ПОСТАНОВА                     2-а-251/2009  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 червня 2009 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі :  

головуючого судді Тончук Р.І.  

при секретарі Придачук Г.Л.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Славуті адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до   інспектора АП Білогірського ВДАІ ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,  

встановив:  

ОСОБА_1звернувся в суд з адміністративним позовом до ІАП Білогірського ВДАІ ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Посилається на те, що 6 березня 2009 року отримав постанову від 24 лютого 2009 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 1 КУАП у вигляді 300 грн. штрафу  за перевищення швидкості руху у населеному пункті. Постанову вважає незаконною, оскільки, на його думку, факт правопорушення належним чином не встановлений. Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, працював не в автоматичному режимі, а знаходився у співробітника ДАІ, що робило  можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірювалась, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшилась.  

Крім того, відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю, із фото, доданого до постанови, неможливо встановити чи є те місце, де здійснена фіксація населеним пунктом, позначеним дорожним знаком 5.45, не встановлено особу, яка безпосередньо керувала автомобілем.  

Просить визнати постанову незаконною та скасувати її із закриттям провадженні у справі.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав.  

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з»явився,хоча про день та час слухання справи повідомлений у встановленому порядку.  

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов  підлягає задоволенню.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_1, що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу(а.с.11). В постанові про накладення на позивача адміністративного стягнення зазначається, що цей автомобіль 24.02.2009 року о 9 год. 50 хв., рухався  у с. Мотрунки Красилівського району, тобто, населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 із швидкістю 97 км/год. і такий факт зафіксований  технічним приладом»Візир» № 812563 (а.с.5-6).  

Однак, у судовому засіданні позивач заперечив факт перевищення швидкості руху у населеному пункті. Із фотознімка, долученого до постанови про накладення адміністративного стягнення, не вбачається, що автомобіль із зафіксованою на ньому швидкістю рухався саме в населеному пункті. Факт перевищення позивачем швидкості руху будь-якими іншими доказами об»єктивно не підтверджується. Із фотознімку не вбачається, яким саме приладом фіксувалась швидкість руху автомобіля  позивача. Всупереч вимогам ст. 14-1 КУАП не зазначено в якому режимі працював цей прилад, не зазначено способу його використання – патрульний чи стаціонарний. Крім того, всупереч вимогам Закону України»Про метрологію і метрологічну діяльність» не зазначено реквізитів документів  про допуск даного вимірювального приладу до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляру приладу. Це прямі вимоги зазначеного Закону щодо вимірів, результати яких використовуються як докази або проводяться за замовленням суду чи правоохоронних органів.  

В оспорюваній постанові не зазначено хто саме проводив фотофіксацію, чи мала ця особа допуск до використання застосованого приладу відео-фотозйомки. Відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожно-патрульної служби Державтоінспекції  МВС України , що затверджена наказом МВС України від 13.11.2006 року № 1111), до використання спеціальних засобів допускаються співробітники,  які вивчили інструкції до приладів і здали залік за правилами їх використання.  

Всупереч вимогам розпорядження т.в.о. Міністра внутрішніх справ України від 21.05.2009 року № 466 в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не зазначено на якій відстані від початку в»їзду в населений пункт задокументовано порушення правил дорожнього руху. До постанови не долучено знімків службового транспортного засобу із прив»язкою до місцевості, з якого проводилось вимірювання швидкості руху радіолокаційним вимірювачем «Візир», та 3-4 знімки зафіксованого порушення правил дорожнього руху.  

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.. Проте відповідачем  в процесі попереднього та судового розгляду справи не надано заперечень проти позову і не доведено правомірності постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення.  

Отже, наявність події та складу правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУАП належними доказами не доведена.  

Керуючись ст.ст. ст.ст.9,11,14,159-163 КАС України, ст.ст.247 п. 1, 287-293 КУАП,  

постановив:  

Позов задовільнити. Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора АП ВДАІ по обслуговуванню Білогірського району ОСОБА_2 від 24 лютого 2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді 300 грн. штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого  ст. 122 ч. 1 КУАП і провадження в  адміністративній справі закрити.  

  Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про  апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом  10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Головуючий: