суддя-доповідач 1 інстанції – Смирнов В.В
суддя - доповідач - Бадахова Т.П.
ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року справа № 2-а-1650/09/1210
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Бадахової Т.П.
суддів : Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.
засідання
за участю представників сторін:
від позивача Петріва Т.В.
від відповідача
при секретарі судового
Барбаш Л.О.
не з’явився
не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області
від 28 липня 2009 року
по справі № 2-а-1650/09/1210
за позовом ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області
про зобов’язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни,-
ОСОБА_1. звернулась до Краснодонського міськрайонного суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області про зобов’язання здійснити виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22 травня 2008 року та в подальшому.
Постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 28 липня 2009 року (арк. справи 14) позов задоволений частково, внаслідок чого визнані дії неправомірними, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 17 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично отриманих сум.
В апеляційній скарзі позивач (арк. справи 22-23) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, відноситься до категорії «діти війни». (арк.спр.4-5).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виникає з моменту проголошення цього рішення, тобто, з 09.07.2007 року.
Згідно приписів частини 1 статті 100 пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції відносно того, що позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році, але враховуючи приписи ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, на яких наполягав відповідач, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у вимогах про підвищення та виплату пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виникає з моменту проголошення цього рішення, тобто, з 22 травня 2008 року.
Суд першої інстанції правильно визначив, що виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року, оскільки з 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення пенсії передбачена не була.
Судова колегія також погоджує висновок суду першої інстанції відносно того, що позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році, але враховуючи приписи ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, на яких наполягав відповідач, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у вимогах про підвищення та виплату пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 16.06.2008року, оскільки відповідач звернувся до суду лише 17 червня 2009 року.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача проводити доплату у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком з 17 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Щодо посилання апелянта в апеляційні скарзі, на не задоволення позовних вимог за 2009 рік, колегія суддів зазначає, що ст.71 Закону України від 26.12.2008р. № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", до теперішнього часу не визнані не конституційними, тому виплата підвищення до пенсії позивачеві в 2009 році, як дитині війни, в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 є правомірною.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 28 липня 2009 року у справі № 2-а-1650/09/1210 – залишити без змін.
Ухвала у повному обсязі складена і підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 21 жовтня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий: Т.П.Бадахова
Судді: Р.Ф.Ханова
Л.А.Василенко