Справа 2-а-2295/09/1402
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.10.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого – судді Желєзного І.В,
при секретарі Кирпічовій О.О.,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Жовтневої роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 та Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконними дій та постанови інспектора ДПС Жовтневої роти ДПС молодшого сержанта міліції ОСОБА_2по накладенню на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 450 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП та скасування вказаної постанови.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ №014193 по справі про адміністративне правопорушення від 09.08.2009 року. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 09.08.2009 року та вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, а позивач вказав, що здійснював об’їзд стоячого на узбіччі транспортного засобу, постійно рухавшись при цьому на правій смузі руху. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач – ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Від відповідача УДАІ в Миколаївській області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити у зв’язку з законністю притягнення позивача інспектором ДПС до адміністративної відповідальності.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ №014205 від 09.08.2009 року; постанову ВЕ №014193 по справі про адміністративне правопорушення від 09.08.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 09 серпня 2009 року позивач був зупинений інспектором ДПС Жовтневої роти ДПСОСОБА_2, який склав відносно позивача протокол за порушення останнім ПДР. Після цього інспектор ДПС Жовтневої роти ДПС ОСОБА_2 відносно позивача виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 09.08.2009 року о 02:40 год. на 318 км автодороги Дніпропетровськ-Миколаїв водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Опель Віваро (н.з. НОМЕР_1) на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, рухався в крайній лівій смузі при вільній правій. У зв’язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 450 грн.
При розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що з рішенням інспектора не погоджується через відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення та недоведення належними доказами протилежного інспектором ДПС.
Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.
Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами на розгляд суду не було надано жодних доказів, натомість, в судовому засіданні встановлено, що позивач за обставин, викладених у постанові, діяв правомірно – рухався в крайній правій смузі і для об’їзду транспортного засобу, що зупинився на правій смузі руху ближче до узбіччя, та з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди та недопущення настання інших негативних наслідків – виїхав на ліву смугу руху, що відповідачами не спростовано.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку не надали до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих, фіксація спеціальними засобами та ін.) на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, дії посадової особи ДПС Жовтневої роти ДПС УДАІ УМВС в Миколаївській області по притягнення до адміністративної відповідальності позивача не відповідають вимогам законодавства щодо процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконними дії інспектора ДПС Жовтневої роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №014193 від 09.08.2009 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.2 КУпАП – закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Баштанський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ: