УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кузнєцова В.О., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання недійсним договору та стягнення коштів, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі - ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто») мотивуючи свої вимоги тим, що 23 листопада 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 001480 з додатками, згідно з яким предметом лізингу по даному договору є: Hyundai Grand i10 Access. Відповідно до умов договору відповідач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. При ознайомлені із договором, представником відповідача не було роз'яснено позивачу призначення платежу в сумі 30 000,00 грн, який виявися адміністративним платежем, позивач вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач вважає, що оспорюваний договір вчинений під впливом обману з боку відповідача.

Із урахуванням зазначеного, а також враховуючи уточненні позовні вимоги, позивач просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001480 від 23 листопада 2015 року, а також стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на свою користь 30 000,00 грн, сплачених як адміністративний платіж за договором фінансового лізингу.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року, позов задоволено.Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 001480 від 23 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто». Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_4 30 000,00 грн, сплачених як адміністративний платіж за договором фінансового лізингу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 23 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» було укладено договір фінансового лізингу № 001480. Відповідно до п. 1.1 договору та додатку № 2 до договору предметом договору є транспортний засіб Hyundai Grand i10 Access. Відповідно до п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу в строк та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до додатку № 1, вартість предмету лізингу становить 300 000,00 грн, адміністративний платіж (10%) - 30 000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, виходив із того, що в спірному договорі фінансового лізингу, який укладений між сторонами 23 листопада 2015 року, виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, суди враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, дійшли правильного висновку про те, що договір фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений, а тому є нікчемним, що тягне за собою відповідні наслідки передбачені чинним законодавством.

Крім того, розірвання договору фінансового лізингу також мало бути посвідчено нотаріально, оскільки відповідно до вимог ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає з звичаїв ділового обороту.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2016 року та ухвала колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.О. Кузнєцов

Т.Л. Ізмайлова

О.В. Кадєтова