Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

№0621/976/2012

Ухвала

Іменем України

30 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В. суддів: Гузовського О.Г., Ляшука В.В. з участю прокурора: Селюченко /./.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Романівського районного суду від 21 серпня 2012 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України прокурору Романівського району Житомирської області для організації додаткового розслідування,

встановила:

В провадженні Романівського районного суду знаходилась кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. З КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 15 липня 2011 року близько 24 год. в с. Врублівка Романівського району Житомирської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, шляхом вибиття дошки в стіні, проник в приміщення житлового будинку ОСОБА_2, розташованого в с. Врублівка Романівського району, вул. Любарська, 6, звідки таємно викрав бензопилу марки «Вайпер», вартістю 700 грн., мідний кабель марки АВВГ - 2x2, довжиною 30 м, вартістю за 1 погонний метр - 12 грн. 50 коп. на суму 375 грн., трьохжильний алюмінієвий кабель, довжиною 30 м, вартістю за 1 погонний метр - 2 грн. 50 коп. на суму 75 грн., алюмінієвий баняк на 5 л, вартістю 70 грн., алюмінієвий баняк на 10л, вартістю 120 грн., а всього майна потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 1430 грн.

Крім цього, 30 вересня 2011 року близько 24 год. в с. Врублівка Романівського району Житомирської області ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, шляхом зламу металевим прутом навісного замка на вхідних дверях, проник в середину житлового будинку ОСОБА_3, звідки повторно таємно викрав два газові балони, вартістю 240 грн. кожний, на загальну суму 480 грн., газову плиту, вартістю 210 грн., кастрюлю на 5 л, вартістю 60 грн., каструлю на 3 л, вартістю 45 грн., а всього майна ОСОБА_3 на загальну суму 795 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 та потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 заявили клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з підстав необхідності притягнення лр кримінальної відповідальності інших осіб - ОСОБА_4 та його дружини, які разом із ОСОБА_1 15 липня 2011 року скоювали крадіжку майну у житловому будинку ОСОБА_2 та для збільшення обсягу обвинувачення по факту крадіжки майна у ОСОБА_2, оскільки за їх твердженням було викрадено також й інше майно, не зазначене в обвинуваченні, яке визнав ОСОБА_1 як таке, що ним викрадалося.

Постановою Романівського районного суду від 21.08.2012 року зазначене клопотання підсудного ОСОБА_1 та потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 було задоволено, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 направлена на додаткове розслідування прокурору Романівського району.

В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції порушує питання про скасування зазначеної постанови та направленні справи до того ж суду для призначення її до судового розгляду.

Вважає, що вищезазначена постанова є незаконною, оскільки суд першої інстанції, всупереч вимог ч.І ст.281, ч.З ст.253 КПК України, не дослідивши будь-які інші докази, які були зібрані в ході досудового слідства та які, на його думку, повністю доводять вину підсудного у інкримінованих йому злочинах, та спростовують твердження ОСОБА_1П з приводу того, що крадіжку з домогосподарства ОСОБА_2 він вчиняв не сам, передчасно виніс постанову про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, не з’ясувавши причину зміни підсудним показань, даних під час досудового слідства, та не давши їм належну оцінку.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка підтримала доводи апеляції державного обвинувача з вищевказаних підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. При цьому досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в тому числі й тоді, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді. неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, повернувши справу прокурору для проведення додаткового розслідування, послався на те, що під час його проведення всупереч вимог ст.22 КПК України поверхово та однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки встановлені підстави можливого притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб та збільшення обсягу викраденого майна.

При цьому обґрунтував свої висновки з цих питань показаннями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також й самого обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Враховуючи, що суд позбавлений можливості в повному обсязі перевірити твердження обвинуваченого ОСОБА_1, та потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про причетність до вчинення злочину інших осіб, та невідповідність обвинувачення обсягу фактично викраденого майна, на думку колегії суддів дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування.

При цьому твердження апеляції прокурора про те, що показання ОСОБА_5 про те, що крадіжку майна потерпілих вчинив сам обвинувачений, а його показання в судовому засіданні про причетність інших осіб, є лише його версією, яка нічим іншим не підтверджується, та могли бути спростована під час розгляду справи в суді, на думку колегії суддів, є передчасним.

Тим більш, що по даній справі органами досудового слідства допущена не тільки неповнота а й неправильність досудового слідства, яка полягає у наступному.

Відповідно до змісту положень ст. 45 КПК України справи про злочини осіб з психічними вадами підлягають розслідуванню з обов’язковою участю захисника.

Під особами, які через свої психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, як це вказано у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24 жовтня 2003 р. “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”, необхідно розуміти осіб, які, хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійному захисту від обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 під час обстеження у 2001 році виставлений діагноз: розумова відсталість у ступені дебільності з порушенням артикуляції мови, у зв’язку з чим в подальшому ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби у мирний час (a.c. 83-85).

З наведеного випливає, що ОСОБА_1 має психічні вади, що перешкоджають його самостійному захисту від обвинувачення, а участь захисника під час досудового слідства та при розгляді справи судом щодо нього є обов’язковою.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, слідчий своєю постановою від 22.06.2012 року прийняв відмову обвинуваченого ОСОБА_1 від захисника, зазначивши при цьому, що він не підпадає під категорію осіб, яким необхідно мати захисника, хоча на час винесення зазначеної постанови, був обізнаний із змістом акту судово-психіатричної експертизи, де містились такі дані (а.с.96, 97).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, після прийняття такох відмови від захисника, ОСОБА_1 на порушення вищевказаних вимог закону без участі захисника було пред’явлено обвинувачення, з приводу якого допитано, а також проведена низка інших слідчих дій з участю обвинуваченого, зокрема, його очна ставка із ОСОБА_6, відтворення обстановки та обставин події по кожному з інкримінованих йому злочинів оголошено про закінчення досудового слідства, а також пред’явлено матеріали справи для ознайомлення, чим безумовно порушено право ОСОБА_1 на захист.

За таких обставин, колегія суддів, не вбачаючи підстав для задоволення апеляції прокурора, разом з тим вважає, що, крім тих обставин, що зазначені в ухвалі суду першої інстанції, як такі, що підлягають з’ясуванню під час проведення додаткового розслідування, органу досудового слідства слід вжити заходів й для поновлення порушеного під час проведення досудового слідства права ОСОБА_1 на захист, оскільки зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону належать до таких, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

.

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, - залишити без задоволення, а постанову Романівського районного Житомирської області від 21 серпня 2012 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, прокурору Романівського району для організації додаткового розслідування, - без зміни.

Судді