КОПІЯ
Справа № 2-502 2009 р.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі :
головуючого судді Місінкевич А.Л..,
при секретарі Цмикайло Т.В ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції в Ярмолинецькому районі про стягнення страхових виплат
встановив:
Позивач звернувся в суд із вимогами про стягнення страхових виплат. В позовній заяві вказав, що 16 жовтня 1984 року працюючи водієм автопідприємства Ярмолинецької райсільгосптехніки отримав виробничу травму, в результаті якої втратив 45 відсотків професійної працездатності. Факт отримання виробничої травми був зафіксований актом форми Н-1, який втратив і за відшкодуванням частини заробітку, втраченої внаслідок ушкодження здоров'я не звертався. В 2009 році рішенням суду встановлено факт нещасного випадку на виробництві і відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ярмолинецькому районі призначена щомісячна страхова виплата в розмірі 492 гривні з березня 2009 року. Позивач 5 червня 2009 року звернувся в дирекцію Фонду з заявою про виплату заборгованості з моменту настання втрати професійної працездатності, а саме з 16 жовтня 1984 року. У виплаті страхового відшкодування з цього часу відмовлено з посиланням на ст. 40 закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Із даним рішенням виконавчої дирекції Фонду в Ярмолинецькому районі позивач не погоджується, оскільки ч. 1 ст. 40 даного Закону вказує, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності або з дати встановлення професійного захворювання. Пунктом 3 Прикінцевих положень до цього Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Виробнича травма отримана 16 жовтня 1984 року і втрачено 45 відсотків професійної працездатності, на сьогодні ліквідоване Ярмолинецька рай сільгосптехніка та його правонаступник відкрите акціонерне товариства „Сільгосптехніка". Таким чином позивач вважає, що страхові виплати повинні були призначені з 16 жовтня 1984 року і мають бути виплачені Фондом соціального страхування від нещасних випадків за 24 роки чотири з половиною місяці. Тому він звернувся в суд та просить стягнути дану суму на його користь починаючи з 16 жовтня 1984 року і по 1 березня 2009 року, а всього 143210 гривень.
Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, суду повідомив, що в 1984 році він отримав травму на виробництві і втратив 45 відсотків професійної працездатності. В 1985 році йому призначили групу інвалідності, спочатку він отримував кошти, а потім перестав їх отримувати, оскільки йому було це не зручно. В цьому році він вирішив отримати відповідні кошти і коли звернувся до відповідача, то йому не могли їх призначити з причини, що акт про нещасний випадок був пошкоджен6ий та в ньому у зв’язку із цим була відсутня дата нещасного випадку. З цього приводу він звернувся в суд і рішенням було встановлено факт нещасного випадку на виробництві. В подальшому він звернувся до виконавчої дирекції Фонду в Ярмолинецькому районі про здійснення йому виплат, і з березня 2009 року почали виплачувати щомісячну страхову виплату в розмірі 492 гривні. Оскільки, він раніше до цього виплат ні з підприємства, ні з фонду не отримував, а на сьогодні підприємство ліквідоване, тому відповідно до положень Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності": (ч. 1 ст. 40) та пункту 3 Прикінцевих положень до цього Закону, яким встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності цим Законом підприємства не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків, він із цими питанням звернувся в Фонд, а так як йому відмовили виплатити заборгованість по платежам він з метою захисту свого права звернувся в суд та просить стягнути заборгованість починаючи з 16 жовтня 1984 року по 1 березня 2009 року, а всього на загальну суму 143210 гривень.
Представник відповідача заявлений позов не визнав. Суду повідомив, що 16.10.1984 року позивач працюючи водієм Ярмолинецької райсільгосптехніки, отримав травму, яка, відповідно до діючого в той час чинного законодавства була розслідувана і складено акт за формою Н-1. З 20.05.1985 року, за результатом освідчення в МСЕК позивачу терміном до 01.02.1986 року було встановлено 45% втрату професійної працездатності та III група інвалідності по трудовому каліцтву, в подальшому за результатами освідчення у МСЕК позивачу була підтверджена втрата 45% професійної працездатності та III група інвалідності з терміном дії такого висновку - "безтерміново". Отримавши такі заключення МСЕК, ОСОБА_1 не використав своє конституційне право на звернення до керівника Ярмолинецької райсільгосптехніки щодо відшкодування втраченої частини заробітку через ушкодження здоров’я на виробництві. Відсутність звернень ОСОБА_1 з необхідними заявами та висновками МСЕК про втрату, починаючи з 20.05.1985 року 45% професійної працездатності до керівника Ярмолинецької райсільгосптехніки щодо призначення щомісячного відшкодування шкоди за ушкодження здоров’я на виробництві призвела до відсутності будь-якої заборгованість підприємства перед потерпілим за період з дати первинного освідчення у МСЕК 1.05.1985 року до 01.04.2001 року дати введення в дію Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Тому з 01.04.2001 року до відділення виконавчої дирекції Фонду не була передана особова справа ОСОБА_1, що давала б позивачу право на щомісячну, починаючи з 01.04.2001 року страхову виплату. Таким чином у виконавчої дирекції Фонду не було правових підстав щодо призначення з 01.04.2001 ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати (втраченої частини заробітку) за втрату 45% профпрацездатності через ушкодження здоров’я на виробництві. Але відповідно до вимог ст., ст. 35, 36, 40 Закону, позивач набув таке право з 12.03.2009 року подавши заяву та документи до відділення виконавчої дирекції Фонду. Дані виплати проводяться Фондом з моменту звернення, а вини фонду через не отримання суми, які припадають позивачу не має. На обґрунтування своїх доводів представив письмові докази.
Суд заслухавши сторін, дослідивши докази та вислухавши представників сторін, вважає що позов не обґрунтований та такий, що не підлягає задоволенню.
Позивачем представлені письмові докази, які підтверджують факт та час нещасного випадку, втрату ним професійної працездатності і обставини при яких позивач звернувся до відповідача, одночасно дані обставини сторони не оспорюють.
Так, відповідно до ч. 1-4 статті 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, с трахові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку страхові виплати провадяться з дня звернення. Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Посилання позивача на п. 3 розділу XI прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині того, що уся заборгованість потерпілим на виробництві яким до набрання чинності цим Законом підприємства, не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків є не правомірним з наступних обставин
Судом встановлено і підтверджено письмовими доказами, що позивачу з 20.05.1985 року за результатом освідчення МСЕК було встановлено 45% втрату професійної працездатності та III група інвалідності по трудовому каліцтву, а в подальшому за результатами освідчення у МСЕК позивачу була підтверджена втрата 45% професійної працездатності та III група інвалідності безтерміново. Тому, починаючи з 20.05.1985 року позивач мав право звернутись до підприємства для отримання відповідних виплат, проте це не зробив. Отже, позивач протягом тривалого часу, більше 15 років не скористався своїм правом на відповідні виплати, страхова справа не була заведена на підприємстві, таким чином не існувало ні яких зобов’язань підприємства по заборгованості підприємства, яке ліквідоване перед позивачем. Позивач в березня 2009 року звернувся до відповідача і з цього часу почав отримувати виплати відповідно до законодавства. За таких обставин дії відповідача про відмову у виплаті коштів починаючи з 16 жовтня 1984 року і по 1 березня 2009 року на загальну суму 143210 гривень є правомірними та відповідають закону і не порушують прав позивача, оскільки строк з якого часу вони підлягають виплаті встановлений законом, крім того ліквідоване підприємство не мало ніякої заборгованості перед позивачем і сам фонд не мав відомостей про заборгованість та про право позивач на виплати, до моменту звернення позивача в даний фонд.
Керуючись ст. 212-215 ЦПК України
ВИРІШИВ:
У задоволені позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, а у разі подання такої заяви - після закінчення двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області суд через Ярмолинецький районний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Головуючий підпис
Копія вірно:
Суддя Ярмолинецького райсуду Місінкевич А.Л.