Суддя-доповідач – Міронова Г.М.                                                                                                      Головуючий у 1 інстанції – Сватіков А.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД    

 ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2009 року                                                  справа № 2-а-1732/09\0522

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                           Міронової Г.М.

суддів:                                                 Яманко В.Г, Лях О.П.

при секретарі

за участю позивача Крючковій К.М.

ОСОБА_1 – особисто;

розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу судовому засіданні  

Управління Пенсійного фонду України

в Калінінському районі м.Донецька  

на постанову Калінінського районного суду м.Донецька

від 02 червня 2009 року

у адміністративній справі № 2-а-1732/09

за позовом ОСОБА_1        

До Управління Пенсійного фонду України

в Калінінському районі м.Донецька  

Про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії управління Пенсійного Фонду України  в Калінінському районі м.Донецька щодо відмови у призначені пенсії по інвалідності згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно зі ст. 50 цього ж Закону, та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України  в Калінінському районі м.Донецька провести перерахунок державної пенсії як інваліду, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи для інвалідів 3 групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі: інвалідам 3 групи - 50 відсотків, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 року.

Постановою Калінінського районного суду м.Донецька від 02 червня 2009 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії було задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії по інвалідності згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно зі ст. 50 цього ж Закону, та зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України  в Калінінському районі м.Донецька провести позивачеві перерахунок державної пенсії як інваліду, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи для інвалідів 3 групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі: інвалідам 3 групи - 50 відсотків, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    Не погодившись з таким  судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач отримує пенсію як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі  ЧАЕС), його визнано інвалідом 3 групи (категорія 1), а тому згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір пенсії позивача, як інваліда 3 групи, повинен дорівнювати 6 мінімальним пенсіям за віком і йому необхідно сплачувати щомісячну додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

У судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача до суду не з’явився, був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача та пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно змінити з наступних підстав.

Згідно ч. 3  ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Позивач належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацем другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Розділ 8 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

    Згідно частини третьої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

 Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Також, п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ,   зокрема для інвалідів 3 групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий .рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, з огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах „Проніна проти України", „ОСОБА_2 проти України".

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

      У пункті  5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008  року  зазначено,   що    положення  Закону України "Про  Державний  бюджет  України на 2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України" ( 107-17 ), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України, якою встановлено, що  Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,  втрачають    чинність    з    дня    ухвалення  Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Проте, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку щодо проведення такого перерахунку пенсії з 01 листопада 2006 року.

              З 01.11.2006 року редакція статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була доповнена частиною другою такого змісту:  якщо величина середньої  заробітної  плати  в  Україні  за  даними спеціально уповноваженого  центрального органу виконавчої влади в  галузі статистики за минулий рік зросла,  з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку,  встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне  страхування".

    Отже, колегія суддів вважає, що дії Управління щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії треба визнати неправомірними з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого ОСОБА_1 має право на перерахування пенсії як інвалід ЧАЕС 3 групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком,  та з 22 травня 2008 року.  

   Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

    Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька - задовольнити частково.

Постанову Калінінського районного суду м.Донецька від 02 червня 2009 року у справі № 2а-1732/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови після слів «з 01.11.2006 року»  додати слова «по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року».

В іншій часті постанову залишити без змін.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                                   Г.М.Міронова

Судді:                           (підписи)             В.Г.Яманко

                                        О.П.Лях