Справа № 2а - 3486/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2009 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі : головуючого судді Федько С.П.,
при секретарі Ковальовій О.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, Головного управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення суми допомоги на оздоровлення за 2000 – 2008 роки,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що має статус громадянина, який постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 3 групи і перебуває на обліку в Центрально-Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради. Відповідно до діючого законодавства передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати. Враховуючи встановлений Законами України розмір мінімальної заробітної плати за період 2000 – 2008 роки, йому не доплачена сума 11831 грн. 50 коп., яку просить стягнути, а також визнати дії УПСЗН неправомірними, зобов’язати відповідача у наступні роки нараховувати та виплачувати допомогу на оздоровлення з урахуванням мінімальної заробітної плати, яка встановлюється кожен рік Законом України “Про державний бюджет України”.
Позивач у судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягав.
Представник відповідача Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечував.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не, направив до суду листа, в якому просив розглянути справу за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 2008 року, вкладки № НОМЕР_2 від 29 жовтня 2008 року у зв’язку з чим користується правами та пільгами, встановленими Законом № 796.
Відповідачем позивачу нарахована та виплачена допомога на оздоровлення виходячи із суми допомоги 26,70, 100,00 грн та 90 грн., що встановлено постановою КМУ № 836 від 26 липня 1996 року. Зазначені обставини визнані та не оспорюються сторонами.
Протягом спірного періоду часу розмір мінімальної заробітної плати становив :
118 грн. – відповідно до Закону України від 01 червня 2000 року № 1766-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік», набрав чинності з 01 липня 2000 року;
140 грн. – з 01 січня 2002 року; 165 грн. – з 01 липня 2002 року відповідно до Закону України від 13 грудня 2001 року № 2896-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік», набрав чинності з 01 січня 2002 року;
185 грн. – з 01 січня 2003 року відповідно до Закону України від 26 грудня 2002 року № 372-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», набрав чинності з 01 січня 2003 року;
205 грн. – з 01 грудня 2003 року відповідно до Закону України від 25 листопада 2003 року № 1328-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», набрав чинності з 01 грудня 2003 року;
205 грн. - з 01 січня 2004 року; 237 грн. – з 01 вересня 2004 року відповідно до Закону України від 17 червня 2004 року № 1801-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», набрав чинності з 01 вересня 2004 року;
262 грн. - з 01 січня 2005 року; 290 грн. – з 01 квітня 2005 року; 310 – з 01 липня 2005 року; 332 грн. – з 01 вересня 2005 року відповідно до Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», набрав чинності з 31 березня 2005 року;
350 грн. – з 01 січня 2006 року; 375 грн. – з 01 липня 2006 року; 400 грн. – з 01 грудня 2006 року відповідно до Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», набрав чинності з 01 січня 2006 року;
400 грн. – з 01 січня 2007 року; 420 грн. – з 01 липня 2007 року; 450 грн. - з 01 грудня 2007 року відповідно до Закону України від 19 грудня 2005 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», набрав чинності з 01 січня 2007 року;
515 грн. - з 01.01.2008р ; 525,00 грн. з 01.04.2008р., 545 грн. – з 01.10.2008р., 605 грн. – з 01.12.2008 року, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VІ від 28 грудня 2007 року, вказані норми Закону набрали чинності з 01.01.2008р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 796 щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 3 групи – у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановами КМУ №№ 836, 562 всупереч Закону № 796 установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами відповідно до приписів ч. 4 ст. 9 КАС України при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796 та Закони України про встановлення розміру мінімальних заробітних плат на 2000 – 2008 роки.
Законом України № 796 визначаються основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я. Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, в тому числі, на принципах соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При вирішенні даної справи, необхідно користуватися принципами, закріпленими Конституцією України, щодо неможливості скасування або звуження існуючих прав і свобод людини, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, яким положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 48 Закону № 796 визнано неконституційним та таким, що втратило чинність, а також Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким дії Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України при прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» по обмеженню та скасуванню пільг деяким громадянам визнані неконституційними.
