ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.07                                                                                        Справа №  7/102-26/170/06-9/187/06-26/278/06-16/47/07

Суддя   

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-М”, м.Запоріжжя  

до відповідача закритого акціонерного товариства “Металургмонтаж-203”, м.Запоріжжя

про стягнення 123256,00 грн.

                                                                                                                     

        Суддя  Ніколаєнко Р.А.          

Представники сторін:

від позивача -   Верлата О.М. (дов.4-С від 02.04.2007)

від відповідача –   Шацьких С.Д. (дов.7 від 27.04.2006), Савченко В.І. (дов.12/19 від 04.05.2006)

СУТЬ СПОРУ:

          Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2006 у справі № 7/102 за позовом ТОВ “Авто-М” до ЗАТ “Металургмонтаж-203” про усунення перешкод в здійсненні власником своїх прав в користуванні майном та відшкодуванні заподіяних збитків в сумі 52824,00 грн., якою скасовано рішення господарського суду від 30.08.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.11.2005 у цій справі,   розпорядженням голови господарського суду від 01.03.2007 № 377 справу передано на розгляд судді Ніколаєнку Р.А.

          Ухвалою від 01.03.2007 справу прийнято до розгляду з присвоєнням справі № 7/102-26/170/06-9/187/06-26/278/06-16/47/07 та призначенням судового засідання на 01.03.2007. Розгляд справи відкладався до 22.03.2007, до 10.04.2007. В судовому засіданні 10.04.2007 оголошувалася перерва до 23.04.2007. В засіданні 23.04.2007 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Поданими суду заявами позивач збільшував та уточнював позовні вимоги і остаточно,  заявою від 10.04.2007, підтвердженою представником позивача у судовому засіданні, просить   стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 123256,00 грн. Уточнення та збільшення позовних вимог прийнято судом як таке, що не суперечить ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          Таким чином, предметом розгляду справи № 7/102-26/170/06-9/187/06-26/278/06-16/47/07 є вимога ТОВ “Авто-М” на користь ЗАТ “Металургмонтаж-203” суми збитків в розмірі 123256,00 грн.

          Позивач підтримує свої вимоги, пояснюючи, що невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним сторонами договором купівлі-продажу об`єктів нерухомості, розташованих на території відповідача, в частині належної передачі об`єктів, а також обмеження відповідачем набутих позивачем за договором  прав власника шляхом не допуску до об’єктів потягло спричинення позивачу збитків, які уявляють собою витрати, понесені за період з липня 2005 року по лютий 2006 року у зв`язку з вимушеною необхідністю укладення договору оренди для здійснення господарської діяльності.  Просить позов задовольнити.

          Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що укладення позивачем договору оренди ніяк не пов`язано з договором купівлі-продажу і могло бути викликано будь-якими обставинами.  Звертає увагу, що позивач не надав доказів необхідності укладення договору оренди. Також відповідач вказує, що позивачем до сьогодні не сприйнято належних заходів щодо оформлення земельної ділянки під придбаними об`єктами та не надано пропозицій щодо розподілу територій та встановлення умов земельного сервітуту. Стверджує, що не вчиняв перешкод у користуванні позивачем майном, а представлений позивачем акт, складений щодо того та підписаний в односторонньому порядку, не є належним доказом. Відповідач просить в позові відмовити.

          Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з нижченаведеним.

          Встановлено, що 01.12.2004 ЗАТ “Металургмонтаж-203” та ТОВ “Авто-М” укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1 якого відповідач (продавець за договором) передав, а позивач  (покупець) прийняв у власність об`єкти нерухомості: літ.А, А-1, А-2 – адміністративна будівля з побутовими та складськими приміщеннями і трансформаторною підстанцією  інв. №  0009 загальною площею 770,4 кв.м, літ.К – будівля центрального складу інв.№ 0040 загальною площею 232,4 кв.м,  що знаходяться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 71 та розташовані на земельній ділянці площею 8716 кв.м.

          Вказаний договір засвідчено приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу та 01.12.2004 зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за № 398790.

          Відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту реєстрації.

          Таким чином, 01.12.2004 ТОВ “Авто-М” стало власником вищезазначеного майна.

          Відповідно до п.6 договору купівлі-продажу продавець зобов`язаний до 15.12.2004 передати, а покупець прийняти зазначені в п.1 договору об`єкти нерухомості, про що складається акт прийому-передачі.

          Суду в засіданні представлений оригінал акту прийому-передачі об’єкту нерухомості  від 15.12.2004 (копія міститься в матеріалах справи), складений ЗАТ “Металургмонтаж-203” та ТОВ “Авто-М”, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв адміністративну будівлю з побутовими, складськими приміщеннями і трансформаторною підстанцією, інв.№ 0009, загальною площею 447 кв.м та будівлю центрального складу площею 232,4 кв.м, розташованих за адресою: м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 71.

          Акт прийому-передачі засвідчує виконання відповідачем п.6 договору купівлі-продажу.

          Слід зазначити, що  в судовому засіданні представник позивача підтвердив, що акт прийому-передачі підписано саме 15.12.2007.

          Разом з тим, за твердженням позивача, відповідач чинив перешкоди у користуванні  ТОВ “Авто-М” придбаними об’єктами нерухомості, які розташовані на території ЗАТ “Металургмонтаж-203”, що виражалося у недопуску на територію. Це спричинило необхідність, для здійснення виробничо-господарської діяльності, укладення договору оренди приміщень і такий договір 03.01.2005 був укладений з ТОВ “Монтажно-будівельна компанія”. Відповідно до умов договору оренди  позивач за період з січня 2005 по лютий 2006 року сплатив орендну плату в загальній сумі 123256,00 грн.  

Вказану суму  сплаченої орендної плати позивач вважає збитками, які повинні бути відшкодовані йому відповідачем, оскільки саме в результаті неправомірних дій відповідача виникла необхідність в укладенні договору оренди, що потягло понесення витрат.

          Статтею 22 ЦК України, яка розкриває поняття збитків, визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Відповідно до ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Право на відшкодування збитків виникає за наявності такого складу правопорушення: порушення права чи інтересу, завдання збитків та причинний зв`язок між порушенням права та збитками. При цьому також має бути наявною вина у вигляді умислу або необережності у заподіянні збитків.

          За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Як докази вчинення відповідачем перешкод у користуванні та володінні майном позивачем представлені акти, складені 15.12.2004, 13.01.2005, 01.02.2005, 28.07.2005 та від 01.08.2005, які відображують факт недопущенні працівників позивача до придбаного за договором від 01.12.2004 приміщення.

Акти підписані лише працівниками позивача та відображують односторонню позицію, у якій зацікавлений позивач. Незаінтересованими третіми особами акти не підписані, тому не можуть бути розцінені об’єктивно  та сприйняті як допустимі докази.

Окрім вказаних, позивачем представлений акт від 20.02.2006 про недопущення працівників ТОВ “Авто-М” до приміщень, підписаний, крім представників позивача, представником Запорізької ТТП - провідним експертом відділу експертиз Крайдашем.

На питання суду в засіданні представник позивача пояснив, що не допускав працівників відповідача сторож.

Представник відповідача, у свою чергу, заперечив проти знаходження працівників позивача, які зазначені в акті, при вході на територію. Зазначав, що   якщо і припустити, що перешкоди мали місце, то вони могли бути вчинені будь-ким, у тому числі і сфабриковані самим позивачем.  

За таких обставин,  акт від 20.02.2006   не можна визнати переконливим доказом недопущення позивача до його об’єктів та що це недопущення вчинено саме відповідачем.

Відповідач також зазначає, що позивач не сприймав заходів до виконання обов’язків, що виникли внаслідок укладення договору купівлі-продажу, зокрема, ухилявся від укладення договорів з комунальними та електропостачальними службами, не врегульовував земельні питання.

          Вказане підтверджується листом прокуратури Заводського району Запорізької області від 09.03.2005, адресованим відповідачу, де зазначено, що прокуратурою Заводського району  проводилася перевірка за скаргою ЗАТ “Металургмонтаж-203” на дії посадових осіб ТОВ “Авто-М”, якою встановлено, що після передачі ЗАТ “Металургмонтаж-203” ТОВ “Авто-М” нерухомості за договором від 01.12.2004 ТОВ “Авто-М” ухилялося від виконання умов договору та відмовлялося укладати угоди на споживання електроенергії, водопостачання та інше.

          Надані матеріали свідчать про звернення позивача з відповідними заявами до правоохоронних органів з приводу протиправних дій посадових осіб відповідача, виражених у недопущенні позивача до придбаних ним приміщень та у незаконному використанні приміщень.

          Постановою прокуратури Заводського району від 09.11.2005 було відмовлено у порушенні кримінальної справи і при цьому вказано на те, що будь-яких відомостей, крім пояснень працівників ТОВ “Авто-М”, які б свідчили про перешкоджання в користування майном чи  його пошкодження прокурорською перевіркою не встановлено,  при огляді з’ясовано, що на складах і адміністративно-побутових приміщеннях нічого не знаходиться, об’єкти готові до експлуатації за призначенням.

          З цього слідує, що продані позивачу приміщення відповідачем не використовувалися.

          Постановою прокуратури Заводського району від 21.09.2005 також відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ “Металургмонтаж-203”.

          Також відповідачем представлений наказ голови правління ЗАТ “Металургмонтаж-203” від 15.12.2004 № 014/19, яким указано  забезпечити безперешкодний доступ працівників ТОВ “Авто-М” до об’єктів нерухомого майна з інв. №№ 0040 та 0009 (адміністративних та побутових приміщень) в зв’язку з відчуженням майна.

          Окрім того, слід зазначити наступне.

          Згідно з представленим Державним актом на право постійного користування землею ТОВ “Металургмонтаж-203” займає земельну ділянку площею 0,9452 га по вул.Південне шосе, 71 в м.Запоріжжі  на праві постійного користування.

          Загальна плаща придбаних позивачем у відповідача об’єктів дорівнює 770,4 кв.м і ці об’єкти знаходиться на земельній ділянці площею 8716 кв.м.

          Відповідно до вимог ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди.

          Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Слід зауважити, що згідно з п. “б”  ст.141 Земельного кодексу України добровільної відмови колишнього власника нерухомості не потребується.

          Площа, необхідна для обслуговування об’єктів нерухомості, які відчужені відповідачем, визначена сторонами в договорі купівлі-продажу.

          Придбавши об’єкти нерухомості, позивач набув разом тим і обов’язку належного оформлення земельної ділянки під цими об’єктами.

          Однак, як встановлено матеріалами справи, зокрема, повідомленням Запорізького міського управління земельних ресурсів (лист від 02.10.2006), та поясненнями сторін в судовому засіданні, питання щодо оформлення  права на землю позивачем не вирішено, незважаючи на значний час, що сплинув після укладення договору купівлі-продажу.

          Технічний план території по вул.Південне шосе, 71 свідчить про те, що відносини сторін потребують встановлення земельного сервітуту, до чого також позивачем заходів не сприйнято.

          Враховуючи наведене, слід визнати, що факт чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні об’єктами нерухомості не знаходить свого підтвердження матеріалами справи.

          Не доведено позивачем також і необхідність укладення договору оренди з ТОВ “Монтажно-будівельна компанія” в результаті неможливості (за твердженням позивача) використання об’єктів, придбаних за договором купівлі-продажу з відповідачем. Напроти, це спростовується обставинами справи та поясненнями сторін.

          Так, згідно із поданою суду заявою від 31.05.2006 позивач вселився у приміщення в березні  2006 року.

Разом з тим, за  поясненнями представників як відповідача, так і самого позивача, наданими в судовому засіданні, до теперішнього часу придбані приміщення ТОВ “Авто-М” не використовуються і при цьому, договір оренди з ТОВ “Монтажно-будівельна компанія” позивачем не розірвано і  до сьогодні є діючим.

          Укладення договору оренди з ТОВ “Монтажно-будівельна компанія” могло бути визвано будь-якими волевиявленнями та намірами позивача.

          Будь-яких доводів та їх  обґрунтувань з приводу неможливості ведення виробничо-господарської діяльності, не уклавши договору оренди № 1 від 03.01.2005, позивач не навів.

          Внаслідок такого, є безпідставним вести мову про причинний зв’язок між діями відповідача та укладення позивачем договору оренди, що потягло витрати на оплату оренди.

Таким чином, в зв’язку з тим, що факт чинення відповідачем позивачу перешкод у користуванні власністю, причинний зв’язок між діями відповідача та вступу позивача в орендні відносини з ТОВ “Монтажно-будівельна компанія”  позивачем не доведені і спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, підстави для стягнення збитків не мають місця.

          З урахуванням викладених обставин в позові слід відмовити.

          Судові витрати залишаються за позивачем.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

                                     

                         

Суддя                                                      Р.Ніколаєнко

          

          Рішення оформлено та підписано 28.04.2007.