ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2009 року Справа № 8/127-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П.
суддів Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,
при секретарі судового засідання Резніченко С.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача : Вербицька А.І., довіреність № б/н від 16.02.09 р.;
від відповідача - 2 : ОСОБА_3, довіреність № 2 від 02.04.09 р.
Представник відповідача -1 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 смт. Петропавлівка Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.09 року по справі № 8/127-09
за позовом: Петропавловської районної спілки споживчих товариств
до відповідача-1: Хлібокомбінату Петропавлівської районної спілки споживчих товариств
відповідача-2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
про визнання недійсним договору та зобов’язання повернути майно
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2009 р. Петропавловська районна спілка споживчих товариств звернулась в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Хлібокомбінату Петропавлівської районної спілки споживчих товариств, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та зобов’язання повернути майно
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.09р. у справі 8/127-09 (суддя –Дубінін І.Ю.) позовні вимоги задоволено.
При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що оскаржуваний договір оренди укладений всупереч нормам діючого на момент укладення законодавства.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач-2 звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати, вважає його винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу, представники позивач, та відповідача-1 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-2, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір оперативної оренди від 11.08.03р., який посвідчений приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу, Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за № 1278.
Згідно укладеного договору, відповідач-1 передав в оперативну оренду відповідачу-2 об”єкт нерухомості –магазин “Свіжий хліб”, за адресою: смт. Петропавлівка, вул.. Леніна, 60, загальною площею –53 кв.м.
Відповідно до акту прийому –передачі основних засобів від 11.08.03р. було передано:
- Холодильний прилавок(без агрегату)
- Холодильник “Норд”
- Холодильний ларь
- Обладнання та торговий інвентар
Загальна первісна вартість основних засобів на момент передачі становила –4 911, 97 грн.
Термін дії договору складає –15 років, з 11.08.03 по 11.08.18р.
Орендна плата за договором становить 220 грн. щомісяця.
У зв’язку з укладенням оскарженого договору, позивач, як власник вбачає порушення його прав та інтересів.
Установчим документом Хлібокомбінату є його Статут, зареєстрований розпорядженням Петропавлівської районної державної адміністрації від 2 липня 1997 року № 197.
Пунктом 1.1. Статуту Хлібокомбінату Петропавлівської райспоживспілки визначено, що підприємство Хлібокомбінат належить Петропавлівській райспоживспілці Петропавлівського району Дніпропетровської області України.
Пунктами 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Статуту Хлібокомбінату встановлено, що майно підприємства складається з майна, яке належить Хлібокомбінату та передано йому Петропавлівською районною спілкою споживчих товариств на праві повного господарського відання.
Здійснюючи права повного господарського відання майном підприємство володіє, користується і розпоряджається майном і на свій розсуд, здійснює у відношенні його будь-які дії, що не суперечать Закону, Статуту організації споживчої кооперації, власному статуту і інтересам власника. Забороняється відчуження майна на цілі не пов'язані з виконанням статутних завдань.
Відповідно до п.п. 2.3., 2.6. Статуту, здійснюючи права повного господарського відання майна, відповідач1 володіє, користується і розпоряджається майном і на свій розсуд здійснює по відношенню до нього різні дії, що не суперечать закону, статуту організації споживчої кооперації, власному статуту та інтересам власника (позивача). Забороняється відволікання майна підприємства на цілі, не пов’язані з виконанням статутних завдань.
Частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні визначає Закон України "Про споживчу кооперацію" .
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію»встановлено, що власність споживчої кооперації є недоторканою, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.
Частиною2 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію»встановлено, що майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безоплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.
Стаття 4 вказаного Закону визначає, що відносини, пов'язані із створенням і діяльністю споживчої кооперації, регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Згідно ст.ст. 5, 8 Закону, первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, яке на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.
Відповідно до ст. 9 Закону, власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок. Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Власність спілок споживчих товариств створюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності. Об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. Їх частка у власності визначається взаємними угодами. Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами.
Згідно довідки № 89 з ЄДРПОУ від 08.12.06 р., Петропавлівська районна спілка споживчих товариств (позивач) є юридичною особою та за організаційно-правовою формою відноситься до спілок споживчих товариств.
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21051010 від 26.11.08 р., виданому КП "Павлоградське МБТІ", позивач –Петропавлівська райспоживспілка –є власником будівель та споруд, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт Петропавлівка, вул. Леніна, 60, в тому числі –будівлі хлібозаводу, магазину та інших будівель, на підставі свідоцтва про право власності САВ № 227586 від 17.01.03 р.
Доказів виконання відповідачами при укладенні оскарженого договору оренди вищевказаних вимог Закону та Статуту відповідача - 1 в частині отримання відповідного рішення та дозволу позивача, а також попередньою погодження правління облспоживспілки на передачу майна в оренду сторонами суду не надано.
В порушення пункту 4.2 Положення про громадське майно, дотримання приписів якого є обов'язковим для організацій споживчої кооперації, без погодження з правлінням Дніпропетровської облспоживспілки виконуючим обов’язки директора Хлібокомбінату Петропавлівської РССТ магазин передано в довгострокову оренду.
З наведеного колегія суддів приходить висновку. що керівник відповідача - 1, укладаючи спірний договір, діяв з перевищенням своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на той час, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу УРСР, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Згідно ст. 59 Цивільного кодексу УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.
Як вірно встановлено господарським судом, за змістом спірного договору оренди неможливо повернути усе одержане за ним, зокрема –відповідачем-2 вже було здійснене протягом певного часу користування орендованим майном, спірний договір оренди слід визнати недійсним на майбутнє.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Оскільки недійсна угода не породжує для її сторін правових наслідків крім тих, що пов”язані з недійсністю угоди, а спірний договір оренди визнаний судом недійсним на майбутнє, суд вважає, що відповідач2 володіє орендованим ним майном незаконно, без відповідної правової підстави, що є підставою для задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача-2 повернути власнику–позивачу переданого в оренду майна.
З наведеного колегія суддів робить висновок, що позивачем доведено належним чином підстави задоволення позовних вимог.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить висновку, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 смт. Петропавлівка Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.09 року по справі № 8/127-09 –залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.
Головуючий суддя П.П.Павловський
Суддя О.В. Чус
Суддя В.В. Швець