Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Справа № 0609/1-88/2012

Стаття 115 ч.1, 121 ч.1 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Романова О.В.

суддів Гузовського О.Г., Ляшука В.В.

з участю прокурора Сидоренка О.П.

потерпілої ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 20 липня 2012 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2

та області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3,

не одруженого, не працюючого, проживаючого

у с.Світин, вул.Шелушкова, 42 Житомирського району

Житомирської області, відповідно ст.89 КК України

не судимого,

засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 14 ( чотирнадцять ) років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо нього до набрання вироком законної сили залишено попередній - утримання під вартою.

Початок строку відбування покарання постановлено рахувати з 18 травня 2012 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, РФ,

громадянки України, освіта середня

, не заміжньої, не працюючої, інваліда 3-ї групи,

має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей,

проживаючої у ІНФОРМАЦІЯ_6, не судимої,

засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 ( три) роки.

Відповідно п.3 ст.76 КК України ОСОБА_4Г зобов'язано повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід щодо неї до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4298,82 гривень заподіяної матеріальної та 100 000 грн. заподіяної моральної шкоди, а всього 104 298,82 грн.

Речові докази по справі:

- поясок, виріз з мотузки, п'ять змивів речовини бурого кольору з підлоги квартири, вирізку з наволочки, виріз з ковдри, змиви з тіла та зрізи нігтьових пластин з рук ОСОБА_5, зрізи нігтьових пластин з рук ОСОБА_4, куртку чорного кольору, недопалок цигарки, трубку від домофону, дактолоплівку з відкопійованими слідами папілярних узорів рук, п'ять скляних пляшок, одну півтора літрову полімерну пляшку, чоловічі плавки, джинсові штани, банку з запаховою інформацією, які передані на зберігання в кімнату речових доказів СУ УМВС- постановлено знищити;

- мобільний телефон «НОКІА 1208», сім карту «Лайф», ланцюжок, хрестик, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5, які передані на зберігання ОСОБА_1 - залишити останній за належністю.

Витрати за проведення судових експертиз в розмірі 2000,00 гривень вирішено стягнути з ОСОБА_3 та в розмірі 982,84 гривень стягнути з ОСОБА_4, перерахувавши кошти на рахунок: НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області код 25574601 на рахунок 31258272211843. Банк одержувач: УДК в Житомирській області МФО - 811039. Призначення платежу: за експертні роботи.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за вчинення наступних дій.

У вечірній час 27 квітня 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за місцем проживання останнього - у квартирі АДРЕСА_1, після спільного розпиття спиртних напоїв лягли спати. Після цього близько 23 години у ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та знаходився у вказаній квартирі, на ґрунті особистих неприязних відносин виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, ОСОБА_3 на підставці для телевізора, закріпленій на стіні кімнати, взяв пояс з яким підійшов до ОСОБА_5, який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спав на надувному матраці в цій же кімнаті. Обмотавши шию ОСОБА_5 поясом, ОСОБА_3 обидва його кінці взяв у свої руки та, застосовуючи значне фізичне зусилля, умисно двома руками затягнув пояс на шиї потерпілого та декілька хвилин його утримував, перекривши при цьому дихальні шляхи, а також кулаками рук умисно наніс декілька ударів по губах потерпілого і та чином умисно вбив ОСОБА_5

Смерть ОСОБА_5 настала в результаті задушення петлею.

В ході умисного вбивства ОСОБА_5 ОСОБА_3 заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді одиночної, замкненої горизонтально розташованої странгуляційної борозни на межі верхньої та середньої частини шиї, крововиливів в м'яких тканинах шиї відповідно до розміщення странгуляційної борозни, які являються видовою ознакою смерті при задушенні петлею.

Окрім того, в ході умисного вбивства ОСОБА_5 ОСОБА_3 заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді чотирьох саден на верхній та нижній губі зліва та справа, які не знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.

ОСОБА_3 після вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_5 розбудив ОСОБА_4 і розповів їй про вчинений ним злочин. ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, побачивши труп ОСОБА_5 вирішила помститись ОСОБА_3 і у неї на ґрунті особистих неприязних стосунків виник злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень останньому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, ОСОБА_4 близько 23 години 10 хвилин зі столу кухні квартири взяла ножа, підійшла до ОСОБА_3, який стояв до неї спиною у ванній кімнаті, де клинком ножа умисно нанесла два удари в задню поверхню грудної клітки і по лівій руці ОСОБА_6, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітки справа з утворенням малого гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи грудної клітки справа та легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді колото-різаної рани лівого передпліччя.

На вирок суду засудженим ОСОБА_3 та його захисником -адвокатом ОСОБА_2 подані апеляції, в яких вони, не оспорюючи фактичних обставин, встановлених судом, вказують, що при призначенні покарання ОСОБА_7, судом першої інстанції, на їх думку, не в повній мірі враховано те, що до вбивства ОСОБА_8 ОСОБА_7 завчасно не готувався, намір позбавити загиблого життя у останнього виник після того, як він дізнався, що його бувша дружина підтримує інтимні стосунки із ОСОБА_5, що й вплинуло на дії засудженого щодо вчинення помсти на ґрунті ревнощів. Крім того, судом першої інстанції, на думку апелянтів, не враховано прохання ОСОБА_9 його суворо не карати, його готовність добровільно відшкодувати потерпілій завдану шкоду, дійове каяття засудженого, що він активно сприяв розкриттю злочину на досудовому слідстві, має постійне місце проживання, що він проживає із своєю матір’ю ОСОБА_9, яка має похилий вік та є пенсіонеркою. Крім того, місцевий суд, на переконання апелянтів, залишив поза увагою й ті обставини, що ОСОБА_3 також є потерпілим від іншого злочину по даній кримінальній справі, отримав проникаюче поранення грудної клітини справа, у зв'язку з чим переніс хірургічну операцію та потребує постійного нагляду хірурга за місцем свого перебування, а також те, що враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 є матір'ю чотирьох неповнолітніх дітей, двоє з яких народжені нею від спільного проживання з засудженим ОСОБА_3, останній з гуманних мотивів не заявляв цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 Вважають, що за сукупності зазначених обставин ОСОБА_3 призначено занадто суворе покарання, яке не відповідає особі засудженого, з огляду на що порушують питання про зміну вироку в цій частині та зменшення засудженому терміну відбування покарання у вигляді позбавлення волі в межах найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.115 КК України.

Потерпіла ОСОБА_10 в своїх письмових запереченнях зазначає, що внаслідок зазначеного злочину, вчиненого ОСОБА_3, вона втратила сина, що визнання засудженим своєї вини у вчиненні злочину, на її думку, було вимушеним, оскільки за обставинами справи той був затриманим на місці вчинення злочину. Крім того, посилається на те, що жодного слова каяття чи пробачення від засудженого на свою адресу вона не чула, а посилання в апеляціях на те, що засуджений висловив готовність відшкодувати їй шкоду, на її думку, є безпідставним, оскільки засуджений заявив їй про те, що будь-яких коштів для відшкодування шкоди у нього немає. З огляду на наведене вважає, що підстави для задоволення апеляцій засудженого та його захисника відсутні, тому просить вирок суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляцій з вищевказаних підстав, потерпілу ОСОБА_1 та міркування прокурора, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним умисного вбивства ОСОБА_11 за обставин, встановлених судом у вироку, ґрунтуються на сукупності досліджених в судовому засідання доказів, яким суд дав належну оцінку, обґрунтовано кваліфікувавши дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України.

З цих підстав вирок суду ніким з можливих апелянтів не оскаржується.

Що ж стосується посилань в апеляції захисника на те, що ОСОБА_3 судом призначене покарання, яке не відповідає особі засудженого, оскільки за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок надмірної суворості, то, на думку колегії суддів, вони є обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи цих вимог закону суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 в повній мірі не дотримався.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, як під час досудового слідства, так й в суді свою вину у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_11 визнав в повному обсязі, що свідчить про його щире каяття, тобто про наявність обставини, що передбачена п.1 ч.1 ст.66 КК України, як така, яка пом’якшує покарання, та спростовує посилання суду у мотивувальній частині вироку на те, що «обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом’якшують покарання ОСОБА_3 не встановлено». Тому зазначені посилання в порядку ст.365 КПК України підлягають виключенню з вироку.

Крім того, мотивуючи призначення ОСОБА_3 покарання, суд, зазначив, що враховує, що злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України, належить до категорії особливо тяжких, що обставиною, яка відповідно до положень ст.67 КК України, обтяжує покарання засудженому, є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

При цьому, як вбачається із змісту вироку, суд також послався на те, що ОСОБА_9 відповідно до ст.89 КК України є особою, яка немає судимості, що за місцем проживання характеризується посередньо, що він отримав проникаюче поранення грудної клітини справа, з приводу якого перебував тривалий час на стаціонарному лікуванні та був виписаний з рекомендацією нагляду хірурга за місцем проживання.

Проте фактично вищенаведених обставин повною мірою не врахував, оскільки за відсутності достатніх підстав обрав ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі майже на максимальний строк, встановлений в санкції ч.1 ст.115 КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни вироку, передбачених п.5 ч.1 ст.367 КПК України, оскільки вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.

При цьому колегія суддів враховує обставини та мотиви вчинення ОСОБА_3 злочину, що він на протязі досудового та судового слідства в повному обсязі визнавав свою вину у пред’явленому обвинуваченні, що свідчить про його щире каяття, а також ті обставини, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, характеризується посередньо, проживає із своєю матір’ю ОСОБА_9, яка має похилий вік та є пенсіонеркою, що ОСОБА_3 також є потерпілим від іншого злочину по даній кримінальній справі, внаслідок якого отримав проникаюче поранення грудної клітини справа, у зв'язку з чим переніс хірургічну операцію, тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, та потребує постійного нагляду хірурга за місцем свого перебування, з огляду на що вважає за необхідне зменшити розмір призначеного засудженому покарання до одинадцяти років позбавлення волі.

На думку колегії суддів таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Разом з тим, з огляду на те, що ОСОБА_3 вчинив закінчений злочин, який належить до категорії особливо тяжких, та внаслідок якого настала смерть потерпілого, до того ж перебував при цьому в стані алкогольного сп’яніння, що судом першої інстанції відповідно до положень ст.67 КК України обґрунтовано визнано обставиною, що обтяжує покарання, підстав для призначення засудженому терміну відбування покарання у вигляді позбавлення волі в межах найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.115 КК України, на чому наполягають засуджений та його захисник в поданих апеляціях, колегія суддів не вбачає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 20 липня 2012 року щодо ОСОБА_3 змінити.

В порядку ст.365 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку посилання на те, що «обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом’якшують покарання ОСОБА_3 не встановлено».

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.1 ст.115 КК України на 11 (одинадцять) років позбавлення волі.

В решті цей ж вирок залишити без зміни.

Судді