справа №2-3029\09
Ленінський районний суд міста Луганська
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 жовтня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого - судді Луганського В.І.
при секретарі – Оніщенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об*єкт нерухомого майна, -
В С Т А Н О В И В:
07 липня 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання права власності на об*єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: житлового будинку літ. А-1, заг. пл.. 210, 5 кв.м., житл. пл.. 151,2 кв.м., тамбуру літ. а, ганку літ. а1, житлової мансарди літ. МС, підвалу літ. пд., огорожі № 1, № 2, воріт № 3. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, 17.03.2007 року між ОСОБА_2. та позивачкою було укладено договір застави, згідно якому заставодавець з метою забезпечення повного виконання зобов*язання, зазначеного у п. п. 1.2. договору, передає в заставу, а заставодержатель приймає у заставу на умовах, визначених у цьому договорі, нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1.
Заставою за цим договором забезпечується виконання зобов*язання заставодавця перед заставодержателем, що випливає з укладеного між ними договору застави від 17.03.2007 року, за умовами якого заставодержатель надав позику у розмірі 152 000, 00 грн., строк дії договору визначався з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов*язань за цим договором і по основному зобов*язанню, спірний незавершений будівництвом об*єкт належав відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2005 року, який не посвідчений нотаріально, оскільки попередні власники – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 31.01.1991 року було надано земельну ділянку площею 600 кв. м. для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, в середині 1994 року Курятнікови розпочали будівельні роботи, але у зв*язку із нестачею коштів, роботи з будівництва були призупинені, у 2005 році Куритнікови у зв*язку із терміновим виїздом за межі країни продали недобудований об*єкт ОСОБА_2., але не оформили договір купівлі-продажу нотаріально, оскільки не були оформлені правовстановлюючі документи належним чином, але підписано акт приймання передачі майна, який свідчить про повний розрахунок між ОСОБА_2. та ОСОБА_4.
В позовній заяві позивачка зазначила, що у березні 2007 року ОСОБА_2. звернувся до неї із проханням надати йому безвідсоткову позику у сумі 152 000, 00 грн.., про що було складено вищевказаний договір позики від 17.03.2007 року.
У червні 2009 року було виготовлено технічний паспорт та встановлено, що об*єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, складається з: житлового будинку літ. А-1, заг. пл..210. 5 кв. м., житл. пл.. 151, 2 кв. м., тамбуру літ. а , ганку літ. А 1, житлової мансарди літ. МС, підвалу літ. пд.., огорожі №1, №2, воріт №3, інвентаризаційна вартість вищевказаного об*єкта складає 81924, 00 грн., а сума займу складала 152 000 грн.
В судовому засіданні позивач та відповідач присутні не були, але до початку слухання справи надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, відповідач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Суд дослідив письмові докази у справі і оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від сплати суми позики, ігнорує вимоги позивачки про повернення суми позики та підписання акта приймання-передачі, що передбачено п. п. 3.5.1, 3.5.2 договору застави.
Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Відповідно до ст.. 572 ч.1 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов*язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо не встановлено законом (право застави).
Згідно ст.. 1 Закону України «Про заставу» застава – це спосіб забезпечення зобов*язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов*язання одержати задоволення вартості майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно ст.. 20 Закону України «Про заставу» визначає час і підстави звернення, а також стягнення на заставлене майно та передбачає, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави, а ч.1. ст. 21 цього Закону надає лише право сторонам визначити інший спосіб звернення стягнення на заставлене майно, ніж з публічних.
Відповідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов*язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або ні. Вимог, що звичайно ставляться.
У разі невиконання зобов*язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави ( ч.1 ст. 589 ЦК України).
Відповідно до ст.. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов*язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст.. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України «Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до ст.. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Згідно приписів ст.. 392 ЦК України власник майна може пред*явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Керуючись ст.ст. 331, 328, 392, 590, 572, 589, 546 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 213-215,218 ЦПК України, ст.. 20, Закону України «Про заставу», -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 - з а д о в о л ь н и т и.
Визнати право власності на об*єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: житлового будинку літ. А-1, заг. пл.. 210, 5 кв.м., житл. пл. 151,2 кв.м., тамбуру літ. а, ганку літ. а1, житлової мансарди літ. МС, підвалу літ. пд., огорожі № 1, № 2, воріт № 3 за ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
СУДДЯ: