклав на засудженого обов'язок на період іспитового строку, що є видом контролю за поведінкою ОСОБА_2 протягом 2 років.

Зазначене, на переконання колегії судів, є достатніми підставами вважати, що призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нові х злочинів. Вірним є також призначення покарання за правилами ч.ч. 1,4 ст.70 КК України.

З урахуванням викладеного, є не обґрунтованими посилання апелянта на надмірну м'якість покарання засудженого та неправильне звільнення його від відбуття покарання.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія

суддів

ухвал и л а:

Апеляцією старшого помічника прокурора Баштанського р-ну Миколаївської області залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2009 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 - без зміни.

Головуючий

Судді