Тільки у 2006 році з огляду на положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», стосовно яких відсутнє рішення Конституційного Суду України щодо визнання цих положень неконституційними, відповідач правомірно нарахував та виплатив позивачу допомогу на оздоровлення на підставі Положення КМУ від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 100 грн. Позов в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік не підлягає задоволенню за відсутності правових підстав.
Судом не залишено без уваги та обставина, що згідно з довідкою, наданою УПСЗН, щорічна допомога на оздоровлення позивачу здійснювалась з 04 грудня 2001 року. Відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04 березня 2002 року № 256 (із змінами та доповненнями), виплату одноразової грошової допомоги здійснюють органи праці на соціального захисту населення починаючи з 29 жовтня 2003 року. Отже, в частині стягнення сум недоплати допомоги на оздоровлення за 2000 – 2003 роки позивачем пред’явлені вимоги до неналежного відповідача, тому в цій частині позову необхідно відмовити з цих підстав.
Що стосується частини позову про стягнення недоплачених сум допомоги на оздоровлення за період 2004, 2005 та 2007 рік, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод та інтересів.
Позивач звернувся до суду 18 травня 2009 року. Заяву про поновлення пропущеного строку не подавав, вважаючи, що на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, не поширюється позовна давність.
Проте суд не може погодитися з цим, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно зі ст.ст. 1, 13, 14 Закону № 796 держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Категорії осіб встановлюються цим Законом.
Відносини між певною категорією громадян та державою не є такими, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тому їх не можна відносити до цивільних відносин, що регулюються Цивільним кодексом та цивільним законодавством. Зазначені відносини регулюються спеціальним Законом («Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ), який не містить альтернативи щодо строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Отже, суд вважає, що хоча права позивача й були порушені неправомірними діями відповідача, однак задоволенню підлягає лише вимога як така, що базується на Рішенні Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, про стягнення суми допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2080 грн. в межах встановленого строку один рік для звернення до суду із розрахунку: 545 х 4 – 100, де 545 – встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VІ від 28 грудня 2007 року мінімальна заробітна плата на час виплати 23 жовтня 2008 року; 4 – кратний розмір допомоги, встановлений Законом № 796; 100 – сума отриманої позивачем допомоги. В задоволенні вимоги про стягнення суми допомоги за 2004, 2005 та 2007 рік, – необхідно відмовити в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Також необхідно відмовити в задоволенні вимоги про зобов’язання відповідача у наступні роки нараховувати та виплачувати допомогу на оздоровлення з урахуванням мінімальної заробітної плати, яка встановлюється кожен рік Законом України «Про державний бюджет України», з тих підстав, що судовому захисту підлягають лише порушені права та свободи громадян. З цього приводу, не підлягають розгляду у суді вимоги щодо відносин, які можуть скластися у майбутньому. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зобов’язувати державні органи діяти відповідно до Законів, які ще не існують, є безпідставним.
На підставі вищенаведеного, ст.ст. 1, 13, 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ, Законами України від 01 червня 2000 року № 1766-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік», від 13 грудня 2001 року № 2896-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік», від 26 грудня 2002 року № 372-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», від 26 грудня 2002 року № 372-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», від 17 червня 2004 року № 1801-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», від 19 грудня 2005 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», від 15 березня 2007 року № 749-V «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VІ від 28 грудня 2007 року, Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 69-71, 99, 100, 159-163 КАС,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо розміру та порядку нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до підзаконних нормативних актів, відмови у виплаті не нарахованої суми щорічної допомоги за 2008 рік неправомірними. Стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 суму допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В решті позовних вимог, а саме – визнанні неправомірними дій Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо відмови у виплаті не нарахованої суми допомоги на оздоровлення за 2000 – 2007 роки та її стягненні в сумі 9751 (дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят одна) грн. 50 коп., зобов’язати відповідача у наступні роки нараховувати та виплачувати допомогу на оздоровлення з урахуванням мінімальної заробітної плати, яка встановлюється кожен рік Законом України “Про державний бюджет України”, відмовити.
Постанова у повному обсязі складена 07 жовтня 2009 року.
Постанова набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 186 КАС України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження ).
Постанова може бути оскаржена в Донецький Адміністративний Апеляційний суд через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.П. Федько