Справа № 2-173/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

        18.09. 2009 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Андрощука В.В., при секретарі Забродській Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва про поновлення строку звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

    06.10.2008р. ОСОБА_1  звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва (далі УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва) про поновлення строку звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги.

    Позивачка в своєму позові вказала, що має статус «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання матеріальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем її право було порушено, у зв*язку з чим вона змушена була звернутись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача суму за період з 2006р. по червень 2008р. у розмірі 3496,7 грн.

    В судове засідання позивачка не з»явилась, наддала суду заяву з проханням розглядати справу у її ввідсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

          Представник відповідача до судового засідання не з*явився, надали письмові заперечення по справі, посилаючись на безпідставність заявленого позову, оскільки позивачці  соціальна допомога як «Дитині війни» виплачувалась повністю, заборгованості не має, підстав для здійснення перерахунку немає. У зв’язку з чим просили відмовити в задоволенні позову.

         Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

         Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі  повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.          

        Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1  відповідно до ст..1 Закону України № 2195-4 від 18 листопада 2004р. "Про соціальний захист дітей війни" (далі Закон №2195) є дитиною війни, та має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30 відсотків, але в цьому їй було відмовлено.

       Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18 листопада 2004 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

       Дію вище вказаної ст. 6 Закону було зупинено на 2006 рік згідно з Законом України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 р.» та відновлено з 02.04.2006 р. відповідно до Закону України від 19.01.2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.», у зв’язку з виключенням пункту 17 ст.77 Закону України від 20.12.2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

        На 2007 рік дію ст.6 Закону України було зупинено з урахуванням ст.111 Закону України від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що «підвищення до пенсії або щомісячної довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

        Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України зупинення дії статті 6 Закону, передбачене Законом України від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положення ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а саме: з 09.07.2007 р.

      Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195 державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

      Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

       Вище наведене дозволяє дійти висновку про те, що право позивача на належне соціальне забезпечення було порушено відповідачем, та зважаючи на те, що дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України: у 2006 році - з 02.04.2006 року відповідно до Закону України від 19.01.2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.»; у 2007 р. – з 09.07.2007 р. з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, вимоги позивачки , які стосуються 2008р. є аналогічним 2007р.

Уу зв’язку з чим позов   ОСОБА_1  підлягає частковому задоволенню. Дії відповідача щодо не виплати щомісячної соціальної допомоги слід визнати протиправними та зобов’язати  УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_1  підвищення  у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 02.04.2006 року до 31.12.2006 року  з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 року.  та з 22.05.2008р. по 31.06.2008р.  

 Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата позивачу соціальної допомоги,  є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

       Твердження представника відповідача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні,  доказів не надано.

       Крім цього, судом встановлено, що законні права позивачки були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні позивачу, як дитині війни, виплати йому не повідомили, тому про факт порушення прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007р. Отже, суд вважає, що позивачкою був пропущений строк звернення до суду з поважних причин, а тому вважає необхідним його поновити.

На підставі ст.94 КАС України на користь позивача також підлягають поверненню з місцевого бюджету, а саме з Управління Державного Казначейства у м.Миколаєві  понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі   51 грн.

        Керуючись ст. ст.7-12,86,159,161-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов ОСОБА_1   задовольнити частково.

       Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Заводському району м. Миколаєва неправомірними, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_1      підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком  відповідно до Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» за періоди з 02.04.2006р. до 31.12.2006р.,  з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.06.2008р.  

       Стягнути з  управління Державного Казначейства у м.Миколаєві на користь     ОСОБА_1   понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі  51 грн.

       В іншій частині позову – відмовити.

      Постанова набирає чинності через 10 днів з моменту її проголошення. Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк та порядок, передбачений ст.186 КАС України.

       Головуючий-суддя:                                                                         В.В.Андрощук