1-132/2009  

ВИРОК  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

15 червня 2009 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:  

головуючого судді Тончук Р.І.  

при секретарі Придачук Г.Л.  

з участю прокурора Герасимчук О.Л.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр. України, з освітою 8 класів, неодруженого , не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,  

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, гр. України, з освітою середньою, розлученого, не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,  

встановив:  

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період часу з 23 год.5 березня  до 2 год 6 березня 2009 року за попередньою змовою між собою, відірвавши дошки, якими було забите вікно, проникли у складське примішення фермерського господарства»Анто», що знаходиться у с. Порлянь Славутського району, звідки таємно викрали:  

-17 м. металевих кутників загальною вартістю 389 грн.52 коп;  

- 605 кг. бувших у користуванні кутників за ціною металу загальною вартістю 700 грн.02 коп;  

-105 кг. металу за ціною металобрухту загальною вартістю 127 грн. 40 коп;  

-102 метри металевої труби загальною вартістю 863 грн. 82 коп;  

-210 кг. бувших у користуванні труб за ціною металу загальною вартістю 280 грн.87 коп;  

-12 шт. чавунних вентилів загальною вартістю 162 грн. 48 коп.;  

-гноєтранспортер марки «ТС-400» вартістю 115 грн., заподіявши ФГ «Анто» матеріальну шкоду на загальну суму 2639 грн.11 коп.  

У судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованому їм злочині визнали повністю, ствердивши факт викрадення вищевказаного майна та його реалізації.  

Крім визнання підсудними свої вини така доводиться іншими доказами по справі.  

Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що вона , дізнавшись від комірника господарства про факт викрадення із складського примішення металевих виробів, повідомила про це в органи міліції. Згодом було встановлено, що крадіжку вчинили підсудні. Вони ж повністю відшкодували заподіяні злочином збитки, сплативши господарству вартість викраденого.  

Свідок ОСОБА_4 дала показання про те, що вона ,як комірник господарства «Анто» здійснюючи 17.03.2009 року  огляд складських приміщень, виявила факт викрадення з приміщення  металу, кутників, труб,вентилів, гноєтранспортера. Повідомила голову господарства ОСОБА_3, а згодом працівниками міліції було встановлено, що крадіжку вчинили ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Вони відшкодували заподіяні збитки.  

З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 у березні 2009 року двічі продавав йому вироби з металу, а саме, кутники металеві труби.  

Свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що у березні 2009 року на прохання ОСОБА_1 автомобілем возив металеві вироби у с. Кривин, де останній їх продав.  

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_7  

Крім того, факт вчинення підсудними злочину доводиться довідками та матеріалами інвентаризації складу матеріальних цінностей ФГ»Анто» , відповідно до яких вартість викраденого становить 2639 грн.. 11 коп..(а.с.64), протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього (а.с.11-21).  

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили таємне викрадення чужого майна(крадіжку), поєднану з проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України.  

При призначенні міри покарання суд приймає до уваги суспільну небезпечність скоєного злочину, що є тяжким, особи підсудних.  

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю визнали свою вину та щиро розкаюються у скоєному, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, за місцем проживання характеризуються позитивно, добровільно відшкодували заподіяні злочином збитки. Наведені обставини пом»ягшують їх відповідальність. Обтяжуючих відповідальність орбставин по справі не встановлено.  

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудних без відбування покарання і звільнення їх від такого з випробуванням.  

Керуючись ст.ст. 323,324 КК України, суд  

засудив:  

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винними та призначити їм покарання за ст. 185 ч. 3 КК України 3(три) роки позбавлення волі кожному.  

На підставі ст. 75 КК України звільнити їх від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки кожному, якщо протягом цього строку вони не вчинять нового злочину та виконають покладені на них обов»язки.  

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджених обов»язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.  

Речові докази по справі – два навісні замки, що передані на зберігання голові ФГ»Анто» ОСОБА_3, повернути ФГ»Анто».  

Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.  

На вирок може бути подана апеляція до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

Головуючий: