Справа № 2-А-1482/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2009 року м. Зміїв
Суддя Зміївського районного суду Харківської області Нестерцова Н.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав та зобов’язання нарахувати недосплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, перерахування такої допомоги за 2006-2007 роки та здійснення нарахування у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач вказала, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.
З 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Однак, така допомога у 2006-2007 роках їй не виплачувалась.
Верховна Рада України своїм Законом України №3235-ІУ від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ст.ст. 77, 110 та Законом України №489-V від 19 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п. 12 ст. 71 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, керуючись статтями 147,150,152 Конституції України та статтями 45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 1 визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України №2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» №489-V від 19 грудня 2006 року визнані неконституційними.
Пункт 6 рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
2.
законами України. При прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
Таким чином, як вказала позивач, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня-350 гривень, з 1 квітня-359, гривень, з 1 жовтня-366 гривень.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить; з 1 січня-380 гривень, з 1 квітня-406, гривень, з 1 жовтня-411 гривень.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що сума невиплаченої допомоги за 2006-2007 роки становить 4302 гривні та 4809 гривень відповідно. Тому виплаті підлягає (4302+4809)х30/100 = 2733 грн 30 коп.
Вона, посилаючись на ст. ст. 99,100 КАС України, просить суд поновити пропущений строк для звернення з адміністративним позовом, пояснюючи це тим, що про обмеження його прав шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, їй стало відомо лише після висвітлення рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року.
Позивач подала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність у письмовому провадженні.
Начальник Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області ОСОБА_2 направила заперечення проти позову та просила відмовити у задоволенні позову, судове засідання провести за відсутності представника в порядку письмового провадження.
З урахуванням заяв сторін про розгляд справи у їх відсутність, суд на підставі ч.3 ст. 122 КАС України, вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідач у запереченнях зазначив, що соціальне забезпечення, яким встановлено статус «Дитина війни» здійснюється відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне утримання, чи державна соціальна допомога підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-IV встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені аб. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради з питань бюджету.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року №3367-IV внесено зміни в статтю 11 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статі 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а пільги, встановлені статтею 6 цього Закону – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Норми статті 110 Закону України «Про
3.
Державний бюджет України на 2006 рік» у відповідності до Бюджетного кодексу України мають дію в часі, тобто діють тільки на протязі одного бюджетного року.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала що в 2007 році підвищення пенсій або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру, надбавки, встановленої для учасників війни.
Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних для дітей війни гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний Фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261. Відповідно до п.8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частина 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.
Частина 2 статті 72 Закону №1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України. В частині 1 статті 5 Закону №1058 зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суперечить Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. Ч.3 ст. 28 цього Закону встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.
4.
Листом від 31 серпня 2007 року №21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсій за віком, зазначений у ст. 28 Закону №1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов’язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Такі зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і були внесені згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI. Стаття 6 викладена в новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення проведення за їх вибором згідно одного з законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 вищезазначені зміни визнані неконституційними.
З 22 травня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, де, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, у п.8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,10 грн., з 1 липня 2008 року - 48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 року – 49,80 грн.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідив надані докази, приходжу до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус «Дитини війни», що підтверджується копією паспорта та копією пенсійного посвідчення №122878. (а.с.7,9)
ОСОБА_1, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем не здійснювалось зазначених виплат.
Згідно довідки начальника управління Пенсійного фонду в Зміївському районі, ОСОБА_1 перебуває на обліку у управлінні та отримує пенсію за віком при повному стажі.
Підвищення до пенсії виплачувалось в таких розмірах: січень, лютий, березень 2008 року по 47 грн.; квітень, травень, червень 2008 року по 48,10 грн.; липень, серпень, вересень 2008 року по 48,20 грн.; жовтень, листопад, грудень 2008 року по 49,80 грн., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2009 року по 49,80 грн., а всього 927,90 грн., що становить 10% підвищення до пенсії.
Таке нарахування з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року здійснювалось на підставі п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а починаючи з 22.05.2008 року – на
5.
підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року.
Виходячи із встановлених обставин при дослідженні доказів у їх сукупності, приходжу до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, слід виходити з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік, не вбачається.
Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший
6.
спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх задовольнити частково.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зазначаю наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за
7.
правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Також суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мав нарахувати та здійснити доплати ОСОБА_1 у наступних розмірах:
07. – 4.06+406=410,06х30%=123,02 грн.;
08. – 4.06+406=410,06х30%=123,02 грн.;
09. – 4.06+406=410,06х30%=123,02 грн.;
10. – 4.11+411=415,11х30%=124,53 грн.;
11. – 4.11+411=415,11х30%=124,53 грн.;
12. – 4.11+411=415,11х30%=124,53 грн., всього за 2007 рік 742,65 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Крім того, з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1, коли вона у резолютивній частині адміністративного позову просить суд лише зобов’язати відповідача нарахувати недосплачену їй щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, суд, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача й вчинити дії щодо виплати до пенсії підвищення.
Суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71,122,159-163,167,186 Кодексу
8.
адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківській області.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області вчинити дії щодо нарахування та виплати до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 65 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Головуючий: