ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2006                                                                                   Справа № 22/313  

       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого  Павловського П. П. (доповідач),

суддів: Лисенко О.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання   Ревкової  Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Краснопір В.М., довіреність № 817 від 26.06.06.

від відповідача: Шамаров Т.О., представник, довіреність № 39 від 01.01.06

розглянувши апеляційну скаргу  науково-виробничого підприємства “Фероліт”,  

м. Комсомольск на рішення   господарського  суду   Дніпропетровської  області  від  22.12.2005р  у  справі  № 22/313

за позовом   науково-виробничого підприємства "Фероліт", м. Комсомольск

до  державного підприємства Придніпровська залізниця м. Дніпропетровська

про  стягнення 21500 грн. 40 коп.

встановила:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.05р. у справі

№ 22/313 (суддя Пуппо Л.Д.) в позові науково-виробниче підприємство “Фероліт” відмовити.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що одержувач допустив порушення встановлених Правил, не оскаржив неправомірні дії працівників станції, а тому вважає, що акт приймання продукції по кількості № 52 від 19.03.05р (а.с 29-30) не є доказом недостачі вантажу.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає , що висновки викладені в рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду  від 22.12.2005р. та прийняти нове рішення по справі посилаючись на те, що позивачем були надані суду докази які підтверджували факт невиконання відповідачем (ДП “Придніпровська залізниця”) обов’язку щодо збереження вантажу, прийнятого для перевезення, порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України. Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу  України від 21.11.2000р. №644 в частині обов’язкової перевірки маси, кількості і стану вантажу з складанням комерційного акту у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі.

          Доводи відповідача, на які послався господарський суд при прийняті рішення , щодо прибуття вантажу без слідів і ознак втрати і прийнятий грузоотримувачем без зауважень, заяв та скарг, відповідач підтверджував пам’яткою про користування вагонами, яка оформлюється залізницею при видачі вагона. Відповідач в судовому засіданні зазначив, що в зв’язку з тим, що грузотримувач розписався в пам’ятці без зауважень, то це підтверджує що у нього не було ніяких зауважень щодо отриманого вантажу і його кількості. Вважає такі доводи відповідача помилковими тому, що пам’ятка підтверджує тільки факт передачі вагона,  а не встановлює і фіксує стан вантажу, його кількість. Інших доказів, які б підтверджували доводи відповідача, останнім суду не надано. Витребувані судом в ухвалах від 28.09.2005р..03.11.2005р. докази, які були необхідні для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідачем без поважних причин не надані.

Позивач витребуваний, судом відзив на апеляційну скаргу не надав.

          Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, визнала апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як видно з матеріалів справи, відповідно до накладної від 15.03.05 (а.с 11) у вагоні 65325110 НПП “Фероліт” на адресу ВАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” надіслав вантаж, зазначивши його масу 61450 кг, поверхня маркована.

          Загальні умови перевезення визначаються п.2 статті 908 Цивільного кодексу України та іншими законами, транспортними кодексами (статутами), нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу... окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

          Статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу перевізник зобов’язується доставити ввірений йому відправником вантаж  до пункту призначення та видати його одержувачу. Умови перевезення вантажів, а також відповідальність суб”єктів господарювання за цими перевезеннями визнаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до статей 2, 3, 6 Статуту залізниць України (далі- Статут) статут визначає обо”язки, права і відповідальність залізниць, підприємств..., які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються організація та основні умови перевезення вантажів. Дія статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом, в тому числі і вантажів.

          Основний перевізний документ є накладна, яка надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

          Відправник визнав обмеження та особливості, що встановлені Статутом залізниць України, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними уклавши з залізницею договір перевезення вантажу.

          Статтею 133 Статуту дозволено, що на накладній ІнГЗК вчинив напис про передачу права пред’явлення претензії та позову вантажовідправнику –підприємству “Фероліт”.          

          Придніпровською залізницею на зворотній стороні накладної була проставлена дата подачі вагону під вивантаження засобами одержувача 19.03.05р (а.с 11). В графі 6 накладної залізницею вчинено напис про те, що спірний вагон прибув у справному стані без ознак псування, пошкодження і недостачі та виданий без перевірки 19.03.05. згідно статті 52 Статуту.

          Відповідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами..., які складають станції залізниць для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

          Позивачем подана копія заявки одержувача (а.с 59), адресована в.о начальника станції призначення Інгулець щодо перевірки спірного вагону. Слід зазначити, що на заявці відсутній штамп станції, проставлена відмітка працівника станції, про те, що ваги не працюють.

          Згідно п.16 Правил складання актів у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях  незонального користування –протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

          Як видно з матеріалів справи, у відповідності з Інструкцією П-6 позивачем складений акт № 52 від 19.03.05 про приймання продукції по кількості, в якому зазначено, що спірний вагон справний, двері і люки зачинені, на поверхні вагону навантаження з невеликими поглибленнями, в деяких місцях відсутнє маркування, виявлена недостача 8,740 т.

          Згідно ст..ст..33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст.129 статуту Укрзалізниці та правилам перевезення вантажів, у разі нестачі вантажу повинні складатися комерційні акти шляхом звернення з відповідною заявою до начальника станції вантажоотримувача .

          Комерційному акті повинний бути повний опис вантажу і тих обставин при яких встановлена нестача. Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання представника позивача на телефонограму, адресовану товарному касиру Симко, тому що такий порядок звернення про нестачу вантажу не передбачений регуляторними актами.

          Також судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги посилання позивача, що одержувач не оскаржив дії працівників станції, які на його думку були неправомірними.

          Згідно з ст.129  статуту залізниці України для матеріальної відповідальності перевезення під час залізничного перевезення нестачі засвідчуються належними комерційними актами, а не іншими актами.

На підставі вищевикладеного рішення суду  зміні  або скасувати не підлягає.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 ГПК України - суд

Постановив:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.05року  у справі

№ 22/313 –залишити без змін

Апеляційну скаргу –науково - виробниче підприємство “ Фероліт”

м. Комсомольськ  без задоволення.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду може бути оскаржена у місячний термін в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

    Головуючий                                                                                                П.П. Павловський       

    Суддя                                                                                                          О.М. Лисенко

    Суддя                                                                                                           О.В.Чус