Справа № 2-4602/09  

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я  

І   М   Е   Н   Е  М        У   К   Р   А   Ї   Н  И  

09 жовтня 2009  року     Деснянський районний суд м. Чернігова    

у складі  судді Бечко Є.М.  

при секретарі  Приходько Т.Л.  

за  участю сторін  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до фізичної  особи – підприємця ОСОБА_2 про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,  

встановив:  

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в  якому  просить поновити його на роботі у ФОП ОСОБА_2 в якості водія, стягнути зарплату за час вимушеного прогулу,  починаючи  з 07.05.2009 р. по день поновлення на роботі, а також моральну шкоду в сумі 8000 грн.  

Мотивування позовних  вимог позивачем зводиться  до  того,  що його звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України сталося  через неприязні  стосунки між ним та  роботодавцем, які  виникли  через  втручання відповідача у його  особисті та сімейні відносини,  що  прогулу  він  не  здійснював, а на роботу  07.05.2009 року не  вийшов тому,  що техпаспорт забрав  відповідач.  

  В судовому засіданні позивач позов підтримав.  

Відповідача в судовому засіданні позов не визнав,  пояснивши,  що 07.05.2009 р. позивач не  вийшов  на  роботу,  і  йому  довелось заїхати  до позивача для встановлення  причини невиходу. Вдома  ОСОБА_1 повідомив  йому,  що  невихід  викликаний необхідністю  врегулювати  сімейні відносини. Оскільки вантаж необхідно  було  доставити терміново він  забрав у ОСОБА_1 техпаспорт і поїхав.  

Заслухавши  пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку,  що  позов  не  підлягає  задоволенню.  

  В судовому засіданні встановлено, що позивач працював на посаді водія  у ФОП ОСОБА_2 з 22.05.2005 р. по 30.01.2009 р. на  підставі трудового договору від 22.09.2005 року,  зареєстрованого в Чернігівському районному центрі зайнятості за № 1170 та  з  02.02.2009 року за  трудовим  договором від 02.02.2009 року,  зареєстрованим 06.02.2009 р. в Чернігівському міському центрі зайнятості за № 25030900335.  

  В  зв’язку з  невиходом позивача на  роботу  07.05.2009 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до  позивача з листом про надання  пояснень з  приводу  невиходу на роботу (а.с.3).  Після отримання  пояснень відповідач  звернувся  до ОСОБА_1 з  проханням з’явитись до  центру  зайнятості для  зняття  трудового  договору з  реєстрації (а.с.2). В  подальшому, 27.05.2009 р. ОСОБА_2 листом повідомляв   позивача  про  звільнення  з  роботи та  необхідність  з’явитись до  центру  зайнятості для  зняття  трудового  договору з  реєстрації та вирішення  питання про  звільнення (а.с.4).  

  Позивач не  з’являвся до Центру зайнятості, про  що  повідомив суд у судовому  засіданні,  не  надав  суду  причин  такої  неявки.  

Такими  своїми діями ОСОБА_1 позбавив  відповідача можливості  у  встановленому  порядку  вирішити  питання  звільнення   позивача  з  роботи та  зняття  трудового  договору з  реєстрації, оскільки, відповідно  до ст. 241 КЗпП України, за Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики 08.06.2001 року №260, на державну службу зайнятості покладено обов'язки реєстрації трудових договорів, укладених між фізичними особами - роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів, внесених фізичними особами - роботодавцями до трудових книжок працівників.                            

Згідно Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики 08.06.2001 р. №260, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії, в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості яка зареєструвала трудовий договір (п.6).  

Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів. На підставі цього запису відповідальна особа центру зайнятості вносить запис на трьох примірниках трудового договору про зняття його з реєстрації (п.7).  

Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи (п.8).  

Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, внесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою (п.9).  

Згідно п.2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінсоцзахисту від 29.07.1993 року №58, трудові книжки працівників. які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг, зберігаються безпосередньо у працівників.  

Таким чином, враховуючи зміст пунктів 6, 7, 8, 9 Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, пункту 14 трудового договору та пункту 2.2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, при знятті з реєстрації трудового договору у державній службі зайнятості необхідна особиста присутність сторін трудового договору, що його підписали.  

Виходячи з основних засад трудового законодавства України, в трудових правовідносинах задіяні дві сторони (роботодавець та працівник), які мають відповідні права та обов'язки один по відношенню до іншого; цей перелік є виключним.  

Позивачем, таким чином, здійснювались перешкоди  для  вирішення питання  про  звільнення  у  встановленому  порядку, фактично не  надано доказів щодо його звільнення відповідачем і  відсутність  доказів  про  його  звільнення  є  у даному випадку підставою для  відмови  у  задоволенні  позовних  вимог за  безпідставністю.  

На  підставі  викладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 209, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 241, 40, 172, 233, 235, 2371 КЗПП України, Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою,  затвердженого наказом  Міністерства  праці  та соціальної політики №260 від 08.06.2001 р., суд, –  

вирішив:  

  В задоволенні позову  відмовити.  

  Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.  

Заяву  про  апеляційне  оскарження рішення може  бути подано протягом 10 днів з дня  проголошення рішення.  

Апеляційна  скарга на  рішення  суду може  бути  подана протягом  двадцяти  днів після  подання заяви  про  апеляційне  оскарження.  

С у д д я