Справа № 338/790/16-ц

Провадження № 22-ц/779/533/2017

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М. Л. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Василишин Л.В., Томин О.О.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4, Богородчанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» на рішення Богородчанського районного суду від 20 січня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

В липні 2016 року ТОВ «Кей Колект» звернулось з позовом до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_4, Богородчанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про звільнення майна з-під арешту.

Свої вимоги мотивувало тим, що 15 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 14 000 дол. США, на забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором цього ж числа між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку іпотекодержателю квартиру №38, що знаходиться в будинку №14 по вул. Шевченка в смт. Богородчани Івано-Франківської області.

13 лютого 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТзОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу №2 свої права вимоги за кредитним договором №11170506000 від 15 червня 2007 року. Окрім того, цього ж числа між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі й за договором іпотеки, укладеним на забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище кредитним договором.

30 червня 2016 року під час звернення до нотаріуса ТзОВ «Кей-Колект» стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за вищезазначеним іпотечним договором, згідно постанови відділу ДВС Богородчанського районного управління юстиції ВП №44766795 від 03 жовтня 2014 року накладено арешт, що не дає позивачу можливості скористатись правом щодо задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

20 вересня 2016 року ТзОВ «Кей-Колект» подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначає, що окрім арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 постановою державного виконавця ВП №44766795 від 03 жовтня 2014, на неї також накладено арешт відповідно до постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №44766190 від 03 жовтня 2014 року та №44765991 від цього ж числа, виданих відділом ДВС Богородчанського районного управління юстиції.

Рішенням Богородчанського районного суду від 20 січня 2017 року в задоволенні позову ТзОВ «Кей-Колект» відмовлено.

У апеляційній скарзі ТОВ «Кей Колект» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що суд не взяв до уваги його посилання на те, що на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 15.06.2007 року накладено арешт на підставі постанови ВП №44766795 від 03.10.2014 року, відповідне обтяження обмежує право позивача задовольнити свої грошові вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

За умовами договору іпотеки - задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку», а тому позивач може реалізувати своє право щодо задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки за умови зняття арешту з даного нерухомого майна.

Судом, на думку апелянта не було враховано положень ч.4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якої про звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Апелянт посилаючись на те, що оспорюваний арешт позбавляє позивача, як кредитора на використання ним права на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Сторони у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у вставленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання споживчого кредиту №11170506000, укладеного 15 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, банк надав останній на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредитні кошти в сумі 14000 доларів США. Строк повернення кредиту – не пізніше 14 червня 2017 року (а.с.4-6).

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №11170506000 від 15 червня 2007 року цього ж числа між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»), ОСОБА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно – житлове приміщення – квартиру №38, що знаходиться по вул. Шевченка, будинок 14 в селищі Богородчани Богородчанського району. Загальна площа квартири – 68,3 кв.м, житлова – 45,9 кв.м. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки складає 197401 грн. Предмет іпотеки є власністю іпотекодавців на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10 серпня 2006 року Богородчанською селищною радою (а.с.8-9).

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №2, за умовами якого позивач набув в повному обсязі права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №11170506000 від 15 червня 2007 року (а.с.10-12; 13).

13 лютого 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТзОВ «Кей-Колект» і право вимоги за іпотечними договорами. Зокрема, позивач набув право вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за договором іпотеки від 15 червня 2007 року (а.с.14-15; 16).

Постановою державного виконавця ВДВС Богородчанського РУЮ від 19.09.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-5833/10, виданого 01.10.2012 року Івано-Франківським міським судом, про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» 103279,52 грн. заборгованості за договором кредиту №11170506000 від 25.06.2007 року, а

постановою державного виконавця ВДВС Богородчанського РУЮ від 03.10.2014 року накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру №38, що знаходиться за адресою: смт. Богородчани, вул. Шевченка, буд. №14 Івано-Франківської області, що належить боржнику – ОСОБА_4, та оголошено заборону на її відчуження. Вказана постанова винесена на виконання заяви ТОВ « Кей-Колект» від 11.09.2014 року про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 в межах суми позову – 103 279,52 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ТОВ «Кей Колект» не заявляло вимог щодо визнання за ним права власності на предмет іпотеки або задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання апелянта на те, що в порушення ч.4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не повідомив його, як заставодержателя, про накладення арешту на заставне майно на та не роз’яснив право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом зазначеної норми (чинної на час ухвалення рішення) у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За вказаним виконавчим провадженням стягувач - ТзОВ «Кей-Колект» являється заставодержателем і саме за його заявою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-5833/2010 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 103279,52 грн. та накладено арешт на квартиру №38, що знаходиться за адресою: смт. Богородчани, вул. Шевченка, буд. №14.

З огляду на зазначені обставини, накладення державним виконавцем арешту на майно боржників в інтересах стягувача- іпотекодержателя не порушує пріоритетного права ТзОВ «Кей-Колект» на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок спірного майна.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду від 20 січня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_5