Господарський суд міста Севастополя
Іменем України
РІШЕННЯ
"14" червня 2006 р. | справа № 20-11/112 |
За позовом Приватного підприємства “Севастопольське агентство нерухомості”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія ”Севастопольенерго”
про визнання акту недійсним.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Представники:
від позивача – Талавер І.В., довіреність б/н від 29.05.06
від відповідача –Злобін А.А., довіреність № 10714/0/2-05 від 21.12.05
СУТЬ СПОРУ:
Приватне підприємство “Севастопольське агентство нерухомості” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія ”Севастопольенерго” про визнання акту недійсним.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору № 1151 від 28.07.04 та вимог закону “Про електроенергетику”, також позивачем заявлене клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві здійснювати дії щодо відключення позивача без електричної енергії, однак суд відмовив в задоволенні цього клопотання у зв`язку з тим, що позивачем не надано суду доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує у зв’язку з тим, що позивачем неналежно виконувались зобов’язання за Договором № 1151 від 28.07.04, тому на погляд позивача він правомірно здійснив визначення об`єму спожитої енергії відповідно до Правил користування електричною енергією.
Згідно ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз’яснені їх процесуальні права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
28.07.04 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетичної компанії “Севастопольенерго” (далі –ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”) та Приватним підприємством “Севастопольське агентство нерухомості” (далі –ПП “Севастопольське агентство нерухомості”) було укладено Договір № 1151 на забезпечення електричною енергією (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору відповідач зобов`язується поставляти, а позивач сплачувати елекричну енергію.
Згідно п. 7.31 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.
19.04.06 представниками відповідача було оглянуто лічильник позивача.
19.04.06 відповідно до результатів перевірки представниками відповідача був складений акт про порушення правил користування електричною енергією № 0088569.
Відповідно до результатів перевірки 10.05.06 було проведено засідання комісії ВАТ «ЕК»Севастопольенерго», відповідно до результатів якого відповідач нарахував заборгованість в розмірі1846,76 грн.
Позивач з актом № 0088569 від 19.04.06 не погодився, посилаючись на те, що представниками відповідача неодноразово опломбовувався лічильник позивача та при проведенні експертної перевірки працівниками ДП «Севастопольстандартметрологія»було встановлено, що лічильник справний, метрологічні характеристики його в нормі.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, вважає, що провадження по справі підлягає припиненню у зв`язку з тим, що спір не підвідомчий розгляду у господарських судах. Також на думку відповідача спірний акт не тягне за собою ні яких юридичних наслідків та не обов`язковий для виконання.
Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно 7.31 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.
Отже, як випливає з приписів даної правової норми, даною правовою нормою передбачене право постачальника електроенергії здійснювати перевірку правил користування електричною енергією та у разі порушення цих правил складати акт. Оскільки відповідач здійснив дії, які передбачені Правил користування електричною енергією, то дії відповідача в цій частині є правомірними.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Пунктом другим статті 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способи, що встановлений договором або законом.
Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів визначений ст. 20 ГК України, згідно ч. 2 якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Отже у даній правовій нормі йдеться про акти юридичні, волевиявлення в яких формально обов'язкові до виконання.
Оскільки зазначений позивачем акт не є волевиявленням, обов'язковим до виконання позивачем, то спосіб захисту у цій частині позову, обраний позивачем, є таким, що задоволенню не підлягає, оскільки не передбачений чинним законодавством України.
Аналогічна думка викладена в постанові Вищого господарського суду України по справі № 2-6/6034.1-2005 від 19.04.06
Крім того, позивачем не надано доказів того, що діями відповідача на час звернення до суду порушено його законні права та інтереси та це порушення може бути захищено судом шляхом, передбачений діючим законодавством.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 16.06.2006