Справа N 2-3564/2009 р.

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 жовтня   2009 року                                     м. Красноармійськ

Красноармійський  міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Халаджи О.В.      

при секретарі Челядник Т.І.

за участю позивача  ОСОБА_1,  

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноармійську Донецької області справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка,  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_2  про розподіл майна, між чоловіком та жінкою, які не знаходилися у шлюбі між собою, однак проживали однією сім`єю та визнання права власності на нерухоме майно,  зазначивши, що вони  з відповідачем  з кінця 2005 року вирішили жити разом, в січні 2006 року вони зняли квартиру № 89 за адресою м-н Шахтарський, б.17 м.Красноармійськ, де проживали до лютого 2007 року. 15 лютого 2007 року вони за спільні кошти купили двокімнатну квартиру № 9, що знаходиться за адресою: м.Родинське, вул.Паркова, 8. Під час спільного проживання ними було накопичено 1200 доларів США, які вони заплатили, як частку від вартості квартири, а 10 000 грн., які еквівалентні були 2000 доларів США, вони взяли в кредит та також витратили їх на придбання квартири. Оскільки вартість, за яку вони придбали квартиру становила 3600 доларів США, то кошти, яких не вистачало, вони брали в борг у матері відповідача ОСОБА_4 у гривнях, які потім їй віддавали частинами. Після оформлення договору купівлі-продажу квартири вони стали разом з відповідачем проживати в ній, а 01 червня 2007 року зареєстрували шлюб, від якого у них народився син ОСОБА_5, 28.04.2008 року. Відповідач ОСОБА_2В до серпня 2007 року  працював на шахті і з його заробітної плати вираховували грошові кошти на погашення кредиту. Після того, як він звільнився з роботи, то  не мав  постійного заробітку, а кредит  вони погашали щомісячно по 530 грн. У  2008 році відповідач зареєструвався приватним підприємцем і почав працювати в таксі. Весь час їх спільного життя  вона вела домашне господарство, доглядала дитину – інваліда.  Вказує, що вони проживали тривалий час, як подружжя, доки не зареєстрували шлюб і вели спільне господарство. Ніхто з них не перебував одночасно в іншому шлюбі.  Придбали нерухоме майно - двокімнатну квартиру на спільні кошти і погашали кредит за рахунок  спільних коштів, також перебуваючи в шлюбі. Вважає, що двокімнатна квартира належить їм на праві спільної сумісної власності і вони  з  чоловіком  мають рівні права. Але відповідач заперечує  те, що ця квартира є їх  спільним майном, так як право власності на квартиру  зареєстровано на нього.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на Ѕ частину квартири № 9, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Родинське, вул.Паркова, 8.

         У судовому засіданні позивачка на позові наполягала  і просила  його задовольнити у повному обсязі.  

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги відповідачки не визнав та суду пояснив, що дійсно з позивачкою по справі вони знаходились у юридичному шлюбі з 1.06.2007 року, від цього шлюбу вони мають дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Не заперечував, що до укладення з позивачкою юридичного шлюбу вони тривалий час жили разом, як чоловік та дружина. Так, у період з січня 2006 року до лютого 2007 року вони дійсно проживали, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу на з`ємній картирі та вели сумісне господарство. Водночас він зазначає, що дійсно він та позивачка ОСОБА_1 відкладали певні кошти та брали в установі банку кредит у розмірі 10000 гривень для ремонта квартири, однак витратили ці кошти на свої нужди та за ці кошти квартира, розташована за адресою: Донецка область, м. Родинське, вул. Паркова, 8/9 не купувалася. Насправді квартира за вказаною адресою була придбана його матір`ю ОСОБА_4 за її кошти, які залишилися після продажу належної їй квартири, однак угода купівлі – продажу здійснювалась ним та квартира зареєстрована на нього. Так, відповідач наполягав на тому, що спірна квартира не була придбана ним та позивачкою на спільні кошти і тому вона не може бути визнана їх спільною власністю, а тому у позові ОСОБА_1 про розподіл майна слід відмовити.  

Допитаний  у судовому засіданні свідок  ОСОБА_6, який є власником квартири АДРЕСА_1 суду пояснив, що позивачка та відповідач мешкали разом однією сім`єю з січня 2006 року до початку 2007 року у його квартирі та вели спільне домашне господарство та разом розраховувались з ним за наймання квартири. Також йому відомо, що вони виїхали з його квартири бо придбали собі квартиру, в якій потім разом і проживали, а згодом вони одружилися і в них народилася дитина.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4, суду пояснила, що відповідач по справі є її сином, а позивачка невісткою. Тривалий час невістка із сином зустрічалися, а потім почали жити разом, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Не змогла вказати суду точно період їх сумісного проживання, однак не заперечувала, що вони проживали разом з січня 2006 року до початку 2007 року на з`ємній квартирі у місті Красноармійськ. Вказувала на те, що вона не втручалася у життя свого сина з невіствою, однак підтверджує, що вони дійсно у зазначений період вели спільне господарство, обидва працювали. Також суду пояснила, що в неї була трикімнатна квартира у м. Красноармійську, яку вона продала, а потім за частину залишених коштів у лютому 2007 року купила сину ОСОБА_2 двокімнатну квартиру у місті Родинське, і саме ця квартира є предметом зазначеного спору. Квартиру за договором купівлі – продажу було зареєстровано на сина – відповідача по справі. Підтверджує, що після придбання сину квартири, той разом із невісткою стали в ній проживати та з годом одружилися. Також вказала, що не вважала за потрібне розповідати невістці яким чином та як вона допомогала сину грошима і тому невістка не могла знати всих подробиць придбання квартири, однак наполягає, що невістка не приймала участі у придбанні спірної квартири.

Заслухавши позивача, відповідача, свідків по справі та дослідивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З кінця 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили жити разом та в січні 2006 року вони зняли квартиру за адресою: АДРЕСА_2, де проживали до лютого 2007 року. Факт їх спільного проживання  однією сім`єю підтвердив в судовому засіданні свідок  ОСОБА_6І, що є власником даної квартири. (а.с.9) та цей факт також не заперечується сторонами по справі та показаннями свідка ОСОБА_4

15 лютого 2007 року відповідачем ОСОБА_2 була укладена угода купівлі – продажу квартири № 9, що знаходиться за адресою: м.Родинське, вул.Паркова, буд. 8 (а.с.22). У договорі купівлі – продажу зазначено, що квартира була придбана за 10100,00 гривень, однак ніхто із сторін не заперечував проти того, що з урахування взятих на себе комунальних боргів, дійсна вартість квартири складала у еквіваленті 3600 доларів США. Факт того, що вищезазначена квартира була придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за спільні кошти підтверджується поясненнями позивачки про те, що вони з відповідачем за час свого спільного життя без реєстрації шлюбу відклали грошову суму у розмірі 1200 доларів США та також взяли від імені відповідача кредит 10000 гривень, який на той час був еквівалентний 2000 доларів США, а також взяли у борг 2000 гривень у матері відповідача ОСОБА_4, яку вони їй з годом повернули. Факт отримання кредиту на суму 10000 гривень підтверджується кредитним договором на ім`я відповідача від 18.01.2007 року (а.с.16-19). Також сам відповідач не заперечує проти того, що вони накопичували з позивачкою вказану нею суму, та пояснив, що збирались витратити її на ремонт купленої у майбутньому квартири, однак потім витратили ці кошти на свої нужди та ці гроші на купівлю квартири не пішли. 01 червня 2007 року сторони зареєстрували шлюб та стали проживати в купленій квартирі, що підтверджується копією паспорту позивачки з відміткою про реєстрацію шлюбу (а.с. 6). Відповідач ОСОБА_2В до серпня 2007 року  працював на шахті та з його заробітної плати стягувались кошти на погашення кредиту, а після звільнення з підприємства кредит продовжували вчасно виплачувати також із сімейного бюджету позивачки та відповідача, що підтверджується поясненнями як відповідача так і позивачки по справі.

Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України, якщо чоловік та жінка проживають однією сімєю, але не знаходяться у шлюбі між собою, найно, придбане ними за час сумісного проживання, належить їм на праві сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Суд ставиться кретично до тверджень свідка ОСОБА_4 про те, що саме вона за свої кошти купувала сину квартиру та не може їх взяти до уваги, так як вона є матір`ю відповідача та має інтерес до позитивного розгляду справи відносно її сина ОСОБА_2

Крім пояснень свідка ОСОБА_4 інших доказів, які б свідчили про те, що спірна квартира придбана не за спільні кошти позивача та відповідача по справі не має.

У відповідності до ч. 2 ст. 74 Сімейного кодексу України, на майно, яке є об`єктом права сумісної власності чоловіка та жінки, які не знаходяться у шлюбі між собою, розповсюджуються положення зазначеного кодексу про розподіл майна подружжя.

Згідно до ст.60   Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (ведення домашнього господарства) самостійного заробітку.

Оскільки у відповідності до ст. 74 СК України між позивачкою та відповідачем не було укладено договорів про розподіл майна чи його належність кожному із них у період їх сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то суд вважає, що квартира № 9, яка розташована за адресою: м.Родинське, вул.Паркова, буд 8,  придбана 15 лютого 2007 року на ім`я ОСОБА_2,   належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна подружжя є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки сторони не укладали угод між собою про розмір часток у сумісній власності подружжя, то ці частки вважаються рівними і тому суд вважає, що за позивачкою по справі ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою:  АДРЕСА_3.

Керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 74 СК України, ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

       В И Р I Ш И В:

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання права власності на нерухоме майно  задовольнити.

Визнати за  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2  право власності  на Ѕ частину  квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 446 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: