Справа № 2 – 490                                            2009 рік  

                                 Р і ш е н н я

і м е н е м         У к р а ї н и

22 жовтня 2009 року                                    Березанський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого  судді                                                          -  Мадай С.І.

               при секретарі                                                                     -  Лотоцькій І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Березанка цивільну справу за позовом ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в :

     ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”   звернувся до суду з позовом доОСОБА_1. про  стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 13.12.2007 р. між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”   та  ОСОБА_1  укладено кредитний договір № 014/08-112/73203 про надання кредиту за  програмою кредитування “Кредит під заставу нерухомості”  у розмірі  13600,00  доларів США, із відсотковою ставкою  14,00 % річних строком на 120 місяців (по 13.12.2017 р. включно).  Забезпеченням  зобов’язань відповідача перед банком виступає  договір іпотеки від 13.12.2007 р. який  посвідчений  приватним нотаріусом  Березанського районного нотаріального округу, Миколаївської області  та зареєстрований в реєстрі за №955, предметом іпотеки  є нерухоме майно а саме:  АДРЕСА_1. Заставна  вартість предмету іпотеки визначена  сторонами в сумі 98303,00 грн. Але позичальник  порушує умови договору, свої зобов’язання  не виконує, погашення боргу та відсотків не проводить,  тому станом на 25.03.2009 р. виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 14175,18 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ 109148, 88 грн.

Позивач просить:  достроково розірвати кредитний договір № 014/08-112/73203  від 13.12.2007 р.  укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1; стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 14175,18 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ 109148, 88 грн., а також  судові витрати в сумі 1130, 00 грн. та звернути стягнення на заставлене майно ОСОБА_1  а саме  на АДРЕСА_1.  

В судове засіданні представник  позивача  не з’явився, але направив до суду заяву про розгляд справи в його  відсутність  позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

    Відповідачка в судовому  засіданні з позовними вимогами позивача  погодилася.

    Судом установлені такі факти та  відповідні їм правовідносини.        

    Між відповідачем та  ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”   склалися цивільно-правові відносини які регулюються зобов’язальним правом. Підставою виникнення зобов’язань між сторонами є кредитний договір укладений  між відповідачем – ОСОБА_1  та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та відповідачем   відповідно до вимог ст.ст.1054,1055 ЦК України 13.12.2007 р. укладено  кредитний договір № 014/08-112/73203 про надання кредиту за  програмою кредитування “Кредит під заставу нерухомості”  у розмірі  13600,00  доларів США, із відсотковою ставкою  14,00 % річних строком на 120 місяців (по 13.12.2017 р. включно). (а.с.9-18).

      З копії договору  №262011334551 від 13.12.2007 р.  укладеного між  ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_1 (л.с.6) вбачається, що ОСОБА_1  відкрито  поточний рахунок “Для виплат”  №262011334551.

З метою забезпечення виконання боржником своїх обов’язків за кредитним договором  перед банком,  відповідно до ст.ст. 575 ЦК України, 13.12.2007р. між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та відповідачкою з метою забезпечення виконання  договору укладено договір іпотеки, зареєстрований 13.12.2007р. приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області в реєстрі за № 955. Відповідно до умов  договору відповідачка передає позивачу в іпотеку нерухоме майно, яке належить відповідачці на підставі свідоцтва про право власності від 23.12.2006р.,  а саме  квартиру №8, в АДРЕСА_1.. Заставна вартість предмета визначена сторонами у сумі 98303,00 грн. (а.с.11-25).  

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в строк встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до вимог  ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Наслідки порушення договору позики врегульовані нормами ст.ст.1050, 1048, 625  ЦК України. Стаття 1048 ЦК України передбачає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві  крім позики проценти від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлено договором. Ст.625 ЦК відносно розміру процентів є відсилочною, в залежності від розміру процентів встановлених договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Крім того, відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК)

Згідно ст.66 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (в редакції Закону від 20.09.2001 р.), державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України.

Відповідно до Положення Національного банку України “Про кредитування” № 246 від 28.09.1995 р., затвердженого постановою Правління Національного банку України № 246 від 28.09.1995 р. з подальшими змінами і доповненнями, кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.(п.15).

П.16 Положення “Про кредитування” передбачає, що розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі.

Враховуючи, що відповідачем  ОСОБА_1. прострочено повернення позики, відповідно до ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України позивач має право вимагати дострокового повернення  позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.  Тому вимоги позивача, щодо дострокового повернення всієї суми кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки неповернення відповідачем кредиту завдає шкоди позивачу, вимоги позивача про дострокове розірвання договору кредиту підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 589 ЦК України  та ст.ст. 19.20 Закону України “Про заставу”  ст. 12 Закону України “Про іпотеку” у  випадку  невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право  стягнення на предмет застави, за рахунок  предмету  застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги,  визначені на момент фактичного задоволення, включаючи  оплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, які були спричинені  порушенням зобов’язань, а також затрат,  понесених в зв’язку  з пред’явленням вимог.      

Відповідно до ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.6.22 договору іпотеки від 13.12.2007 р. іпотекодержатель  набуває  права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку  виконання основного зобов’язання зокрема у випадку, якщо в момент настання  строку виконання зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме при повному чи частковому  неповерненні у встановлений кредитним договором  строк суми кредиту;  або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором  строки сум процентів; або при несплаті  або частковій несплаті  у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).    

У відповідності до ст.3 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Іпотекодержатель має пріоритет у задоволенні вимог.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону та з інших підстав, передбачених Законом.

 Таким чином підлягають задоволенню вимоги позивача про звернення стягнення на заставлене майно відповідача на підставі договору іпотеки.

На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 215, 224-226 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в  :

            Позовні вимоги ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_1  задовольнити.              

Розірвати кредитний договір  № 014/08-112/73203, укладений 13 грудня 2007 року між ОСОБА_1  та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.

          Стягнути  з ОСОБА_1  на користь ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції, к/р 29090312 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, код ЄДРПОУ 24779442, МФО 326182, в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором  109148,88 гривен,  а також судові витрати в сумі 1130,00 грн.

Звернути стягнення на іпотечне майно ОСОБА_1  на підставі договору іпотеки  від 13.12.2007 зареєстрованого в реєстрі  за №955 а саме АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

        Суддя: