27.11.2013
Провадження № 2/331/1794/13
ЄУН 331/6037/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2013 р. м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого – судді Світлицької В.М.
при секретарі Нікітченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про скасування наказів та поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» про скасування наказів та поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.06.2012 року вона була незаконно звільнена вдруге. Рішенням Жовтневого суду м. Запоріжжя від 08.11.2012 року визнано незаконним наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 16 травня 2012 року №31 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» з 16 травня 2012р., п.1 ст. 235 КЗпП України, зобов’язано відповідача внести зміни в пункт 1 наказу № 31 від 16 травня 2012 року щодо дати поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», а саме: з 23.02.2011 року, внести запис до трудової книжки: графа 1: « 17», графа 2: « 23.02.2011», графа 3: «Записи № 11, 12, 15 недійсні. Поновлена на посаді директора ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» згідно п. 1 ст. 235 КЗпП України.», графа 4: номер та дата відповідного наказу підприємства про поновлення на посаді директора.», визнано незаконними та скасовано накази ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» № 32 від 21 травня 2012 року, № 44 від 27 червня 2012 року , поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», стягнуто з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування за спричинену моральну шкоду грошові кошти в розмірі 3 000, 00 грн. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.01.2013 року, рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 08.11.2012 року залишено без змін. Рішення набрало чинності 16.01.2013 року. 28.02.2013 року було відкрите виконавче провадження за рішенням суду ВП № 36761980 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», проте рішення суду не виконано. 22.05.2013 року о 15 год.32 хв. позивач була ознайомлена з наказом № 97-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 з 23.02.2011 року в якому скасовані всі накази про діяльність позивача на посаді директора філії. Вважає зазначений наказ незаконним, оскільки він не виконує рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2012 року. В наказі № 97-к від 22.05.2013 року не виконано жодного пункту з рішення суду від 08.11.2012 року. До робочого місця позивач допущена не була, в трудову книжку не були внесені зміни згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2012 року, поновлювати ОСОБА_1 на посаді відповідач відмовився. Посилаючись на назначені обставини, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 22.05.2013 року № 97-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1О.», поновити ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», про що внести відповідний запис до трудової книжки, визнати незаконним та скасувати наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 23.05.2013 року № 53 «Про розірвання контракту з директором Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», визнати незаконним та скасувати наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 23.07.2013 року № 131-к «Про розірвання контракту з директором Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» ОСОБА_1 і ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект».
Позивач в судове засідання не з’явилась, представник позивача надав суду заяву, якою просить розглянути справу за їх відсутності, посилаючись на обставини, викладені у позові, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. За клопотанням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі. Надали суду заперечення, якими позовні вимоги не визнали, просять суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом від 14.12.2010 року № 96, виданим в.о. директора ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» призначено директора Філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» - ОСОБА_1
16.12.2010 року між ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» та позивачем на підставі наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» та погодження Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 13.12.2010 року укладено контракт строком до 16.12.2013 року.
22.02.2011 року ОСОБА_1 звільнена вперше з посади згідно ст. 40 п.4 та ст. 41 п. 1 КЗпП України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2011 року у справі № 2-2217/2011р. визнано незаконними та скасовано накази відповідача № 5 від 22.02.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» та № 17/1 від 19.04.2011 року про внесення змін до наказу № 5 від 22.02.2011 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 48517,60 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.02.2012 року вказане рішення районного суду залишено без змін, та відповідно до статті 223 ЦПК України рішення набрало законної сили 16.02.2012 року.
Наказом № 31 від 16.05.2012 року, виданого відповідачем, ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект».
Як вбачається з матеріалів справи, наказом «Про звільнення та розірвання контракту з керівником ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» ОСОБА_1О.» № 44 від 27.06.2012 року, позивач була звільнена вдруге. Рішенням Жовтневого суду м. Запоріжжя від 08.11.2012 року визнано незаконним наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 16 травня 2012 року №31 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» з 16 травня 2012р., п.1 ст. 235 КЗпП України, зобов’язано відповідача внести зміни в пункт 1 наказу № 31 від 16 травня 2012 року щодо дати поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», а саме: з 23.02.2011 року, внести запис до трудової книжки: графа 1: « 17», графа 2: « 23.02.2011», графа 3: «Записи № 11, 12, 15 недійсні. Поновлена на посаді директора ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» згідно п. 1 ст. 235 КЗпП України.», графа 4: номер та дата відповідного наказу підприємства про поновлення на посаді директора.», визнано незаконними та скасовано накази ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» № 32 від 21 травня 2012 року, № 44 від 27 червня 2012 року , поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», стягнуто з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування за спричинену моральну шкоду грошові кошти в розмірі 3 000, 00 грн. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.01.2013 року, рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 08.11.2012 року залишено без змін. Рішення набрало чинності 16.01.2013 року.
Постановою державного виконавця від 28.02.2013 року відкрито виконавче провадження за №36761980 на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м.Запоріжжя 22.02.2012 року № 2/0808/1740/2012 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект».
Наказом № 97-к від 22.05.2013 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді директора ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» з 23.02.2011 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 08.11.2012 року, скасовано накази № 203/10-к від 31.12.2010 р., № 5 від 22.02.2011 р., № 17/1 від 19.04.2011 р., №28 від 25.04.2012 р., №28/1 від 26.04.2012 р., №30/1 від 15.05.2012 р., № 31 від 16.05.2012 р., № 32 від 21.05.2012 р., №44 від 27.06.2012 р., № 96 від 14.12.2010 р., зобов’язано бухгалтерію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з 25.01.2013 р. по 22.05.2013 р. Позивач ознайомлена із вказаним наказом 22.05.2013 року о 15 год.32 хв., про що свідчить її підпис на наказі № 97-к від 22.05.2013 року. Проте, до робочого місця ОСОБА_1 допущено не було.
Наказом № 53 від 23.05.2013 року, виданого відповідачем, контракт з директором ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» і ДП «Запоріжцивільпроект», розірвано контракт з ОСОБА_1 і відповідачем за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 23.05.2013 року, у зв’язку з ліквідацією ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект».
23.07.2013 року наказом ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» № 131-к «Про розірвання контракту з директором Запорізької філії ДП «ДПІ«Запоріжцивільпроект» ОСОБА_1 і ДП «ДПІ«Запоріжцивільпроект»», контракт розірвано на підставі наказу № 53 від 23.05.2013 року.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України саме на роботодавцеві лежить обов’язок надати докази правомірності звільнення працівника.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 5 статті 235 КЗпП України встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У разі визнання звільнення незаконним та скасування наказу про звільнення працівника, його поновлення має відбуватися з моменту незаконного звільнення, у даному випадку – з 27.06.2012 року, оскільки наказ про звільнення, скасований рішенням суду, було винесено 27.06.2012 року. Це також підтверджується стягненням з підприємства середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який вираховується саме з дати незаконного звільнення, а не з дати прийняття рішення про поновлення працівника на попередній роботі.
Аналогічна позиція викладена у листі Міністерства праці та соціальної політики України “Щодо порядку поновлення працівника на роботі та звільнення працівника за власним бажанням” N 205/06/187-07, від 07.08.2007 р., відповідно до якого поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка, відповідно до цього рішення, визнається недійсною.
Таким чином, скасувавши наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» № 96 від 14.12.2010р., наказ №31 від 16.05.2012р. «Про попереднє поновлення» за рішенням суду, яким визнано незаконним наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 16 травня 2012 року №31 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1О.» в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» з 16 травня 2012р., п.1 ст. 235 КЗпП України», внесено зміни в п. 1 наказу № 31 від 16 травня 2012 року щодо дати поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», а саме з 23.02.2011 року, зобов’язання відповідача внести запис до трудової книжки: графа 1: « 17», графа 2: « 23.02.2011», графа 3: «Записи № 11, 12, 15 недійсні, поновлена на посаді директора ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» згідно п. 1 ст. 235 КЗпП України.», графа 4: номер та дата відповідного наказу підприємства про поновлення на посаді директора», наказ № 44 від 27.06. 2012 року «Про звільнення», відповідно до рішення Жовтневого районного суду від 08.11.2012 року, відповідач повинен був поновити ОСОБА_1 на посаді з 27.06.2012 року.
З огляду на викладене, наказ № 97-к від 22.05.2013 року, яким позивача поновлено на попередній посаді з 23.02.2011 року у частині дати поновлення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки датою поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії ДП “ДПІ “Запоріжцивільпроект”є дата звільнення, визнаного незаконним, а саме - 27.06.2012 року.
Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду, а саме видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад, зазначається : "Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі").
Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2013 року відповідачем винесено наказ № 53 про розірвання контракту з директором ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» і ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» у зв’язку з ліквідацією підприємства 03.10.2012 року, яким попереджено ОСОБА_1 про розірвання з нею контракту. Наказом від 23.07.2013 року № 131-к, контракт з директором ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» і ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» ОСОБА_1 23.07.2013 року за п.1 ст. 40 КЗпП України.
Контракт є особливою формою трудового договору згідно зі ст. 21 КЗпП України, а трудовий договір розривається з працівником, зокрема, у разі його звільнення. Таким чином, звільнення працівника та розірвання з ним трудового договору (контракту) є тотожними поняттями та здійснюється за однією нормою закону. Розірвання контракту з працівником за однією нормою, а звільнення останнього за іншою законом не передбачено.
Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація, скорочення численності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи не попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідач в своїх запереченнях як на підставу розірвання контракту з позивачем посилається на наказ № 63/1 від 31.08.2012 року про ліквідацію ЗФ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, проте всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, зазначений наказ не надано суду. Таким чином, доводи відповідача про ліквідацію підприємства не підтверджені доказами, а тому не можуть бути прийняти судом до уваги.
Крім того, суд бере до уваги порушення роботодавцем порядку звільнення працівника, встановленого чинним законодавством.
Згідно з правилами ст. 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівник має бути персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці. При цьому у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право працівника на залишення на роботі, передбачене законодавством. Попередивши про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Всупереч зазначеним вимогам закону, відповідачем не надано до матеріалів справи належного доказу того, що ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на тому ж підприємстві, та в порушення вимог ст. 47 КЗпП України не видано трудову книжку у день звільнення, не здійснено повний розрахунок.
За таких обставин, накази ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 23.05.2013 року № 53 «Про розірвання контракту з директором Запорізької філії ДП «ДПІ«Запоріжцивільпроект»», згідно з яким позивач звільнена з 23.05.2013 року, наказ ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» від 23.07.2013 року № 131-к «Про розірвання контракту з директором Запорізької філії ДП «ДПІ«Запоріжцивільпроект»ОСОБА_1 і ДП «ДПІ«Запоріжцивільпроект»», згідно з яким позивач звільнена з 27.07.2013р. є незаконними, а тому підлягають скасуванню.
Суд, проаналізувавши вказані вище приписи чинного законодавства та обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними та підлягають задоволенню, враховуючи, що наказ від 22.05.2013 року № 97-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1О.» винесений з порушенням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим відповідно до вимог законодавства позивач не була поновлена на роботі, як того вимагають приписи закону, наказ має бути скасований, а тому звільнення ОСОБА_1 з посади директора філії взагалі виключається.
Відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на корить осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, тому сплата судового збору покладається на сторони після розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 229, 40 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 16, 59, 60,79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 224-226, 292, 294 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» від 22.05.2013 року № 97-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1О.».
Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» від 23.05.2013 року № 53 «Про розірвання контракту з директором Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект».
Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» від 23.07.2013 року № 131-к «Про розірвання контракту з директором Запорізької філії ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» ОСОБА_1 і ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект»».
Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької філії Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», про що внести відповідний запис до трудової книжки.
Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» судовий збір в розмірі 229, 40 грн. в дохід держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя:
ОСОБА_2