Справа № 2о - 71/09
Копія
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2009 року м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в складі:
головуючого – судді Кононенка С.Д.,
при секретарі – Зубовіч М.Ю.,
за участю заявника ОСОБА_1 , розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення , -
В С Т А Н О В И В:
До суду із заявою звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В заяві ОСОБА_1 вказав та в судовому засіданні пояснив, що 06 червня 1994 року під час його перебування на військовій службі у військовій частині № 29239 (з 1995р. – в/ч № А 3972) на офіцерській посаді у званні майора УА, при виконанні ним службових обов’язків, під час виконання виробничих робіт на території військової частини він отримав тяжку травму хребта. Однак в зв’язку з тим, що ОСОБА_1 після травмування не звернувся своєчасно за медичною допомогою до медичного закладу, а лікувався в домашніх умовах, службове розслідування по факту травмування проведено не було і тому Акт по формі Н-1 заявнику не видавався. Центральна військово-лікарська комісія Міністерства Оборони України двічі (в 1995р. та 2005р.) встановлювала зв’язок травми хребта з виконанням обов’язків військової служби, проте відсутність Акта по формі Н-1 позбавляє заявника можливості звертатися в органи МСЕК. Тому заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
У судовому засіданні заявник вимоги своєї заяви підтримав в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_2 , колишній військовослужбовець в/ч № А 3972, допитаний в судовому засіданні, підтвердив пояснення заявника та показав, що 06 червня 1994 року на території військової частини № 29239 (з 1995р. – в/ч № А 3972) він та ОСОБА_1 знімали автомобільне обладнання із автомобіля ЗІЛ-131(ТА-5). Під час переміщення запасної частини вагою, біля 150 кг. ОСОБА_1 закричав та схопився за поперек. З допомогою підбігши офіцерів частини, які були поряд ОСОБА_1 переправили до військового шпиталю, для надання першочергової медичної допомоги. По дорозі ОСОБА_1 неодноразово втрачав свідомість та кричав від болю. Пізніше свідок дізнався, що ОСОБА_1 отримав травму хребта, але в шпиталі не лікувався, хоча і повідомляв свідка, що в нього постійно болить спина.
Свідок ОСОБА_3 , колишній військовослужбовець в/ч № А 3972, допитаний в судовому засіданні, підтвердив пояснення заявника та показав, що 06 червня 1994 року він знаходився на території військової частини № 29239 (з 1995р. – в/ч № А 3972) та виконував свою роботу, коли почув якийсь крик. Підбігши до того місця він побачив скрюченого від болю ОСОБА_1 , який був на кузові автомобіля ЗІЛ-131(ТА-5) разом із ОСОБА_2 , який повідомив, що під час переміщення вантажу ОСОБА_1 мабуть «підірвав» спину. ОСОБА_3 із іншими присутніми військовослужбовцями, які були поряд переправили ОСОБА_1 до військового шпиталю, для надання першочергової медичної допомоги. По дорозі ОСОБА_1 неодноразово втрачав свідомість та кричав від болю. Пізніше свідок дізнався, що ОСОБА_1 отримав травму хребта, але в шпиталі не лікувався.
Вислухавши пояснення заявника, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягають задоволенню.
Так в судовому засіданні було встановлено, що факт нещасного випадку, що мав місце 06 червня 1994 року під час перебування ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині № 29239 (з 1995р. – в/ч № А 3972) на офіцерській посаді у званні майора УА, при виконанні ним службових обов’язків. Так під час виконання виробничих робіт на території військової частини ОСОБА_1 отримав тяжку травму хребта. Однак в зв’язку з тим, що ОСОБА_1 після травмування не звернувся своєчасно за медичною допомогою до медичного закладу, а лікувався в домашніх умовах, службове розслідування по факту травмування проведено не було і тому Акт по формі Н-1 заявнику не видавався. Центральна військово-лікарська комісія Міністерства Оборони України двічі (в 1995р. та 2005р.) встановлювала зв’язок травми хребта з виконанням обов’язків військової служби.
Крім показань самого заявника, свідків цей факт підтверджується наступними документами: - свідоцтвом про хворобу № 2064/632 від 20.08.1996 року; - свідоцтвом про хворобу НОМЕР_1 від 19.12.1996 року; - випискою із історії хвороби № 1741; - зверненням начальника центральної військово-лікарської комісії від 18.11.2004 року; - листом головуючого центральної військово-лікарської комісії від 13.01.2005 року; - іншими документами в їх сукупності, що знаходяться в матеріалах справи.
На підставі цього суд вважає доведеним та встановленим факт травмування ОСОБА_1 06 червня 1994 року під час перебування ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині № 29239 (з 1995р. – в/ч № А 3972) на офіцерській посаді у званні майора УА, при виконанні ним службових обов’язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1195, 1197 ЦК України , ст.ст. 8, 208, 209, 213 – 215, 256, 294 ЦПК України суд , -
В И Р І Ш И В :
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Вважати встановленим факт травмування ОСОБА_1 , яке мало місце 06 червня 1994 року під час його перебування на військовій службі у військовій частині № 29239 (з 1995р. – в/ч № А 3972) на офіцерській посаді у званні майора Української Армії, при виконанні ним службових обов’язків.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ленінського районного
суду м. Полтави (підпис) С.Д. Кононенко
Вірно: Суддя Ленінського районного
суду м. Полтави С.Д. Кононенко