Справа № 2-3728\09
Категорія 51
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2009 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді – Пузіної В.І.
при секретарі – Поліщук О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду 08.05.2009 року з позовом, в якому вказує, що 08.04.2009 року він був звільнений з роботи за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з посади диспетчера теплового господарства. Вважає звільнення незаконним, оскільки був порушений порядок його проведення. Доводить, що скорочення чисельності або штату відбулося 31.03.2009 року. Але, оскільки він продовжував працювати до 08.04.2009 року (тобто на вже неіснуючий посаді), вважає, що з ним продовжений трудовий договір і він не може бути звільнений в порядку скорочення, тому що на 08.04.09 року посади диспетчера вже не існувало. На засіданні профкому 30.03.2009 року йому усно запропонували посаду слюсаря газового господарства 5-го розряду, він погодився, але відповідач зафіксував відмову та звільнив позивача з роботи. Крім того, позивач наполягає на тому, що на момент попередження про скорочення штату на підприємстві були вакансії, але йому їх не пропонували. Можливість займати певні посади обґрунтовує наявністю вищої технічної освіти.
Просить поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Представник відповідача з позовом не погодився, пояснив, що про скорочення штату ОСОБА_1 повідомлений завчасно, процедура отримання згоди профспілки дотримана, наявна вакансія позивачу була пропонована, але він від неї відмовився. Те, що на підприємстві існували інші вакансії представник не заперечує, але вважає, що вони не могли бути пропоновані ОСОБА_1 через брак фаху та з тих причин, що адміністрація підприємства не бажала, щоб позивач працював на цих посадах.
Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу № 1057-к від 16.10.2007 року ОСОБА_1 з 11.10.2007 року працював диспетчером теплового господарства АДС КП „Севтеплоенерго” СМР (а.с. 22-25).
Наказом № 32 від 14.01.2009 року та наказом № 38 від 16.01.2009 року зі штату аварійно-диспетчерської служби (АДС) з 31.03.2009 року виведені наступні посади: старший диспетчер теплового господарства (1 одиниця), диспетчер теплового господарства (4 одиниці) (а.с. 5), старший майстер (4 одиниці)(а.с. 59).
Позивач про скорочення штату повідомлений 21.01.2009 року (а.с. 32).
Профспілковий комітет 30.03.2009 року надав згоду на звільнення ОСОБА_1, але настійно рекомендував адміністрації підприємства працевлаштувати позивача на любе вакантне місце згідно з його фахом, знаннями та навиками (а.с. 28).
Пропозиція переведення на посаду слюсаря з експлуатації та ремонту газового обладнання 5-го розряду була зроблена (вручена під підпис) позивачу 03.04.2009 року (а.с. 31) з вимогою до 09.04.2009 року пройти медичне обстеження.
Але 08.04.2009 року ОСОБА_1 був звільнений наказом № 518-к за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з посади диспетчера теплового господарства АДС (а.с.29).
Незважаючи на те, що наказом № 330 від 01.04.2009 року з 01.04.2009 року до штатного розкладу АДС введена посада змінний майстер (3 одиниці) (а.с. 60), позивачу ця робота не пропонувалась, як не пропонувались інші посади, які були вакантні на час його попередження про звільнення: слюсар по ремонту обладнання котельної, слюсар по ремонту теплових мереж, слюсар-сантехнік, збиральник та інш. (а.с. 55).
Встановлені обставини підтверджуються вищезазначеними матеріалами справи.
Отже суду доведено, що при звільненні позивача відповідачем порушені вимоги ст.. 49-2 КЗпП України щодо обов’язку пропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві відповідно до його професії чи спеціальності.
Суд враховує доводи позивача і звертає увагу на те, що посада диспетчера теплового господарства, на якій працював позивач, виведена зі штату 31.03.2009 року. Оскільки позивач не був звільнений в цей день, підприємство погодилось на його роботу на іншій посаді, за яку ОСОБА_1 з 01.04.2009 року по 08.04.2009 року сплатили заробітну платню.
Те, що на підприємстві були вакантними інші посади, визнано представником відповідача і підтверджується матеріалами справи: звітом про наявність вакантних місць (а.с. 55), штатним розкладом АДС на 01.04.2009 року (а.с. 49).
Суд погоджується з поясненнями позивача в тій частині, що його фахова освіта (а.с.62,63,65,66) дозволяла б йому зайняти посаду майстра АДС(яка введена в штат з 01.04.2009 року), але цю роботу відповідач ОСОБА_1 не запропонував.
Те, що адміністрація підприємства не бажає бачити позивача на цій роботі, суд не вважає поважною причиною для того, щоб не виконувати вимоги ст.. 49-2 КЗпП України.
Таким чином суд вважає, що позивачу при вирішенні питання про його звільненні по п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України не були запропоновані всі наявні вакантні на підприємстві посади, що відповідали його професії чи спеціальності, отже відповідачем були порушені вимоги ст.. 49-2 КЗпП України.
На підставі викладеного суд робить висновок, що звільнення позивача з роботи проведено з порушенням закону і права ОСОБА_1 повинні бути захищені судом шляхом поновлення його на роботі.
Відповідно до вказаного, згідно зі ст.. 235 ч. 2 КЗпП України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заробітна платня за час вимушеного прогулу з 09.04.2009 року по 14.10.2009 року в сумі 10607,25 грн., виходячи з середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 1715,88 грн.(а.с. 39). Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Крім того, суд погоджується з вимогами позивача і вважає, що неправомірні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, а саме: образили його, спричинили позивачу душевні страждання, порушили його нормальний образ життя, однак характер цих страждань не був виключним, не позбавив його можливості реалізувати і захищати своє право, тому суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, обставини справи і з урахуванням всіх обставин вважає, що дана сума повинна складати 200 грн.
Приймаючи до уваги, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову і рішення ухвалено на його користь, з відповідача підлягають стягненню судові витрати в дохід держави – 106,07 грн. за майнові вимоги, + 8,50 грн. за вимоги про відшкодування моральної шкоди, витрати на ІТЗ розгляду справи – 120 грн.
На підставі ст. 40 п.1, 49-2 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212- 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді диспетчера в КП „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради з 09.04.2009 року.
Стягнути з КП „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну платню за час вимушеного прогулу в розмірі 10607,25 грн. без врахування податків й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з КП „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 грн.
Стягнути з КП „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради в дохід держави судовий збір в сумі 114,57 грн., на користь Ленінського райсуду м. Севастополя витрати на ІТЗ розгляду справи – 120 грн.
В задоволенні решти вимог – відмовити.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд м. Севастополя шляхом подачі в Ленінський суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення і апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя – підпис
Рішення не набрало законної сили
Копія вірна: суддя В.І. Пузіна