ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2009 року №22-а-16378/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2008 року позивач ОСОБА_1. звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі (далі – Управління), просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком; стягнути з відповідача в її користь 50631,23 грн. та зобов’язати в подальшому державну та додаткову пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі в перерахунку пенсії по інвалідності згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком; стягнуто з відповідача в користь позивача державну та додаткову з 01.07.2005 року по 31.07.2008 року в розмірі 53895 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована наступним. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнаний інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії осіб, віднесених до 1-4 категорій, складаються з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Згідно із вимогами ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія особам, віднесеним до І категорії, які є інвалідами ІІІ групи внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи, не повинна бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір пенсії позивача слід розраховувати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством на конкретний період з урахуванням щомісячної додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законами про Державний бюджет на відповідні роки. Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, з врахуванням вимог ч. 4 ст. 9 КАС України суд першої інстанції прийшов до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу відповідач неправомірно застосовував розміри пенсії, визначені постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 та від 28.05.2008 року № 530, а зазначених вище законів. Не підлягає задоволенню вимога про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати позивачу державну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відсутній факт порушення такого права позивача в майбутньому.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що при розрахунку пенсії позивача не враховано положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Обчислення розміру пенсій по інвалідності особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється постановами Кабінету Міністрів України, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до законів про державний бюджет України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнана інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії, що визначаються інвалідам ІІІ групи, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими за 6 мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам ІІІ групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» розмір мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, становив 332,00 грн., відповідно до ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет на 2006» - з 01.01.2006 року 350,00 грн., з 01.04.2006 року 359,00 грн., з 01.10.2006 року 366,00 грн., відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007» - з 01.01.2007 року 380,00 грн., з 01.04.2007 року 406,00 грн., з 01.10.2007 року 411,00 грн., відповідно до ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» з 01.01.2008 року 470,00 грн., з 01.04.2008 року 481,00 грн., з 01.10.2008 року 498 грн. і саме такі розміри мінімальної пенсії за віком слід застосувати під час проведення перерахунку позивачу державної та додаткової пенсій.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1. пенсії по інвалідності згідно з ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції в повному обсязі захистив права та законні інтереси позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліда ІІІ групи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі № 2-а-4847/08 – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді: І.Я. Олендер
М.А. Пліш